Ухвала суду № 56518090, 26.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2016 рокусправа № 194/610/14-а(6-а/194/50/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради в Дніпропетровській області

на ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року у адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради в Дніпропетровській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровської області, перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 194/610/14-а від 06.03.2015 року, що видав Тернівський міський суд Дніпропетровської області, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Тернівської міської ради Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_1 перерахування та нарахування державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 28 вересня 2013 року по 08 травня 2014 року включно, відповідно до статті 43 Закону України Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, та забезпечити виплату цих коштів з урахуванням проведених виплат. Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та боржнику надано строк для самостійного виконання рішення. Боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк виконано лише в частині здійснення перерахунку суми допомоги, відповідно до чого нарахована сума недоплаченої допомоги за рішенням суду складає 6510 грн. 97 коп., але зазначені грошові кошти не перераховано. 16.05.2015 року державним виконавцем до суду направлено подання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. 03.07.2015 року ухвалою Тернівського міського суду було відмовлено в задоволенні подання державного службовця. 29.07.2015 року державним виконавцем була винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві, в якій зокрема було зазначено, що проведено перерахунок виплат позивача у відповідності до рішення суду в сумі 6510 грн. 97 коп., та з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, та особливості їх виконання.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення задоволено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в даній справі наявні виняткові обставини, що унеможливлюють виконання рішення суду в повному обсязі, тому заяву позивача про зміну способу і порядку виконання слід задовольнити.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради в Дніпропетровській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання старшого державного виконавця про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Посилається на те, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім'ї, що гарантовано ст. 48 Конституції України. Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей. Цей закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначенням та виплатою державної допомоги на дітей. Право на допомогу по догляду за дитиною по досягненні нею 3-річного віку передбачені ст. 13, 14 цього закону. Пунктами 23, 25 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107» було внесено зміни до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240 та ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811, згідно з якими допомога по догляду за дитиною до досягненню нею 3-річного віку з 01.01.2008 року виплачується відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» як незастрахованим так і застрахованим особам в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач ОСОБА_1 за призначенням допомоги у підвищеному розмірі до Управління соціального захисту населення не зверталася, довідку та декларацію не надавала.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції про зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є законною та обґрунтованою, вирішує питання обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, передбачені ч. 1.2 ст. 263 КАС України. Проте, апелянт розглядає питання щодо можливості взагалі перерахунку допомоги, яке вже вирішено Постановою суду, яка набрала законної сили. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою. Просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження до досягнення нею трирічного віку за період з 28.09.2013 року по 28.03.2014 року та зобов'язано відповідача здійснити відповідні перерахування. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвало суду апеляційної інстанції від 04.02.2015 року (а.с.48) дане рішення залишено без змін.

Матеріали справи містять супровідний лист Управління Державної казначейської служби України у м. Тернівці Дніпропетровської області від 12.03.2015 року № 96 про повернення суду виконавчого документу по справі №194/610/14-а, як такого, що повністю виконаного (а.с. 52, 53).

Натомість 06.05.2015 року до суду першої інстанції звернувся старший державний виконавець з поданням про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Просив змінити спосіб і порядок виконання постанови суду першої інстанції, замінивши «зобов'язати відповідача» на «стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6510,97грн.» (а.с. 55).

В задоволенні даного подання суд першої інстанції відмовив (а.с. 64,67).

Однак, 15.10.2015 року до суду першої інстанції звернулася позивач ОСОБА_1 з заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Просив змінити спосіб і порядок виконання постанови суду першої інстанції, замінивши «зобов'язати відповідача» на «стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6510,97грн.» (а.с. 76-76).

Заява позивача ОСОБА_1 про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення - задоволена.

Натомість колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким рішення суду виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Аналіз резолютивної частини постанови Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2014 року та наведених процесуальних норм, дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача судом, є позовними вимогами, як обраним позивачем видом захисту порушених прав, які суд задовольнив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 просила змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті заявлених позовних вимог і вирішити позовну вимогу про стягнення коштів.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на відмінності позовної вимоги, як обраного судом виду захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, що унеможливлює зміни судового рішення за відсутності на це процесуальних повноважень.

Вищевикладена позиція суду апеляційної інстанції, у відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, узгоджується з постановою Верховного суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-394а14.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави для задоволення заяви про зміну способу виконання судового рішення відсутні, судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми процесуального права, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи і тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають частковому задоволенню, а ухвала Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року - скасуванню.

Керуючись п. 6 ч.1 ст. 199, ст. 202, 205, 206, 263 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради в Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року - скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання постанови Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2014 року - відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради в Дніпропетровській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 1218 (тисяча двісті вісімнадцять) грн.

Реквізити для сплати судового збору:

Отримувач коштів УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274

Банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ

Код банку отримувача (МФО) 805012

Рахунок отримувача 31217206781004

Код класифікації доходів бюджету 22030001

Призначення платежу *;101; 20249931(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб Судовий збір, за апел. скаргою Управління соціального захисту населення Тернівської міської ради в Дніпропетровській області. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: Л.П. Туркіна