Постанова № 56517682, 16.03.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Назаренко Г.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року справа №235/7429/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Жаботинської С.В., секретаря судового засідання Борисова А.А., за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача за довіреністю Косенка Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2015 р. у справі № 235/7429/15-а (головуючий І інстанції Назаренко Г.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м. Красноармійську Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, Управління Державної казначейської служби України у м.Красноармійську Донецької області, в якому з урахуванням уточнень просив, визнати протиправними дії відповідача по наданню інформації не в повному обсязі та виплаті пенсії в меншому розмірі, ніж визначено законом, зобов'язати виплатити заборгованість по пенсії з квітня 2015 року та моральну шкоду в сумі 348000 грн. щомісячно грошовою сумою по 1000 грн.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено (а.с.74-76).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не надано належної оцінки матеріалам справи. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неналежним та неповним дослідженням матеріалів та обставин справи. Апелянта вказує на те, що фактично в трудових відносинах з 01.04.2015 року не перебував та не отримував доходу, рішення суду щодо поновлення на роботі, без фактичного його виконання підприємством, не може вказувати на працевлаштування позивача та бути підставою для обмеження розміру його пенсії. Також, апелянт зазначає щодо необґрунтованості вимог відповідача щодо необхідного подання позивачем заяви про перерахунок пенсії.

Позивач у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_2 з 17 червня 2009 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно довідки УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі від 02.11.2015 р. про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, пенсія позивачу з квітня 2015 року виплачується у розмірі нижчому від нарахованої на 15%.

24 квітня 2015 року та 19 травня 2015 року позивач звертався до відповідача із заявами про перерахунок та виплату пенсії, яка була зменшена відповідачем відповідно до статті 47 Закону №1058-IV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII). В заявах позивачем зазначено, що він на теперішній час є непрацюючим пенсіонером, оскільки рішення суду про поновлення його на роботі не виконано, а тому вищевказані норми на нього не розповсюджуються. До заяви надано копію трудової книжки (а.с.34, 57).

Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області листами від 29 квітня 2015 року № 10485/10/23 та від 25 травня 2015 року № 12451/10/23, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), повідомило позивача, що для перерахунку пенсії у зв'язку зі звільненням позивачу необхідно звернутись до Управління із заявою встановленого зразку та надати оригінал трудової книжки для звірки з копією (а.с.34, 68)

08 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відомостей (довідок, розрахунків) стосовно періоду з 01.06.2009 року по 31.05.2015 року про: щомісячний розмір виплаченої пенсії за період з 17 червня 2009 року; нормативних актів (судових рішень), застосованих Управлінням для перерахунку та зміни (повторного призначення) розміру пенсії, що йому виплачується; обчислення по зміні розміру пенсії по кожному випадку в тому числі на підставі частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV. Крім того, позивач просив надати копії відомостей персонального обліку нарахованих страхових внесків, копію рішення Управління про відмову в перерахунку пенсії від 23.06.2011 року (а.с.5).

Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області листом від 16.06.2015 року № 14167/10/23, відповідно до Закону № 393/96-ВР, повідомило позивачу, що за даними наявними в Управлінні, позивач обліковується як працюючий пенсіонер. Перерахунків пенсії за рішеннями суду не проводилося. Стосовно надання копій відомостей персонального обліку даних (нарахованих страхових внесків) було повідомлено, що звіти підприємства про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування містять відомості про нараховані внески стосовно інших осіб, що працюють у страхувальника, то розголошення таких відомостей не допускається з огляду на їх конфіденційність. Надати копії звітів стосовно однієї окремої особи неможливо. Крім того, повідомлено, що для отримання даних про розмір нарахованих та сплачених страхувальником сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особа може звернутися до органу ПФУ із заявою встановленого зразка про видачу індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надаються при пред'явленні паспорта та довідки органів доходів і зборів про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування чи пенсійного посвідчення (а.с.4). До листа надано довідку про розмір пенсії з червня 2009 року по червень 2015 року та копія рішення Управління про відмову в перерахунку пенсії від 23.06.2011 року (а.с.6-7, 38-39).

25 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою в якій повідомив, що він є непрацюючим пенсіонером на підставі чого відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок та виплату пенсії без зменшення її розміру (а.с.65). Відповідно до матеріалів справи, на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем відповідь на зазначену заяву не надавалась.

Відповідно до копії розпорядження УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі № 166652 від 03.11.2015 року, позивач обліковується за даними Управління як працююча особа (а.с.33).

27 березня 2013 року позивач звільнений з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, що підтверджується записом в трудовій книжці № 27 (а.с.90).

