Постанова № 56516949, 16.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/11167/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

за участю секретаря: Тищенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора «Біком» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора «Біком» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Брокерська контора «Біком» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 14.01.2013 №0000515.6-26, №0000615.6-24; та від 14.01.2015 №0005150226, №0002150226, №0003150226, №0004150226.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0005150226 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень-червень 2012 року на суму 5820,00 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 вищевказану постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.02.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерської контори «Біком» задоволено частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, що не заважає розгляду справи за його відсутністю.

Вищий адміністративний суд України підставами для повернення справи на новий апеляційний розгляд вказав - передчасність висновків судів попередніх інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що приписами п.п.200.14 ст.200 ПК України встановлено алгоритм дій саме для податкового органу у разі виявлення відповідних для цього підстав. Але судами не досліджено яким чином допущено порушення вказаних приписів п.п.200.14 ст.200 ПК України позивачем. Отже, вказані обставини підлягають дослідженню та правовій оцінці при новому розгляді справи апеляційним судом.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ "Брокерська контора "Біком" від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень-червень, вересень 2012 року, результати якої оформлено актом перевірки від 25.12.2012 року №224/15-670/19123231 (т.1 а.с.23-28), яким встановлено порушення вимог п.198.3 ст.198, п.200.1, ст.200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень 2012 року на суму 2 910 грн., за червень 2012 року на суму 2 910 грн.; п.200.14 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 926 732 грн.

В результаті виявлених порушень було винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2013:

№0000515.6-26, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 926 732 грн. (т.1 а.с.29);

№0000615.6-24, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5 820 грн. (т.1 а.с.30).

Також, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ "Брокерська контора Біком" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2014 року, результати якої оформлено актом від 22.12.2014 №353/26-59-15-02-27 (т.1 а.с.53-70), яким встановлено порушення вимог: п.198.3 ст.198, п.200.1, ст.200 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 62 753,50 грн.; п.200.14, ст.200 ПК України, у зв'язку з чим завищено бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку за вересень 2014 року в розмірі 1 804 682 грн.; п.200.14 ст.200 ПК України, встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 2 951 252 грн.; п.200.4, ст. 200 ПК України та п.п.7.5.3 п. 7.5 розділу 7 Регламенту опрацювання податкових декларацій з податку на додану вартість за якими нараховано від'ємне значення та/або задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ, затверджено наказом ДПС України від 19.06.2012 №522, в зв'язку з чим ТОВ БК «Біком» відмовлено в бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку за вересень 2014 року в розмірі 2 951 252 грн.

В результаті виявлених порушень та висновків акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015:

№0002150226, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 804 682,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 451 170,50 грн. (т.1 а.с.90);

№0003150226, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн. (т.1 а.с.92);

№0004150226, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн. (т.1 а.с.94);

№0005150226, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 753,50 грн. (т.1 а.с.95).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 №0000515.6-26, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 926 732 грн., то як видно з матеріалів справи, податковим органом виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, та збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

Водночас, приписами пп.«а» п.200.14 ст.200 ПК України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, ПК України визначено, що податковий орган у разі встановлення заниження суб'єктом господарювання розміру бюджетного відшкодування, зобов'язаний збільшити такий шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. Крім того, вищевказаними приписами чітко встановлено, що за даних умов платник податку вважається таким, який добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування, а така сума заниження зараховується в рахунок податкового кредиту наступного звітного періоду.

Доводи апелянта стосовно того, що прийняття рішення про добровільну відмову від суми заниження 1 926 732,00 грн. як бюджетного відшкодування належить виключно до повноважень платника податку критично оцінюються колегією суддів з огляду на невідповідність таких посилань положенням пп.«а» п.200.14 ст.200 ПК України.

