Постанова № 56516673, 16.03.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа № 918/1173/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Розізнана І.В. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - Балан Д.Р., представник, довіреність в справі;

відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. у справі № 918/1173/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "КРАЙ КЕРАМА"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 113 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. у справі № 918/1173/15 позовні вимоги позивача Приватного акціонерного товариства «КРАЙ КЕРАМА» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 113 400,00 грн. задоволено. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «КРАЙ КЕРАМА» 62 640, 00 коп. основного боргу, 45 764, 78 коп. інфляційних витрат, 4 995, 22 коп. 3% річних та 1 701, 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 свої зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, оплату провів частково в сумі 30 797,64 грн., що підтверджується банківськими виписками від 19.10.2012 р. Доказів сплати боргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 суду не надав. За неналежне виконання своїх зобов`язань Приватним акціонерним товариством "КРАЙ КЕРАМА" Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було нараховано 4 995,22 грн. 3% річних та 45 764,78 грн. інфляційних витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.15 р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватному акціонерному товариству «КРАЙ КЕРАМА».

На думку скаржника, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що 04.01.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «КРАЙ КЕРАМА» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки №7, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти на користь Покупця товари будівельної кераміки та керамограніту, а Покупець - приймати та оплачувати зазначений товар відповідно до умов договору.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що у відповідності до п. 3.4 Договору Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику повну вартість поставленого товару протягом 120 календарних днів з дати поставки, вказаної в видатковій накладній, крім випадків передбачених п. 3.5 даного договору.

Скаржник відзначає, що у відповідності до Положень договору поставки, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 22.10.2012 р. скерував на адресу Приватного акціонерного товариства «КРАЙ КЕРАМА» замовлення на поставку товару №18, яке було отримано Постачальником 25.10.2012 р. про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7906603167044; 12.11.2012 р. було скеровано замовлення на поставку товару № 42, яке було отримано Постачальником 19.11.2012 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №7906602809247.

Скаржник зауважує, що відповідно до положень п.2.8. Договору поставки на дату зазначену в Замовленні Покупця Постачальник повинен забезпечити поставку не менше 95% кількості Товару замовленого покупцем. У відповідності до п. 3.5. Договору Поставки - Покупець має право зупинити оплату за Товар у разі коли Постачальник не забезпечує поставки Товару, замовленого Покупцем згідно положень п.2.8. Договору, до моменту повного відновлення поставок.

Скаржник зазначає, що замовлення надані Покупцем залишились невиконаними Постачальником.

Окрім того скаржник вважає, що оскільки Постачальником не було виконано Замовлення Покупця, Покупець призупинив оплату за отриманий Товар до моменту повного відновлення поставок, як наслідок строк платежу за накладними наведеними позивачем в обґрунтуванні позову, станом на день розгляду справи господарським судом Рівненської області не настав.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на ст. ст. 4, 22, 28, 91, 94, ч.1 ст.101, ст.104 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173,174, ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 530 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.02.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24 лютого 2016 року.

19.02.2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява від 16.02.2016 р. про припинення провадження у справі № 918/1173/15. В якій відповідач просить припинити провадження у справі № 918/1173/15 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р., за позовом Приватного акціонерного товариства «КРАЙ КЕРАМА» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 113 400,00 грн. До заяви, яка надійшла на адресу Рівненського апеляційного господарського суду, відповідачем долучено копію повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 23.11.2015 р.

Розпорядженням керівника апарату від 24.02.2016 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Грязнова В.В. та відповідно до п.6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, ч. 4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.02.2016 р. у справі № 918/1173/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гудак А.В., суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.02.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. у справі № 918/1173/15 до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.02.2016 року розгляд справи відкладено на 16 березня 2016 р. о 12:00 год.

15.03.2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення від 14.03.2016 р. № 62, щодо заяви скаржника (відповідача) про припинення провадження по справі. В якій позивач просить суд відмовити скаржнику (відповідачу) в задоволенні заяви про припинення провадження по справі у відповідності до п.6 ст.80 ГПК України.

15.03.2016 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив від 14.03.2016 р. № 61. В якому позивач просить залишити рішення господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2016 року не з'явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2016 року на фактичну адресу (АДРЕСА_2) та адресу місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) Рівненським апеляційним господарським судом була направлена ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження, проте документи були повернуті у зв`язку з закінченням терміну зберігання, про що свідчать поштові відправлення (а.с. 94-95, 97-98).

Також, 05.02.2016 року Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації фізичної особи-підприємця (вул. Губинська, 19, смт. Зарічне, Рівненська область) Рівненським апеляційним господарським судом було направлено ухвалу суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, яку ОСОБА_2 17.02.2016 року отримав особисто, про що свідчить підпис позивача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 105). Тобто скаржник (відповідач) належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, що і підтверджується отриманням ухвали, а також і заявою, яку скаржник (відповідач) подав до суду 19.02.2016 року про припинення провадження у справі (а.с. 101).