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» облікової картки ОСОБА_2, за даними Пенсійного фонду України з квітня 2013 року чисельник суми заробітної плати для нарахування пенсії та кількість днів стажу в місяці дорівнює 0, також підприємством не сплачувались страхові внески (а.с.56).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відсутності протиправності дій відповідача в частині надання позивачу інформації на його заяву, виплати пенсії в розмірі 85% від призначеної пенсії, безпідставність стягнення на його користь моральної шкоди у зв'язку з виплати пенсії в меншому розмірі та не проведенням перерахунку пенсії за заявою в 2011 році.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзаців другим - сьомим частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV (зі змінами внесеними Законом № 213-VIII, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", „Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються;

у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII, порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), безробітною є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

За частиною 1 статті 4 Закону № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Аналізуючи вищезазначені норми колегія суддів дійшла до висновку, що підставою для зменшення розміру пенсії є саме факт роботи на інших посадах/роботах та раніше призначена пенсія особі відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV, повинна перевищувати 150 відсотків прожиткового мінімуму.

Тобто, призначена особі пенсія виплачується в розмірі 85 відсотків від призначеного розміру лише в разі доведення факту працевлаштування пенсіонера у період саме з 01 квітня 2015 року та лише на період його роботи.

Відповідно до п. 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення і перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, документами, які підтверджують, що особа не працює (не провадить діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), є: трудова книжка, індивідуальні відомості про застраховану особу, що надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно з додатком 1 до Положення, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення, та відомості про відсутність інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за наявними в органі, що призначає пенсію, даними.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що з 01 квітня 2015 року останній не був працевлаштований та не працював на будь-яких посадах/роботах (а.с.19).

Матеріалами справи підтверджено лише той факт, що ОСОБА_2 працював у період з 17 лютого 1992 року по 17 жовтня 2012 року у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», в подальшому за рішенням суду запис про звільнення був анульований та 27 березня 2013 року позивача звільнено відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України (а.с.19), однак зазначені обставини не впливають на визначення розміру пенсії, належної до виплати позивачу з 01 квітня 2015 року, з огляду на норму абзацу 2 частини 1 статті 47 Закону №1058-IV.

Наявні в матеріалах справи дані облікової картки позивача по ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», свідчать про не отримання позивачем коштів у період з квітня 2013 року, не сплатою страхувальником страхових внесків по позивачу та відповідно відсутність стажу з цього періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доказів зворотного, щодо праці позивача з 01.04.2015 року не надано відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача та суду першої інстанції, що відповідачем правомірно зменшено розмір пенсії на підставі абз. 2 частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV, оскільки позивач обліковується у відповідача як працююча особа та відповідно до п. 2.21 Порядку № 22-1 не звертався до Управління із заявою встановленого зразку про перерахунок пенсії у зв'язку зі звільненням, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2.21 Порядку № 22-1, у разі звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії про дату звільнення (припинення діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) шляхом подання заяви. При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону особа надає на вимогу органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (копію трудової книжки із записом про звільнення та/або копію цивільно-правового договору).

Колегія суддів зазначає, що Порядком № 22-1 передбачено лише заяви про виплату пенсії та про призначення/перерахунок пенсії, та не передбачено зразок заяви щодо повідомлення органу, що призначає пенсію про звільнення та дату звільнення. Тобто, у даному випадку заява повинна відповідати встановленому Порядком зразку, в разі якщо у особи виникає право на перерахунок пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію відповідно до його заяви та будь-яких дій щодо переходу на інший вид пенсії не здійснював, будь-яких підстав які б слугували підставою для перерахунку у своїй заяві не визначав.

Отже, у позивача після звільнення в 2013 році не виникнули будь-які обставини які б давали право на перерахунок його пенсії, а отже у позивача не виникло прав та обов'язку щодо звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка. Та загалом позивач не ставив питання щодо будь якого перерахунку пенсії, а просив лише поновити її виплату у встановленому Закон розмірі.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги приписи Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1, колегія суддів дійшла до висновку, що законодавець не визначає обов'язку позивача в даному випадку звертатись з заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою в якій повідомив про обставини щодо його звільнення в 2013 році, при цьому права на перерахунок пенсії у позивача на час звернення не виникло, що не спростовується відповідачем.

Відповідач не заперечував про наявність у нього відомостей про неотримання позивачем заробітної плати та відповідно ненадходження з неї страхових внесків.

Як зазначалось вище за змістом абз. 2 частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV, з 01 квітня 2015 року призначена особі пенсія виплачується в розмірі 85 відсотків від призначеного розміру лише у період роботи на інших посадах/роботах, отже, тільки в разі доведення факту працевлаштування пенсіонера у період саме з 01 квітня 2015 року, а тому перебування позивача на обліку у відповідача як працюючої особа не може в даному випадку бути формальною підставою для виплати пенсії позивачу в розмірі 85 %призначеного розміру.

