Рішення № 56520000, 18.03.2016, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7655/15-ц

Провадження № 2/211/790/16

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2016 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Форманчук К.М.

за участю позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3, представника відповідача Державної казначейської служби ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, визнання факту порушення права людини, захист права недоторканності, вилучення носія інформації, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 25 12 2015 року звернувся до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 26.08.2015 року йому подзвонив друг ОСОБА_5 і повідомив, що після судового засідання в Саксаганському районному суді м. Кривого Рогу під головуванням ОСОБА_6 старший прокурор прокуратури міста ОСОБА_7 ОСОБА_8 витяг з кишені флешку, витребував від секретаря дати йому можливість продемонструвати зібрану ним інформацію щодо позивача та продемонстрував присутнім відеозапис на якому невідомі особи в цивільному намагаються проникнути в квартиру за місцем його реєстрації. З квартири вийшов його представник ОСОБА_2, від якого потребували пред'явити паспорт, щоб підтвердити, що він не ОСОБА_1. Далі незнайомці увійшли до квартири сусідки та ставили їй питання кому належить квартира, чи буває за місцем реєстрації ОСОБА_1, який у нього сімейний стан, інші конфіденційні питання. Все це вони фільмували. Все це Давидов демонстрував мінімум 4 стороннім особам, в тому числі у Горіну, щодо якого він подає заяви про притягнення до кримінальної відповідальності.

10.09.2015 року він звернувся до першого заступника прокурора м.Кривого Рогу Коценка з письмовою вимогою невідкладно передати носій інформації - флешку з записом, однак прокуратурою це було проігноровано.

11.09.2015 року він звернувся до в.о. начальника Криворізького міського управління ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_9 з цього приводу - він обіцяв перевірити скаргу. В його кабінет був запрошений слідчий Андрющенко О.М., який сфабрикував щодо нього кримінальну справу, якого позивач обвинувачує в замовленні замаху на його життя і у якого є мотиви для його вбивства і підстави для отримання інформації про місцезнаходження. ОСОБА_10. заявив ОСОБА_9 , що позивач розшукується прокуратурою і скривається.

Він звернувся до першого заступника прокурора Кривого Рогу Коценка з вимогою видати флешку - він повідомив, що у них труднощі в зв'язку з тим, що Давидов залишив роботу в прокуратурі.

Він звернувся за роз'ясненням до судді Мхітаряна С.С. і отримав відповідь.

ОСОБА_8 змінила ОСОБА_11 (Ялова), яка продовжила протиправну практику сліжки, порушення прав людини, збору інформації за передачу її третім особам. Так, 16.11.2015 року він був на прийомі у прокурора Кривого Рогу Новікова з вимогою передати флешку. ОСОБА_11 (Ялова) передзвонила в Саксаганський РВ поліції і викликала майора Татарчука з двома наркоманами, які вчинили спробу захопити його в приміщенні прокуратури міста ОСОБА_7, він вимушений був забарикадуватися на другому поверсі і викликати СБУ. 25.11.2015 року ОСОБА_11 (Ялова) оприлюднила зібрану нею і ОСОБА_8 інформацію про місце його перебування. Вона повідомила, що він одружився і його слід затримувати за місцем проживання його дружини. ОСОБА_11 (Ялова) працює в Криворізькій прокуратурі №3.

Він звертався до прокурора Криворізької прокуратури №1 з вимогою вирішити проблему в позасудовому порядку, але прокурор повідомив, що Криворізькі прокуратури не є правонаступниками прокуратури міста ОСОБА_7. Прокурор повідомив, що з позовом необхідно звертатися до прокуратури Дніпропетровської області.

14 03 2016 року позовну заяву було уточнено та подано вже і від ОСОБА_2 В обгрунтування даної позовної заяви позивачі зазначають, що для врегулювання питань відносно передачі їм флешки з відеозаписом та вирішення даного цивільного спору миром вони , позивачі по справі , 12 03 2016 року прибули до прокуратури до ОСОБА_12 ОСОБА_2, як журналіст , фільмував їх візит на відео. ОСОБА_12 неадекватно відреагувала на зйомку, відкрито заволоділа смартфоном, зачинилася у кабінеті та знищила відеозапис. А потім ще і побила ОСОБА_1

Позивачі просять:

