Ухвала суду № 56517159, 10.03.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/6050/15

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

10 березня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

прокурора - Гарбарук Вадим Анатолійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової прокуратури Західного регіону України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової прокуратури Західного регіону України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової прокуратури Західного регіону України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано стягнути з військової прокуратури Західного регіону України (код ЄДРПОУ - 38326057) на користь ОСОБА_2, з розрахункового рахунку з якого здійснюється виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, грошові кошти на відшкодування шкоди, а саме:

1) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 6-ть повних календарних років служби, що складає 23 640,60 грн;

2) недорахованої та невиплаченої частини допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі 4 330,20 грн;

3) ненарахованої та невиплаченої грошової компенсації за невикористані 22 календарних дні щорічної основної відпустки за 2015 рік в розмірі 5 778,74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та просив їх задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України з 1 серпня 2001 року по 15 квітня 2015 року.

17 квітня 2015 року позивача повторно призвано на військову службу у військову прокуратуру Західного регіону України.

9 липня 2015 року Міністром оборони України винесено наказ № 496, згідно якого відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, підполковника юстиції ОСОБА_2, старшого прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону Західного регіону України звільнено з військової служби у запас за п. "б" (за станом здоров'я).

13 липня 2015 року керуючись ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на підставі наказу Міністра оборони України від 9 липня 2015 року та рапорту позивача, військовим прокурором Західного регіону України винесено наказ № 468 к, в якому зазначено, що підполковника юстиції ОСОБА_2 звільненого наказом Міністра оборони України від 9 липня 2015 року № 496 з військової служби у запас за п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивача звільнено з посади старшого прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону Західного регіону України, виключено з 13 липня 2015 року зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, усіх видів забезпечення та направити на військовий облік до Хмельницького ОМВК Хмельницької області. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури Західного регіону України необхідно провести з позивачем повний розрахунок відповідно до чинного законодавства України. Матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань за 2015 рік позивачем отримано. Щорічну основну відпустку за 2015 рік використано. На житловому обліку позивач не перебував.

Проте, відділом фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури Західного регіону України повний розрахунок з позивачем не проведено, належні йому до виплати грошові кошти не виплачено.

4 вересня 2015 року позивач на адресу відповідача направив заяву із проханням провести з ним повний розрахунок та виплатити належні йому кошти.

Листом військової прокуратури Західного регіону України від 07.10.2015 року № 10/5-1152 позивача повідомлено, що одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення не виплачувалась, оскільки проходження військової служби не становить повного календарного року. Крім того, зазначено що у червні 2015 року ОСОБА_2 нарахована матеріальна допомога на оздоровлення на суму 3752,00 грн., у зв'язку з наданням частини основної щорічної відпустки. Матеріальна допомога на оздоровлення становить суму місячного грошового забезпечення без премії, а тому нарахування здійснено у повному обсязі.

Позивач, вважаючи такі дії військової прокуратури Західного регіону України неправомірними, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо невиплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, частини допомоги на оздоровлення за 2015 рік, грошової компенсації за невикористані 22 календарних дні щорічної основної відпустки за 2015 рік є неправомірними, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 15 Закону України 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З матеріалів справи встановлено, що календарна вислуга років ОСОБА_2 станом на 13 липня 2015 року складає 17 повних календарних років (17 років 10 місяців 13 днів).

Згідно відомості № 223 за серпень 2012 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повних 11 календарних років служби.

З огляду на викладене, оскільки позивачеві при попередньому звільненні було виплачено одноразову грошову допомогу, то при повторному звільненні він мав право на виплату такої допомоги з урахуванням попередньої виплати.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача в частині не здійснення ОСОБА_2 виплати одноразової грошової допомоги при звільнення за шість повних календарних років служби.

Переглядаючи відповідність висновків суду першої інстанції в частині зобов'язання військової прокуратури Західного регіону України виплатити ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015 рік та невиплаченої грошової компенсації за невикористані 22 календарних дні щорічної основної відпустки за 2015 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 3 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державні допомоги сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 7 листопада 2007 року № 1294 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань та допомога для оздоровлення у розмірі їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п.п. 11.1 та 11.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військових прокуратур, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 9 липня 2015 року № 91, військовослужбовцям один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Наказом № 365 к від 16 червня 2015 року військового прокурора Західного регіону України старшому прокурору військової прокуратури Хмельницького гарнізону підполковнику юстиції ОСОБА_2 надано частину щорічної основної відпустки за 2015 рік терміном 18 календарних днів - з 16 червня по 4 липня 2015 року включно та наказано виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

Згідно довідки про заробітну плату та інші доходи № 18/2-149 від 13 серпня 2015 року, ОСОБА_2 виплачена сума допомоги на оздоровлення (за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів) у розмірі 3 550,00 грн.

Однак з довідки про заробітну плату та інші доходи №18/2-149 від 13 серпня 2015 виданої позивачу, встановлено, що середньомісячне грошове забезпечення останнього складає - 7 880,20 грн., а тому суд апеляційної інстанції враховуючи положення п. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем недонараховано позивачу допомогу на оздоровлення.

Щодо позовної вимоги стягнути ненараховану та невиплачену грошову компенсацію за невикористані 22 календарних дні щорічної основної відпустки за 2015 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно абзацу третього п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців (до яких відносяться й військовослужбовці, які звільняються за станом здоров'я) зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Також, відповідно до п. 1 та абз. 2 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Отже, тривалість щорічної основної відпустки позивача у 2015 році, як військовослужбовця, з урахуванням вислуги понад 17 років, згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" становить 40 календарних днів.

Разом з тим, позивачем було використано лише частину щорічної основної відпустки за 2015 рік в кількості 18 календарних днів, що підтверджується Наказом військового прокурора Західного регіону України № 365 к від 16 червня 2015 року.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при звільнені з військової служби набув права на грошову компенсацію за період невикористаної відпустки за час проходження служби, а саме за невикористані 22 календарні дні щорічної основної відпустки за 2015 рік.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, встановлених обставин даної справи, положень ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтовано задоволені частково позовні вимоги, судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу військової прокуратури Західного регіону України залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 березня 2016 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М. Судді Сторчак В. Ю. Ватаманюк Р.В.