Колегія суддів дійшла до висновку, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач не є працюючим пенсіонером, з 27 березня 2013 року звільнений відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України, дії УПФ України по утриманню з 1 квітня 2015 року частини пенсії та виплати пенсії позивачу у розмірі 85 % призначеного розміру слід визнати протиправними з зобов'язанням відповідача з 01 квітня 2015 року поновити позивачу виплату пенсії у раніше призначеному розмірі.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання виплатити заборгованість по пенсії з квітня 2015 року, колегія суддів дійшла до висновку, що з огляду на положення статей 21,105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнавати такі дії протиправними і зобов'язати його провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Таким чином, суд вважав необхідним захистити права та інтереси позивача шляхом зобов'язання відповідача, з 01 квітня 2015 року, поновити позивачу виплату пенсії у раніше призначеному розмірі, з виплатою утриманою частини пенсії.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача по наданню інформації не в повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з статтею 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як зазначалось вище, 08 червня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відомостей (довідок, розрахунків) стосовно періоду з 01.06.2009 року по 31.05.2015 року про: щомісячний розмір виплаченої пенсії за період з 17 червня 2009 року; нормативних актів (судових рішень), застосованих Управлінням для перерахунку та зміни (повторного призначення) розміру пенсії, що йому виплачується; обчислення по зміні розміру пенсії по кожному випадку в тому числі на підставі частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV. Крім того, позивач просив надати копії відомостей персонального обліку нарахованих страхових внесків, копію рішення Управління про відмову в перерахунку пенсії від 23.06.2011 року (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, відповідачем на запит позивача від 08.06.2015 року були надані не всі запитувані відомості з їх документальним підтвердженням, що є порушенням права позивача на отримання інформації.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо надання відповідачем запитуваних відомостей в повному обсязі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині з визнанням дій відповідача щодо не надання інформації в повному обсязі протиправними та зобов'язанням відповідача надати позивачу в повному обсязі інформацію на запит від 08.06.2015 року у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач просить стягнути моральну шкоду за неправомірні дії відповідача щодо не перерахунку його пенсії у 2011 році та необґрунтоване утримання сум пенсії в 2015 році.

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, позивач в вересні 2011 року звертався до Красноармійського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного Фонду України у м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, в якому просив встановити відсутність компетенції відповідача щодо скасування 01.07.2011 р. права позивача на перерахунок; визнати нечинним з 17.06.2011 р. рішення відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку; визнати противоправними дії УПФУ щодо перерахунку пенсії; зобов'язати відповідача перерахувати пенсію, визначити належний до сплати розмір пенсії відповідно до положень Закону; зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу суми пенсії, які не були сплачені.

Постановою Красноармійського міського суду Донецької області від 07 лютого 2012 року у справі № 2а/529/66/2012, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволені позовних вимог (а.с.40-41, 149).

Тобто, рішенням суду було встановлено правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку його пенсії в 2011 році.

Відповідно до ч. 1 та 2 статті 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Приписами п. 4 ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити в собі вимоги про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (далі - постанова Пленуму ВСУ).

Абзацом 2 пункту 5 постанови Пленуму ВСУ визначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних страждань та їх зв'язок з діями відповідача, що обумовлює відмову в задоволені позовних вимог в цій частині.

Крім того, вимоги щодо стягнення моральної шкоди в наслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії у 2011 році повинні були бути заявлені позивачем у вищезазначеному позові від 2011 року разом з вимогами про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії.

Зважаючи, що позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги було сплачено судовий збір у сумі 73 грн. 08 коп. та 606 грн. 32 коп., відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року, з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 153 грн. 47 коп., та з Державного бюджету України в розмірі 525 грн. 93 коп., у зв'язку внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 94, ст. 122-1, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2015 р. у справі № 235/7429/15-а задовольнити частково.

Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2015 р. у справі № 235/7429/15-а скасувати.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області по утриманню з 01 квітня 2015 року частини пенсії ОСОБА_2 та виплати пенсії у розмірі 85 % призначеного розміру та не надання інформації в повному обсязі протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області з 01 квітня 2015 року поновити ОСОБА_2 виплату пенсії у раніше призначеному розмірі, з виплатою утриманої частини пенсії, з урахування виплачених сум.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області надати в повному обсязі інформацію на запит ОСОБА_2 від 08 червня 2015 року у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (Код ЄДРПОУ 37869345, за адресою: вул.. Свердлова, 154, м. Красноармійськ, 85302) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 153 (сто п'ятдесят три) гривень 47 (сорок сім) копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) гривень 93 (дев'яносто три) копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 17 березня 2016 року.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

С.В. Жаботинська