Постанова № 56516523, 14.03.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа № 922/2355/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пушай В.І.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №20 від 13.10.2015 року (повноваження перевірені та підтверджені судовим розпорядником Шевченківського районного суду м. Києва)

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 24.11.2015 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національний кредит" (вх. № 267 Х/3-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 28 грудня 2015 року по справі №922/2355/15

за позовом ПАТ "Банк "Національний кредит", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина", м. Харків

про стягнення 85270,10 грн. ,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року по справі №922/2355/15 (суддя Хотенець П.В.) заяву боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" про визнання наказу господарського суду Харківської області від 22.06.2015 року по справі № 922/2355/14 таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано наказ господарського суду Харківської області від 22.06.2015 року по справі № 922/2355/14 таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національний кредит" звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року по справі №922/2355/15, та відмовити в задоволенні вимог відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для даної господарської справи, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми процесуального права, що згідно статті 104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для її скасування.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" в судовому засіданні зазначив, що скаржником у апеляційній скарзі не спростовано обставини, які встановлено судом першої інстанції, не доведено порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить ухвалу господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року по справі №922/2355/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судове засідання 14.03.2016 року було проведено з використанням системи відеоконференцзвязку.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 02.06.2015 року рішенням господарського суду Харківської області позов публічного акціонерного товариства "Банк "Національний кредит" задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06.03.2013 року в розмірі 1189680,31 грн., з яких 391774,79 грн. заборгованості за кредитом, 36565,73 грн. заборгованість за процентами, 3636,12 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, 82154,64 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2843,92 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 32260,19 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 23219,56 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті процентів, 317138,36 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті, 300000,00 грн. штрафу за прострочку по сплаті процентів та 23793,61 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення господарським судом Харківської області було видано відповідний наказ.

У 2014 році публічне акціонерне товариство "Банк "Національний кредит" звернулось до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" про звернення стягнення на предмет застави.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 05.1-3ю/2013/ 2-1 від 06.03.2013 року між банком та ТОВ «Руновщина» 06.03.2013 року був нотаріально посвідчений договір застави транспортних засобів №04-57/1-1. Враховуючи, що станом на 01.02.2014 року у ТОВ «Руновщина» виникла заборгованість в сумі 1098099,56 грн., позивач просив суд звернути стягнення на предмети застави.

12.11.2015 року рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області у справі № 620/292/14-ц в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Національний кредит" до ТОВ «Руновщина» було відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" звернулось до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з погашенням боргу в межах розгляду справи районним судом Харківської області.

Заява відповідача, який є боржником по виконанню судового рішення даній у справі, обґрунтована тим, що протягом розгляду справи № 620/292/14-ц товариством з обмеженою відповідальністю "Руновщина" в рахунок заборгованості за відновлювальною кредитною лінією № 05.1-13ю/2013/2-1 сплатило 595094,83 грн. з яких: 391774,79 грн. сума заборгованості за кредитом, 10049,66 грн. сума заборгованості за процентами, 150352,24 грн. індекс інфляції за час прострочки по кредиту, 16913,52 грн. інфляції за час прострочки по процентах, 23535,53 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту та 2469,09 грн. 3% річних від простроченої суми процентів.

Господарський суд Харківської області погодився із доводами заявника та визнав наказ таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали з наступних підстав.

Розгляд заяви за статтею 117 Господарського процесуального кодексу України, повинен здійснюватися в правовій площині відносин, котрі виникають з моменту винесення рішення суду місцевим господарським судом до моменту винесення судового наказу, адже в силу дії норм Господарського процесуального кодексу України суди переглядають судове рішення місцевого господарського суду станом на момент його винесення, в тому числі й дійсність сум призначених до стягнення на цей часовий проміжок і не мають права враховувати при перегляді рішень оплати та інші дії спрямовані на погашення боргу, що вчинені після винесення рішення місцевим господарським судом; відповідно, для того, щоб ці суми не були повторно стягнуті, законодавець передбачив для сторін право з метою захисту свого права та інтересу подати заяву в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України про визнання наказу частково чи повністю таким, що не підлягає виконанню (в оплачених чи зарахованих сумах у вищевказаний період) чи навіть про поворот виконання.