- визнати дії прокуратури, що полягали в зборі, зберіганні, використанні та розповсюдженні конфіденційної інформації про їх персональні дані, про місце проживання ОСОБА_1 та про місце його перебування 25 та 26 серпня 2015 року протиправними і незаконними та такими, що порушують їх права людини, зокрема право недоторканності;

- визнати незаконною бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області , що полягає у не притягненні до відповідальності ОСОБА_8 та ОСОБА_12 за порушення їх прав людини та перевищення своїх функціональних обов"язків;

- встановити зв'язок між протиправними діями прокуратури і їх моральними стражданнями;

- стягнути з держави Україна на їх користь моральну шкоду в розмірі 13780 грв. кожному;

- вилучити носій інформації - флешку з відеозаписом і передати ОСОБА_1 на самостійне знищення.

В судовому засіданні позивачі, кожний окремо, позов підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що в поясненнях та наданих до позову документах не міститься доказів в підтвердження позовних вимог. Чи була відеозйомка чи демонстрував Давидов зміст відеозйомки вона підтвердити чи спростувати не може, оскільки їй не відомо чи була така зйомка. Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Державної казначейської служби ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала , вважає їх не доведеними та просила у задоволенні позову відмовити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що дати він не пам"ятає, у 2015 році він був присутнім в залі Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1 ОСОБА_1 не було . Був свідком як прокурор Давидов С.В. дістав флешносій та на ноутбукі в залі суду продемонстрував відеозйомку , яка була продемонстрована стороннім особам. Було продемонстровано як до ОСОБА_1 приходили працівники міліції . Двері відчинив ОСОБА_2, опитували сусідів ОСОБА_1 .

Даний свідок в суді зазначив, що нібито перегляд відеозапису відбувався в судовому засіданні, однак оскільки він не є юридично обізнаним, суд критично відноситься до тверджень що відеозапис був переглянутий у судовому засіданні, оскільки даний факт нічим не підтверджений та спростовується відповіддю наданою Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_1 суду пояснив, що 26 08 2015 року йому зателефонував ОСОБА_5 та пояснив , що в Саксаганському суді м. Кривого Рогу прокурор Давидов після судового засідання , не питаючи дозволу, зі слів секретаря, змусив її продемонструвати стороннім особам відеозапис з флешносія на якому невідомі особи в цивільному намагаються проникнути в його квартиру. Від ОСОБА_2, який перебував у квартирі зажадали пред"явити паспорт. Опитували сусідку відносно нього та його місця перебування. 12 03 2016 року він з ОСОБА_2 прибули до прокуратури до ОСОБА_12 ОСОБА_2, як журналіст , фільмував їх візит на відео. ОСОБА_12 неадекватно відреагувала на зйомку, відкрито заволоділа смартфоном, зачинилася у кабінеті та знищила відеозапис. А потім ще і побила його в груди .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснив, що у серпні 2015 року до квартири ОСОБА_1, у якій перебував він, прийшли чоловіки. Спитали чи він є ОСОБА_1 та попрохали надати документ , щоб пересвідчитись , що він не ОСОБА_1. Він пішов за документами, а чоловіки зайшли за ним і перевірили всі кімнати. Чоловіки пішли , він зачинив двері , а вже згодом дізнався, що велася відеозйомка. 12 03 2016 року він з ОСОБА_1 прибули до прокуратури до ОСОБА_12 Він фільмував їх візит на відео. ОСОБА_12 неадекватно відреагувала на зйомку, відкрито заволоділа смартфоном, зачинилася у кабінеті та знищила відеозапис.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, свідків, дослідивши письмові матеріали, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що у провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч 2 КК України.

На запит суду Саксаганським районним судом надано 05 02 2016 року відповідь , відповідно до якої у судовому засіданні, яке відбулося 26 08 2015 року оголошено перерву у зв"язку з неявкою обвинуваченого ОСОБА_1 , також винесено постанову про його примусовий привід в судове засідання, яке призначено на 20 10 2015 року . У судовому засіданні відтворення відеозаписів не здійснювалося . 26 08 2015 року поза судовим засіданням прокурором прокуратури м. Кривого Рогу ОСОБА_8 було надано відеозапис на флеш- носії. ОСОБА_8 запропонував переглянути відеозапис, заздалегідь не повідомивши про його зміст. Учасники перегляду відеозапису не встановлені, оскільки відеозапис переглядався поза судовим засіданням. Повідомити про те, де зберігається флеш- носій із відеозаписом не вбачається можливим, оскільки у суду відсутні зазначені відомості.