Суд касаційної інстанції в своїй ухвалі вказав на необхідність надання оцінки доводам позивача в частині, що відповідач самостійно збільшив суму бюджетного відшкодування на 1 926 732 грн. за період лютий-жовтень 2012 року, і таким чином визнав реальність господарських операцій і правомірність сформованого від'ємного значення за цей самий період в якому визнав незаконним формування податкового кредиту, та чи не є такі висновки податкового органу суперечливими. Водночас, податковим органом не заперечується реальність операцій, а вказується на неможливість відшкодування зазначеної суми як бюджетного відшкодування, з огляду на те, що вона зараховується в рахунок податкового кредиту наступного звітного періоду відповідно до пп. «а» п.200.14 ст.200 ПК України.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 №0000615.6-24, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 5 820 грн., то воно прийняте в результаті завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за травень, червень 2012 року. Вказані порушення були допущені з огляду на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Видавництво «Деметра» за договором №2205-1 (т.1 а.с.31-32), відповідно до умов якого ТОВ «Видавництво «Деметра» зобов'язувалось виконати роботи по розробці та виготовленню планів евакуації, повний перелік яких зазначено у рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною цього договору, у якому вміщено повну інформацію (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість).

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем надано до суду акт надання послуг, податкові накладні та виписки з банківського рахунку (т.1 а.с.33-37). Водночас, надана копія рахунку-фактури, який значиться невід'ємною частиною цього договору датовано 07.05.2015 (т.2 а.с.82), всупереч тому, що договір укладено пізніше - 22.05.2015 року. Позивачем надано також копію «Плану евакуації 2-го поверху» (т.1 а.с.39), з якої неможливо встановити, ким та у який період було виготовлено даний ескіз.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів вказує, що надані позивачем документи та докази не підтверджують реальності господарських взаємовідносин за названим вище договором. В зв'язку з фактом не підтвердження витрат по вказаним операціям, податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013 №0000615.6-24 прийнято контролюючим органом правомірно.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0002150226, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 804 682,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 451 170,50 грн., то як видно з матеріалів справи воно прийнято з огляду на те, що позивачем безпідставно задекларовано до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму від'ємного значення в розмірі 1 804 682,00 грн. за періоди виникнення січень-червень, вересень 2012 року, які фактично вже були предметом перевірки (акт №224/15-670/19123231 від 25.12.2012), за результатом якої встановлено таке заниження бюджетного відшкодування за вказані періоди, та яке в силу положень пп. «а» п.200.14 ст.200 ПК України можуть бути використані лише в погашення поточного платежу. Відтак, позивач всупереч вимог ПК України задекларував до бюджетного відшкодування суму 1 804 682,00 грн., яку не мав права включати до такого відшкодування, а тому дії податкового органу відповідають вимогам закону.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 14.01.2015 №0003150226, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн., та №0004150226, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 951 252,00 грн., то враховуючи вимоги п.200.14 ст.200 ПК України ТОВ БК «Біком» встановлено заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ декларації: за січень 2012 в розмірі 1 464 841 грн., травень 2013 - 224 714 грн., червень 2013 - 520 232, липень 2013 - 620 821, серпень 2013 - 83 660 грн., вересень 2013 - 36 984 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту стало: придбання будівельних матеріалів, обладнання та будівельних робіт, пов'язаних з модернізацією об'єктів нерухомості.

Позивачем не заперечується встановлений податковим органом розмір заниження від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість, проте заперечується можливість встановлення податковим органом способу відшкодування такого.

В той же час, як було зазначено вище, вимогами пп. «а» п.200.14 ст.200 ПК України передбачено наслідки для суб'єкту господарювання, зокрема, що платник не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в подальшому, за рахунок сум встановлених податковим органом, однак встановлено єдиний спосіб для отримання такого, а саме шляхом погашення зобов'язань в наступних податкових періодів, при цьому виключаючи можливість на отримання таких коштів на рахунок платника податків.

Щодо податкового повідомлення рішення №0005150226 від 14.01.2015, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 62 753,50 грн., то вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на нереальність господарських операцій позивача з ПП «Алекс Плюс», ТОВ «ПластПрінт», ПП МПП «Каштан» та ТОВ «Гатюра».