Частина 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

В обґрунтування вимог заяви про визнання наказу господарського суду Харківської області від 22.06.2016 року по справі №922/2355/15 таким, що не підлягає виконанню боржник посилається на сплату заборгованості в сумі 595094,83 в межах розгляду справи Зачепилівського районного суду Харківської області №620/292/214-ц. Вважає, що сума заборгованості, що зазначена у наказі господарського суду не відповідає справжній сумі, що належить до стягненню.

Судова колегія зазначає, що перелік підстав для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, наведений у пункті 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Цією правовою нормою передбачено лише два випадки, коли господарський суд своєю ухвалою може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, - коли наказ було видано помилково та коли обов'язок боржника припинився або добровільним виконанням або з інших причин.

Тобто, виходячи з аналізу цієї статті слід зробити висновок, що у пункті 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України йдеться про інші причини для припинення обов'язку боржника, а не про інші причини для визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню.

Після прийняття господарським судом Харківської області рішення від 02.06.2015 року по справі №922/2355/15, зобов'язання відповідача за кредитним договором трансформувалось у зобов'язання щодо виконання вказаного судового рішення (яке, згідно з чинним законодавством, є обов'язковим до виконання у встановленому законом порядку).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом (стаття 13 Закону України "Про судоустрій України").

Це означає, що судові рішення (рішення, вирок, ухвала, постанова), постановлені будь-яким судом України колегіально чи суддею одноособово, після набуття законної, сили є такими ж обов'язковими для виконання, як фізичними, так і юридичними особами, яких воно стосується.

Статтею 115 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Виконання рішення суду сприяє втіленню законів у життя, зміцненню їх авторитету, та за своєю суттю є завершальною стадією судового провадження, яка сприяє охороні прав, свобод та законних інтересів громадян.

Слід зауважити, що наказ може бути визнаним таким, що не підлягає виконанню, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням. При цьому таке виконання має бути вчинене до видання наказу або до початку виконавчого провадження державним виконавцем.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що ключовими принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя; при цьому право на справедливий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка виголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін, а одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003 року та «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2004 року).

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року по справі № 922/2355/15 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Національний кредит" заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06.03.2013 року в розмірі 1189680,31 грн., з яких 391774,79 грн. заборгованості за кредитом, 36565,73 грн. заборгованість за процентами, 3636,12 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, 82154,64 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 2843,92 грн. 3% річних від простроченої суми процентів, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 32260,19 грн. 3% річних від простроченої суми кредиту, згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, 23219,56 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті процентів, 317138,36 грн. індексу інфляції за час прострочки по сплаті, 300000,00 грн. штрафу за прострочку по сплаті процентів та 23793,61 грн. судового збору.

22.06.2015 року по справі № 922/2355/15 було видано відповідний наказ.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" залишена без задоволення; рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року у справі №922/2355/15 залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.11.2015 року касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.09.2015 року у справі № 922/2355/15 була повернуто скаржнику.

Як свідчать матеріали справи, 18.08.2015 року державним виконавцем Комінтернівського ВДВС Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №48527300 з виконання наказу господарського суду Харківської області №922/2355/15 від 22.06.2015 року.

Тобто, на даний час рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року по справі №922/2355/15, має законну силу, виконується в порядку встановленому законом України «Про виконавче провадження», постанова про відкриття виконавчого провадження сторонами не оскаржена.

Відповідно до статті 124 Конституції України та статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження"; виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

З моменту винесення наказу діюче законодавство надає можливість розпочати процедуру примусового виконання рішення суду шляхом пред'явлення даного наказу до виконання до органів виконання. Відповідно, з моменту винесення наказу (якщо, суми визначені в ньому на момент його винесення відповідають дійсному стану взаєморозрахунків сторін (тобто жодних оплат чи зарахувань в проміжок часу між винесенням рішення місцевим господарським судом та винесенням наказу не було) в суду відсутні підстави застосування частини 2 та 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, а всі відносини між особами щодо оплат і зарахувань з моменту винесення наказу мають розглядатися в площині Закону України "Про виконавче провадження". З урахуванням вищевказаного колегія суду робить висновок, що в поняття "добровільне виконання" за Законом України "Про виконавче провадження" входять оплати, зарахування (тощо) вчинені з моменту винесення наказу до закінчення строку добровільного виконання за постановою державного виконавця котрому передано даний наказ на примусове виконання.