На запит суду Криворізька прокуратура № 1 надали 18 02 2016 року відповідь із змісту якої вбачається, що флеш носії з відеозаписом вручення повістки про виклик до суду та ознайомлення з її змістом надається стороною обвинувачення, відповідно до вимог ч 1 ст. 136 КПК України. Таке ж посилання прокуратурою м. Кривого Рогу було зроблено і у відповіді на звернення ОСОБА_1 ( лист від 25 09 2015 року ). Де чітко зазначено, що відеозапис вручення Вам ( ОСОБА_1 ) повістки про виклик до суду та ознайомлення з її змістом у кримінальній справі де ОСОБА_1 перебуває у статусі підсудного, надається стороною обвинувачення суду, у провадженні якого перебуває зазначена кримінальна справа ( абзац № 6 листа від 25 09 2015 року). Судячи з даного тексту прокуратура підтвердила наявність такого відеозапису на флешносії, про який стверджує позивач ОСОБА_1

Статтею 32 Конституції України проголошено право людини на невтручання в її особисте життя. Крім того, не допускається збирання, зберігання, використання поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ст. 11).

Відповідно до ст. 136 ч 1 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження позовні вимоги про визнання дій прокуратури протиправними та незаконними в частині збирання , зберігання конфідеційної інформації відносно ОСОБА_1, оскільки ці дії були в рамках кримінального провадження і у відповідності до ст. 136 ч 1 КПК України.

Однак використання та розповсюдження прокурором такої інформації суд вважає не законними та протиправними, що порушують право недоторканності ОСОБА_1 , а також суд вважає , що є зв"язок між такими діями та його моральними стражданнями, оскільки така інформація була використана та розповсюджена поза судовим засіданням особам які не мають відношення до кримінального провадження.

Позовні вимоги ОСОБА_2 взагалі нічим не підтверджені, оскільки конфідеційної інформації відносно нього ніким не збиралося, не розповсюджувалося. А тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Не знайшли підтвердження в судовому засіданні позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області , що полягає у не притягненні до відповідальності ОСОБА_8 та ОСОБА_12 за порушення їх прав людини та перевищення своїх функціональних обов"язків, а тому в даній частині позову теж необхідно відмовити.

За змістом ст.15, п.9 ч.2 ст.16, ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в тому числі шляхом відшкодування моральної шкоди. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом ( ст.1176 ЦК України).

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: в приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відшкодування моральної шкоди прямо передбачено ст.32 Конституції України.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з ч.1 ст.12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п.2 ч.2 ст.23). Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23).

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що діями прокурора було принижено честь, гідність , розповсюджено конфідеційну інформацію про ОСОБА_1 В зв'язку з цим, позивач у відповідності до зазначених вище положень ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» набула право на відшкодування моральної шкоди.

Як роз'яснено в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пп.1,3,4 і 5 ст.3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ч.1 ст.25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно п.п.5 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п.п.1 п.41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування: шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та судів. А на підставі п.44 вказаного Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Наявність моральної шкоди, вини та причинного зв`язку відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу, закріплених у ст. ст. 10, 60 ЦПК України, підлягає доведенню особою, що порушує питання про відшкодування шкоди, на загальних підставах.

Таким чином, враховуючи глибину душевних страждань, яких зазнав позивач, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також з урахуванням зазначених вище положень закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню та на його користь слід стягнути моральну шкоду в сумі 6890 грв.

Оскільки судом так і не встановлено наявність на даний час відеозапису, крім того вона була вчинена у відповідності до ст. 136 ч 1 КПК України в рамках кримінального провадження , суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині вилучення носія- флешкарти з відеозаписом та передачі її ОСОБА_1 на знищення.

Керуючись ст.ст. 10,60,85,88,209, 212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовільнити частково .

Визнати дії прокуратури , що полягала у використанні та розповсюдженні конфіденційної інформації про персональні дані ОСОБА_13, про місце проживання , перебування 25 та 26 серпня 2015 року протиправними, що порушують його право недоторканості, встановивши зв»язок між такими діями та моральними стражданнями ОСОБА_13.

Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 6890 ( шість тисяч вісімсот дев»яносто ) грв. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити. Судові витрати віднести за рахунок держави.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_14