Ухвала суду № 56518782, 10.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/6336/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/773/354/16 Категорія: 6 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

за участю секретаря Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ковельської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідача, гаражний кооператив «Машинобудівельник» про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом. Вказував на те, що рішенням виконкому Ковельської міської ради Волинської області № 292 від 15.12.1988 р. кооперативу «Машинобудівельник» було виділено земельну ділянку для будівництва гаражів у кварталі АДРЕСА_1 Рішенням цього ж органу місцевого самоврядування № 200 від 05.11.1993 року, як члену гаражного кооперативу, позивачу було надано дозвіл для будівництва гаража на цій земельній ділянці.

Крім того позивач вказував, що гараж він побудував у 1993 році із збільшеною від запланованої площею. За що 25.11.2005 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю притягувався до адміністративної відповідальності, а зведений гараж не був прийнятий в експлуатацію та вважається об'єктом самочинного будівництва.

Також ОСОБА_2 зазначав, що на підставі рішення Ковельської міської ради від 24.01.2008 р. № 30/11 йому було безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку під вже збудований спірний гараж площею 49 кв. м. у АДРЕСА_2 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Оскільки у відділі архітектури та містобудування Ковельської міськради йому у прийнятті спірного гаража в експлуатацію було відмовлено то просив визнати за ним право власності на гараж.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне і необґрунтоване, прийняте без з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права і невірним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач, не одержавши офіційну відмову компетентного органу про прийняття в експлуатацію спірного гаража і видачу свідоцтва про право власності на нього, передчасно звернувся в суд з позовом про визнання за ним права власності на цей гараж як на об'єкт самочинного будівництва.

Такий висновок суду є правильним.

Встановлено і це підтверджується письмовими доказами наявними у матеріалах справи, що позивачу ОСОБА_2 рішенням Ковельської міської ради № 200 від 30.08.1993 надавався дозвіл для будівництва гаража НОМЕР_2 на земельній ділянці гаражного кооперативу «Машинобудівельник» по АДРЕСА_2. Також був виготовлений і виданий позивачу будівельний паспорт на гараж із визначенням розмірів і площі будівлі (а. с. 9 - 12).

Однак будівництво гаража було проведене ОСОБА_2 із суттєвим відхиленням від проекту - збільшено розмір будівлі, у зв'язку з чим побудований гараж неприйнятий в експлуатацію, а забудовник інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ковельської міської ради 25.11.2005 року притягувався до адміністративної відповідальності (а. с. 13-15).

Крім того встановлено, що на підставі рішення Ковельської міської ради від 24.01.2008 року № 30/11 позивачу 07.08.2008 року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 49 кв. м. по АДРЕСА_2 для гаражного будівництва під уже збудований спірний гараж (а. с. 17-39).

Як убачається з наданого позивачем ОСОБА_2 і приєднаного до матеріалів справи листа-повідомлення першого заступника Ковельського міського голови від 23.07.2007 року йому було роз'яснено порядок набуття права власності на самочинне збудоване нерухоме майно (а. с. ).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абзаці першому п. 14 постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

Наведена правова норма дає підстави для висновку, що під час розгляду справи за позовом власника земельної ділянки про визнання за ним права власності на самочинно збудоване на ній нерухоме майно, встановленню підлягають такі обставини, зокрема: чи є позивач власником земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2, набувши право власності на земельну ділянку, на якій знаходився об'єкт самочинного будівництва збудований ним раніше, до компетентного державного органу із проханням про прийняття забудови до експлуатації та реєстрацію за ним права власності на цю будівлю не звертався.

Отже, встановивши наведені обставини та давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції правильно вважав передчасним звернення позивача до суду, для узаконення самочинної забудови-гаража без попереднього прийняття рішення з цього питання компетентним державним органом та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню баз змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 січня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді