Ухвала суду № 56516837, 15.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12365/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Гром Л.М., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київопорядкомплекс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Київопорядкомплекс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015 року №0004162208, №0004172208.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягаює, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Київопорядкомплекс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт № 320/1-26-50-22-08/05503326 від 28.05.2015 року у якому зазначено виявлені під час перевірки порушення з боку товариства вимог чинного законодавства України, зокрема:

-п.138.2, 138.6 ст. 138, пп.. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, що призвело до завищення від»ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 131 053 грн;

-п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, абз."а" п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на суму 26 211 грн за березень 2014 року.

За наслідками складеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10.06.2015 року №0004172208, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 131 053 грн та від 10.06.20154 року №0004162208, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 32 763,75 грн, у т.ч. 26 211 грн - основний борг, 6 552,75 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи оскаржувані рішення податковий орган виходив з того, що між позивачем та ТОВ «Будторг 2012» за договором поставки від 12.07.2013 року не відбулося реальної господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та дана обставина підтверджується матеріалами справи, 12.07.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Будторг 2012» (постачальник) укладено договір поставки №43/63 відповідно до якого постачальник зобов'язався передати в погоджені строки покупцеві гранітну продукцію, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Згідно п.3 договору постався товару здійснюється партіями, відповідно до письмових заявок покупця, передача товару здійснюється за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом за правилами Інкотерміс-2000.

На підтвердження факту реальності господарської операції позивачем надано, а судом було досліджено договір поставки від 12.07.2013 року, видаткові та податкові накладні, виписки з банківського рахунку, копії договорів із ж/д перевізниками, докази оплати користування вагонами за березень 2014 року.

Відповідно до накладної (а.с 31) власник вантажу щебню гранітного ТОВ «Будторг 2012», отримувач ПАТ «Київопорядкомплект» м. Київ, вул. Будіндустрії,9, станція та залізниця призначення -Київ-Волинський.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Будторг 2012» є діючим підприємством, сплачує податки, заборгованості перед бюджетом не має, що підтверджується випискою з єдиного реєстру.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання податкового органу як на доказ відсутності господарської операції за наслідками укладеного договору поставки між позивачем та його контрагентом, а саме на акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Зазначений акт стосується неможливості проведення перевірки від 01.08.2014 року, тоді як правовідносини, що виникли між позивачем та його контрагентом, стосуються липня 2013 року.

Дані про те, що на час виникнення господарських взаємовідносин з позивачем, контрагент ТОВ «Будторг 2012» був відсутній за адресою місцезнаходження, в акті відсутні і таких доказів податковий орган в ході розгляду справи до суду не надав.

Відповідно до листа від 23.07.2015 року № 98 ТОВ «Будторг 2012» останнє повідомляє, що товариство зареєстровано як юридична особа, здійснює господарську діяльність, є платником ПДВ та податку на прибуток.

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Крім того, колегія суддів зазначає, що всі первинні документи позивачем складено у відповідності до вимог чинного законодавства, вони підтверджують реальність господарської операції щодо поставки гранітної продукції., оплати за надання послуг.

Судом першої інстанції надано належну оцінку правовідносинам, що виникли між позивачем та його контрагентом, встановлено реальність господарської операції.

Доводи представника апелянта про неможливість встановлення факту придбання товару/послуг позивача від ТОВ «Будторг 2012» є формальними, оскільки не підтверджуються відповідними доказами, які б свідчили, що на момент укладення договору, контрагент позивача не був зареєстрований як юридична особа, не знаходився на місцем свого знаходження, не сплачував податків або є не здавав звітності, не займався господарською діяльністю, а отже не міг виконати умови договору, укладеного з ПАТ «Київопорядкомплекс».

Не надано податковим органом доказів тогоі, що на липень 2013 року зазначений контрагент позивача мав стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Колегія суддів, виходячи з принципу змагальності сторін, диспозитивності та рівності усіх учасників адміністративного процесу, вважає, що позивачем надано докази, які свідчать про реальність господарської операції, здійсненої відповідно до договору від 12.07.2013 року, тоді як відповідачем будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність господарської діяльності позивача, пов'язаної з виконанням умов договору з його контрагентом ТОВ «Будторг 2012», надано не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Пунктом 3.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, що діє з 01 вересня 2015 року встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 3 603,97 грн. (163 816,75*2%/100%=3 276,34; 3 276,34*110%/100%=3 603,97) за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст.ст. 41,94,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3603,97 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Cудді: Гром Л.М..

Троян Н.М.

.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Гром Л.М.

ОСОБА_2