Ухвала суду № 56517751, 15.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3956/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

15 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Совгири Д. І. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Молодиченко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницький обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_5 до Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Вінницький обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді про визнання незаконним та скасування розпорядження Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області №71-к від 22.10.2015 року; зобов'язання поновити на посаді директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; стягнення з відповідача на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 22.10.2015 року до часу винесення рішення суду; стягнення з Піщанської РДА моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та витрати на правову допомогу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.01.2016 адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа Вінницький обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Позивача, згідно розпорядження Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області №100-к від 13.10.2011 було призначено на посаду директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника з кадрового резерву за погодженням з Вінницьким обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Відповідно до розпорядження Піщанської РДА №41-к від 01.08.2012 ОСОБА_5 звільнена із займаної посади у зв'язку із виходом основного працівника з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

15.10.2013 на підставі заяви позивача від 07.10.2013 та листа-погодження заступника директора Вінницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Слободяника О.Г. від 11.10.2013 №01-13/979, ОСОБА_5 призначено на посаду директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, підстава розпорядження Піщанської РДА №91-к від 15.10.2013, згідно якого призначено ОСОБА_5 з 15.10.2013 на посаду директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, як таку, що перебувала у кадровому резерві на дану посаду.

Провівши перевірку, прокуратурою Піщанського району на адресу Піщанської РДА повідомлено листом №(02-16)1490вих.-14 від 24.07.2014, що ОСОБА_5 у кадровому резерві на посаду директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді не перебувала, чим порушено порядок прийняття ОСОБА_5 на державну службу, що передбачено ст.15 Закону України «Про державну службу», разом із тим зазначено, що вина позивача у порушенні даних норм відсутня.

Розпорядженням Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області №71-к від 22.10.2015 ОСОБА_5 звільнено з посади директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у зв'язку з порушенням умов реалізації права на державну службу п.1 ч.1 ст.30 Закону України "Про державну службу", з цим розпорядженням позивач ознайомлено 22.10.2015.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством, від позивача не відбиралися письмові пояснення; не вказано у чому саме полягає порушення умов реалізації права на державну службу; обрання звільнення як виду дисциплінарного стягнення немотивоване. В частині виплати моральної шкоди позивачем не надано жодних доказів щодо заподіяння такої, тому суд позбавлений можливості задовольнити вказану вимогу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу", в редакції від 26.04.2015, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Основні обов'язки державних службовців визначені статтею 10 вищевказаного Закону. Так, державний службовець повинен дотримуватись Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; не допускати порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосередньо виконувати покладені на нього службові обов'язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів чи посадових осіб, розпорядження і вказівки своїх керівників; зберігати державну таємницю, інформацію про громадян, що стала йому відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншу інформацію, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію; сумлінно виконувати свої службові обов'язки, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.

Відповідно до ст.4 ЗУ "Про державну службу", право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту і професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Однією з підстав припинення державної служби відповідно до п.1.ч.1 ст.30, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону). Саме посилання на порушення п.1 ч.1 ст. 30 ЗУ "Про державну службу" даної норми була вказана в розпорядженні про звільнення ОСОБА_5.

З вищевказаного видно, що норми Закону №3723-ХІІ є спеціальними по відношенню до Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п."б" ч.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу"" №423 від 17.06.1994 (в редакції 04.09.2015, підстава 637-2015-п) без конкурсного відбору або стажування можуть також прийматися державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах Рад, у тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Також, у матеріалах справи міститься лист Вінницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 11.10.2013 № 01-13/979 щодо погодження призначення ОСОБА_5 на посаду директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Посилання представника відповідача на те, що позивача першочергово було взято на посаду головного спеціаліста - головного бухгалтера Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з порушенням є необґрунтованими. Оскільки відповідно до пояснення представника позивача, ОСОБА_5 приймала участь у конкурсі на дану посаду та зайняла друге місце по кількості набраних балів. А так як особа, яка набрала найбільшу кількість балів, не заключила трудовий договір з Піщанським районним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (з певних причин) то відповідно позивач і була прийнята на дану посаду як особа, яка приймала участь у конкурсі та була наступною по кількості балів. Даний факт представником відповідача не заперечувався.

Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо того, що позивач була призначена на посаду відповідачем Піщанської РДА з порушенням процедури прийняття на державну службу з боку саме відповідача, але не з вини або умисних дій зі сторони самої ОСОБА_5

Також, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №950 від 13.06.2000, "Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", а саме абз.2 ч.1 цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства та інше.

Статтею 43 Конституції України гарантовано захист від незаконного звільнення, а згідно ст.32 Закону № 3723-XII рішення про припинення державної служби може бути оскаржено державним службовцем безпосередньо до суду.

За змістом пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» підставами захисту порушеного права звільненої особи може бути не тільки звільнення без законних підстав, а й порушення порядку його проведення. (постанова Верховного Суду України від 01.10.2013, №21-259а-13).

Враховуючи вищевказане та те, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством, тобто від позивача не відбиралися письмові пояснення; не вказано у чому саме полягає порушення умов реалізації права на державну службу; обрання звільнення як виду дисциплінарного стягнення немотивоване, суд першої інстанції зробив вірний висновок в цій частині визначивши протиправність розпорядження №71-К від 22.10.2015 «Про звільнення ОСОБА_5» та поновивши останню на тій посаді, з якої вона була незаконно звільнена (директора Піщанського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді), починаючи з дати припинення державної служби (22.10.2015).

Також ч.2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання меншоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з абз."з" п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, цей Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд першої інстанції, розглядаючи вимогу позивача про стягнення з Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_5 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 22.10.2015 до часу винесення рішення суду, з розрахунку середньоденної заробітної плати відповідно до довідки про обчислення середньої заробітної плати з ПКМУ від 08.02.1995 №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", визначив, що з моменту звільнення позивача із займаної посади до моменту поновлення її на посаді слід стягнути 9387,88 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 березня 2016 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Совгира Д. І. Білоус О.В.