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2016 року заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 17.11.2015 р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 року у справі № 918/1173/15 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2012 року між Приватним акціонерним товариством «КРАЙ КЕРАМА» (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки № 7, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти на користь Покупця товари будівельної кераміки та керамограніту (товар), а покупець - приймати та оплачувати зазначений товар відповідно до умов договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP склад Покупця, якщо інше не передбачено замовленням Покупця (п. 1.1, 1.2, 2.1 Договору).

Згідно п. 2.8 Договору фактичний асортимент, кількість та ціна кожної партії товару зазначається в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 3.4 Договору Покупець зобов'язаний оплатити Постачальнику повну вартість поставленого товару протягом 120 календарних днів з дати поставки, вказаної в видатковій накладній, крім випадків передбачених п. 3.5 даного договору. Зобов'язання Покупця з оплати товару вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 3.6 Договору).

Договір діє з дати підписання сторонами до 31.12.2013 року. Зобов'язання, що лишились невиконаними (та/чи виконані неналежним чином) протягом терміну дії договору мають бути виконані незалежно від закінчення терміну дії договору.

Договір підписано уповноваженими представниками Постачальника та Покупця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач 03.10.2012 р. та 10.10.2012 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 93 437,64 грн, що підтверджується підписаними сторонами та наявними у справі видатковими накладними: № 7469 від 03.10.2012 р. на суму 164,68 грн.; № 7471 від 03.10.2012 р. на суму 91682,30 грн.; № 7474 від 03.10.2012 р. на суму 818,76 грн; № 7476 від 03.10.2012 р. на суму 635,76 грн.; № 7714 від 10.10.2012 р. на суму 136,14 грн. (а.с. 14-20).

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконав, оплату провів частково в сумі 30 797,64 грн. (банківські виписки на а.с. 21-31).

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті товару на момент звернення позивача до суду з даним позовом склала 62 640,00 грн.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини між стронами виникли на підставі договору поставки.

Частинами 1,2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Позивач виконав зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, що підтверджується:

- Договором поставки № 7 від 04.01.2012 р.;

- видатковими накладними:

№ 7469 від 03.10.2012 р. на суму 164,68 грн.;

№ 7471 від 03.10.2012 р. на суму 91682,30 грн.;

№ 7474 від 03.10.2012 р. на суму 818,76 грн;

№ 7476 від 03.10.2012 р. на суму 635,76 грн.;

№ 7714 від 10.10.2012 р. на суму 136,14 грн. (а.с. 14-20).

- банківська виписка з рахунку (а.с. 21-31).

Відповідач не виконав зобов'язання відповідно до умов договору та не надав суду доказів сплати заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість за отриманий товар становить 93 437,64 грн. та підлягає до стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Окрім того в позовній заяві позивач нарахував 3% річних в сумі 4 995,22 грн. та інфляційних витрат в сумі 45 764,78 грн.

Враховуючи умови передбачені Договором поставки №7 від 04.01.2012 р., та докази наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідач допустив порушення умов договору поставки, оскільки свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконував.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія відзначає, що пунктом 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суд України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" із подальшими змінами та доповненнями, визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат (а.с. 9), прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару підлягає до стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 48 367,53 грн., що підтверджується розрахунками суду (а.с. 136-139). Однак, позивачем заявлена сума 45 764,78 грн. інфляційних втрат, тому до стягнення підлягає 45 764,78 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків 3% річних (а.с. 9), прийшла до висновку, що за порушення зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару підлягає до стягнення сума 3% річних у розмірі 5 042,29 грн., що підтверджується розрахунками суду (а.с. 140-149 ). Однак, позивачем заявлена сума 4 995,22 грн. 3% річних, тому до стягнення підлягає 4 995,22 грн.

Щодо заяви відповідача про припинення провадження у справі, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає наступне.

Відповідно до ст. 80 ГПК України визначено підстави припинення провадження у справі, зокрема: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно п.п.4.7 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ( зі змінами і доповненнями): громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК України та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи-підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи. У разі задоволення позову до фізичної особи, яка в процесі розгляду справи втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, регулятивна частина відповідного судового рішення, крім відомостей, передбачених ч.2-7 статті 84 ГПК України, повинна містити дані, визначені в п.2 ч.2 статті 54 ГПК України для фізичної особи (без зазначення її колишнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

На момент порушення провадження у справі 15.10.2015 р.(а.с.1) та прийняття судом першої інстанції рішення 17.11.2015 р. у даній справі відповідач був суб'єктом підприємницької діяльності. Згідно повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було внесено 23.11.2015 року, тобто після порушення провадження у справі та прийняття рішення (а.с.103).

Таким чином, враховуючи приписи господарського процесуального законодавства та з урахуванням доказів наявних в матеріалах справи, заява скаржника (відповідача) про припинення провадження у справі на підставі п.6 ч. 1 ст. 80 ГПК України до задоволення не підлягає.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. року у справі № 918/1173/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 918/1173/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Крейбух О.Г.