Між позивачем та ПП «Алекс Плюс» 17.01.2012 укладено договір №3 (т.1 а.с.97-99), відповідно до умов якого ПП «Алекс Плюс» зобов'язувалось виконати роботи з постачання матеріалів та обладнання, монтажу та налагодження слабострумних мереж (системи контролю доступу, системи охоронної сигналізації виходів, системи відеоспостереження службових приміщень охорони) в приміщенні готелю за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56, згідно кошторисів, що є невід'ємними частинами до цього договору.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем надано до суду кошториси, акт здачі-приймання робіт, податкову накладну та виписку з банківського рахунку позивача (т.1 а.с.100-107).

Відповідно до п. 1.3 Договору, ПП «Алекс Плюс» гарантує наявність у нього усіх необхідних дозволів та ліцензій для виконання взятих на себе зобов'язань, на відсутність яких вказав суд першої інстанції, проте які були долучені до апеляційної скарги, а саме: ліцензії; акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів; листи про не включення певних видів продукції до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації; сертифікати відповідності з додатками (т.2 а.с.83-100). Відтак, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження вказаних операцій належними доказами.

Крім того, між позивачем та ТОВ «ПластПрінт» 22.03.2012 року укладено договір № 22032012/01 (т.1 а.с.115-117), відповідно до змісту якого ТОВ «ПластПрінт» зобов'язувалось виготовити та передати у власність позивача пластикові карти на умовах DDP Інкотермс-2010, у відповідності із специфікаціями які являються додатками до даного договору.

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано копії Специфікації, видаткової накладної, податкових накладних та виписки по банківському рахунку позивача (т.1 а.с.118-124).

Разом з тим, п. 2.1 Договору, сторонами до початку виконання робі погоджується оригінал-макетів продукції. Погодження макетів продукції також передбачено Специфікацією. Крім того, вказаною специфікацією встановлено, що форма та розмір продукції установлюються технічним завданням на виготовлення продукції.

Позивачем до апеляційної скарги додано копії погодженого оригінал-макету продукції та технічного завдання (т.2 а.с.101).

Також, між позивачем та ПП МПП «Каштан» укладено Договір підряду № 08/08-12 від 08.08.2012 (т.1 а.с.125-129), відповідно до умов якого ПП МПП «Каштан» зобов'язувалось власними силами і засобами здійснити поточний ремонт в Будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 56-А.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин за названим договором позивачем надано до суду підсумкову відомість ресурсів, локальний кошторис, довідку про вартість будівельних робіт та витрат, акт приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, виписку з банківського рахунку позивача (т.1 а.с.130-160). Вказані документи на думку колегії суддів є достатнім доказом реальності проведення операцій по вказаному договору, а відсутність документів, які не є первинними в розумінні податкового та бухгалтерського обліку не можу бути підставою для визнання нереальності операцій.

Також, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Гатіора», на підтвердження реальності яких позивачем було надано до суду видаткову накладну, податкові накладні та банківські виписки з особового рахунку позивача (т.1 а.с.162-167), а до апеляційної скарги також долучено: рахунок-фактуру, картку обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, виписку по картці рахунку (т.2 а.с.102-107), що є належними доказами позиції позивача.

Отже, в первинних документах наданих позивачем наявна обов'язкова інформація, у зв'язку з чим вказані документи є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та спростовують правомірність дій податкового органу при прийнятті податкового повідомлення рішення №0005150226 від 14.01.2015.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та правомірно залишені без задоволення судом першої інстанції, крім тих, які стосуються податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0005150226.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України не повністю надав до суду належні докази правомірності своїх рішень, та обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі при прийнятті податкового повідомлення рішення №0005150226 від 14.01.2015, та дотримано вимоги закону та повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка при розгляді позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 14.01.2013: №0000515.6-26, №0000615.6-24; та від 14.01.2015: №0002150226, №0003150226, №0004150226.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 14.09.2015, та є підставою для її скасування в частині.

За таких обставин, у відповідності до ст.202 КАС України, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокерська контора «Біком» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0005150226 від 14.01.2015.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві №0005150226 від 14.01.2015.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.