Ухвала суду № 56516747, 01.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2016 рокусправа № П/811/2176/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - Дьяченко А.А. дов від 11.12.2015

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року

у справі № П/811/2176/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Титан ХХІ»

до Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан ХХІ» звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2015 року №0000952202, №0000962202.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту та витрат за взаємовідносинами з ТОВ «Східтрансснаб», ТОВ «Техтрейдкомпані».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням факту реального характеру господарських операцій ТОВ «Титан ХХІ» з ТОВ «Східтрансснаб» та з ТОВ «Техтрейдкомпані», і, відповідно, правомірністю формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними операціями. Висновки про безтоварність господарських операцій позивача, які зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентами у податковій звітності, суперечать загально правовим принципам, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач зазначає про не взяття судом першої інстанції до уваги податкової інформації стосовно контрагентів позивача, з якої вбачається відсутність у цих контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням, проведення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про часі місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Кіровоградською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області проведена документальна позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Титан ХХІ» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Східтрансснаб» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року, ТОВ «Техтрейдкомпані» за травень 2014 року, за результатами якої складений від 10.06.2015 №75/11-23-22-02/38802627.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 462589 грн., у тому числі, за травень 2014 року на суму 117120 грн.,за жовтень 2014 року в сумі 105741 грн., за листопад 2014 року на суму 125406 грн. та грудень 2014 року на суму 114322 грн.;

- п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 105 408 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов на підставі:

- інформації Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 13.05.2015 № 9153/05-19-22-01/38927046 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Східтрансснаб» (код ЄДРПОУ 38927046) щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.09.2014 по 31.01.2015:

- інформації Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 19.09.2014 №141/7/10-08-22 01/39174862 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техтрейдкомпані» (код ЄДРПОУ 39174862) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2014 року.

Згідно даної інформації зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що за юридичною адресою ТОВ «Східтрансснаб» та ТОВ «Техтрейдкомпані» не знаходяться, фінансово-господарську діяльність не здійснює, бухгалтерські документи не зберігає, на підприємствах відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання і господарської діяльності, тобто неможливо підтвердити реальність проведених господарських відносин з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків з покупцями щодо реалізації товарів (робіт, послуг) попередньо придбаних у контрагентів-постачальників.

На підставі цих даних в акті перевірки від 10.06.2015 Кіровоградська ОДПІ зафіксовано встановлення «нереальності» проведення господарських операцій між ТОВ «Титан XXI» і постачальниками - ТОВ «Східтрансснаб» та ТОВ «Техтрейдкомпані» та юридичної дефектності первинних документів, у зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015:

- №0000952202, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 693884,00 грн. (із них за основним платежем - 462589,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 231295,00 грн.);

- №0000962202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 158112,00 грн. (із них за основним платежем - 105408,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52704,00 грн.).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення відповідних сум до витрат, а сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704, згідно якому первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у періоді, який перевірявся податковим органом, мав господарські правовідносини мало господарські відносини з придбання товарів (робіт, послуг) в якості покупця і замовника:

- за договором поставки товару № 315 від 01.10.2014, укладеним з ТОВ «Східтрансснаб» (постачальник) щодо поставки, зокрема, вентилятору підлогового, електроконвекторів, електричної плити, електроводонагрівача, ламп, ліхтарів, насосів, тепловентиляторів спіральних, котлів опалювальних електричних, лічильників, тумб, ламп електричних, дверей тощо (т.1, а. с.48, 49);

- за договором № 5 від 01.05.2014, укладеним з ТОВ «Техтрейдкомпані» (виконавець) щодо виготовлення та розміщення сюжету в телепрограмі (т.1, а. с.131).

Факт виконання означених договорів підтверджується первинними документами, які були предметом дослідження судом першої інстанції і які містяться у матеріалах справи, а саме:

- щодо ТОВ «Східтрансснаб»: податкові та видаткові накладні, акти звірки взаєморозрахунків на загальну суму 2031682,74 грн. (з них ПДВ 345468,77 грн.), оборотно-сальдові відомості по рахунку, платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем товарів, договір оренди транспортного засобу (мікроавтобусу марки ГАЗ, модель 2705-ЗПАХ12Д, 2004 року), акт прийому-передачі відповідно до цього договору та товарно-транспортні накладні, що свідчать про транспортувався товарів орендованим транспортним засобом.

Придбані товари використані позивачем в межах власної господарської діяльності (зокрема, діяльність приватних охоронних служб - т.1 а.с.37) для облаштування робочих місць працівників товариства - охоронців, які забезпечують надання позивачем послуг з охорони вахтовим методом на об'єктах замовників (т.2, а. с.62-63).

- щодо ТОВ «Техтрейдкомпані»: податкові накладні, акти здачі-прийняття наданих послуг, копія диску з рекламним сюжетом (т.2, а. с.181), оборотно-сальдові відомості по рахунку та платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем послуг на загальну суму 702720 грн. (з них ПДВ 117120 грн.).

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеними вище підприємствами - контрагентами позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

На момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Використання позивачем придбаного товару, наданих послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних товарів, наданих послуг у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Східтрансснаб» та ТОВ «Техтрейдкомпані», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Колегія суддів зауважує, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій базуються на інформації щодо вказаних підприємств - контрагентів позивача, що є порушенням приписів податкового законодавства, зважаючи на наступне.

Згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, щодо даних податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Східтрансснаб» та ТОВ «Техтрейдкомпані» слід враховувати, що відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій у щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, факт неможливості проведення зустрічної звірки засвідчується контролюючим органом у відповідному акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

При цьому законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій поставки товару, надання послуг.

З цього приводу апеляційний суд враховує також роз'яснення, наведені у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно даному Листу оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару, надання послуг меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 (відповідач мав сплатити судовий збір у розмірі 5359,20 грн.) і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом відстрочено сплату судового збору відповідно до ст.88 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що фактично до встановленої судом дати судовий збір не сплачено, згідно з вимогами ч.2 ст.88, ст..94 КАС України належить до стягнення з Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 88, 94, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № П/811/2176/15 залишити без змін.

Стягнути з Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн. за подання апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко