Ухвала суду № 56516825, 16.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13827/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Україна.Бізнес.Безпека» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року позовні вимоги приватного підприємства «Україна.Бізнес.Безпека» задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві від 06 червня 2013 року №0002142240 та №0002152240.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 20 по 24 травня 2013 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Тесей ЛТД" (код ЄДРПОУ 37818657) за період діяльності з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якої 24.05.2013 року складено Акт №2436/2240/35261741 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено:

- ст. 134, п.п.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме занижено податок на прибуток за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року всього на суму 13300,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, а саме занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року всього на суму 12666,00 грн.

На підставі акту перевірки, 06 червня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №0002142240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13330,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3325,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0002152240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12666,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3166,50,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи протиправними зазначені рішення відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Замовником) та ТОВ "Тесей ЛТД" (Виконавцем) укладено Договір про надання послуг від 10.02.2012 року №02-15/12, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом лютого 2012 року надавати за плату послуги із інспектування об'єктів, охорону яких здійснює замовник на договірних засадах, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

За домовленістю сторін ціна вказаних послуг становить 41 000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 6 833,33 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: додаток №1 до договору про надання послуг від 10.02.2012 року №02-15/12, в якому визначено місцезнаходження об'єктів охорони, кількість постів на вказаних об'єктах та час інспектування об'єктів.

На підтвердження здійснення оплати за договором позивачем надано суду банківську виписку по рахунку за 13.03.2012 року.

З наданих доказів вбачається, що позивачем здійснена оплата за договором у розмірі 41 000,00 грн.

Судом встановлено, що виконавцем виконано послуги з інспектування об'єктів з 16 по 29 лютого 2012 року згідно з Додатком №1 до договору на суму 41 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 29.02.2012, а також саме на цю суму виписано податкову накладну від 29.02.2012 №434 - документ, на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит.

Також, між позивачем (Замовником) та ТОВ "Тесей ЛТД" (Виконавцем) укладено Договір про надання послуг від 01.03.2012 року №06-15/12, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом березня 2012 року надавати за плату послуги із інспектування об'єктів, охорону яких здійснює замовник на договірних засадах, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

За домовленістю сторін ціна вказаних послуг становить 35 000,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 5 833,33 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: додаток №1 до договору про надання послуг від 01.03.2012 року №06-15/12, в якому визначено місцезнаходження об'єктів охорони, кількість постів на вказаних об'єктах та час інспектування об'єктів.

На підтвердження здійснення оплати за договором позивачем надано суду банківську виписку по рахунку за 24.04.2012 року.

З наданих доказів вбачається, що позивачем здійснена оплата за договором у розмірі 35000,00 грн.

Судом встановлено, що виконавцем виконано послуги з інспектування об'єктів з 01 березня по 31 березня 2012 року згідно з Додатком №1 до договору на суму 35 000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 31.03.2012, а також саме на цю суму виписано податкову накладну від 31.03.2012 №500 - документ, на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит.

Крім того, на підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду розпорядження, в яких зазначено, що співробітники компанії ТОВ "Тесей ЛТД" безперешкодно мають право здійснювати перевірку об'єктів з 10.02.2012 року по 29.02.2012 року та з 01 березня 2012 року по 31 березня 2012 року.

Також, суду надано копії листів ТОВ "Тесей ЛТД", які адресовані позивачу, в яких зазначалось про виявлені дрібні порушення при чергуванні охоронників на об'єктах, на підтвердження чого були надані фотоматеріали та пояснення самих охоронників.

За наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ "Тесей ЛТД", на підставі виписаних податкових накладних, позивачем у перевіряємому періоді сформовано валові витрати в загальному розмірі 63333,00 грн., та включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 12666,00 грн.

При цьому, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Крім того, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Отже, факт придбання позивачем послуг, товарів та оренди тари підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, товарів та оренди тари посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази того, що контрагент позивача на момент укладення договору був зареєстрований як платник ПДВ, та мав свідоцтво платника ПДВ, яке видано у встановленому законом порядку.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Тесей ЛТД» пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит є безпідставними.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Водночас, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у розмірі 2009,70 грн. (дві тисячі дев'ять грн. 70 коп.) за подання апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.