Обставини наведені відповідачем у заяві не підтверджують відсутності обов'язку боржника щодо виконання рішення суду яке є чинним та набрало законної сили, не свідчать про припинення обов'язку боржника виконувати вказане рішення суду, а питання виконання прийнятого судового рішення у примусовому порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт сплати відповідачем 595094,83 грн. заборгованості за договором №05.1-13ю/2013/2-1 має бути врахований органами ДВС під час виконання рішення суду першої інстанції у даній справі (з вчиненням відповідних процесуальних дій, згідно приписів Закону України "Про виконавче провадження"), однак наведені обставини жодним чином не свідчать про недійсність судового наказу або неправомірність прийнятого судом рішення.

Судова колегія наголошує, що рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.11.2015 року №620/292/214-ц постає як передбачений процесуальним законом спосіб фіксації факту, який має значення для вирішення справи як по суті (з винесенням рішення), так і на стадії виконавчого провадження (зокрема, в частині скарг на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню тощо).

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач направляв до ВДВС докази про часткове виконання наказу господарського суду в добровільному порядку та зменшення сум, що підлягають стягненню.

Так, рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.11.2015 року №620/292/214-ц підтверджується виконання зобов'язання боржника в сумі 595094,83 грн., яке відбулося в результаті поза межами виконавчого провадження, відкритого за рішенням господарського суду і доказів врахування державним виконавцем сплаченої суми в рахунок виконавчого провадження матеріали справи не містять.

При цьому, необхідно вказати, що рішенням господарського суду по даній справі стягнуто з відповідача заборгованість за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-13ю/2013/2-1 від 06.03.2013 року в розмірі 1189680,31 грн., проте, за рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 12.11.2015 року №620/292/214-ц встановлена сплата відповідачем 595094,83 грн.

Тобто, сплата заборгованості в розмірі 595094,83 грн. не підтверджує виконання в повному обсязі обовязку відповідача щодо перерахування коштів в сумі 1189680,31 грн. стягнутих за рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року по даній справі.

За таких обставин, заява боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задоволенню не підлягає.

Доводи заявника про те, що виконання рішення господарського суду призведе до порушення господарської діяльності відповідача, не можна віднести до обстави з якими закон повязує визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки за приписами статті 42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, у звязку з чим всі негативні наслідки прострочення виконання зобовязань несе сам боржник.

Колегія суддів не погоджується із позицією відповідача, яка окреслена тим, що позивач під час розгляду справи в районному суді Харківської області самостійно, на власний розсуд, визначив суму заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-13ю/2013/2-1 від 06.03.2013 року в розмірі 681694,97 грн. з огляду на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 року є актом правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод та забезпечує принцип верховенства права.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Також слід врахувати, що визнання на даний час наказу таким, що не підлягає виконанню, унеможливить отримання коштів позивачем, як належним стягувачем, що суперечить вимогам статті 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання рішення суду.

Колегія суддів окремо зауважує, що позиція, викладена у даній постанові, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, зокрема, у справі «Будров проти Росії» (заява № 59498/00, рішення від 07.05.2002 року) прямо вказує, що право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система країн-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання, залишалося би не чинним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. А тому суд апеляційної інстанції вважає, що стаття 6 Конвенції підлягає застосуванню при розгляді даної заяви.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до невірного застосування норм чинного законодавства та неправомірного задоволення заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, доводи апеляційної скарги відносно порушення господарським судом Харківської області норм процесуального права при розгляді даного спору, приймаються судом апеляційної інстанції, як підстава для скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції.

У відповідності з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року по справі №922/2355/15 прийнята без належного зясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням процесуального права, отже наявні підстави для її скасування, в звязку з чим, апеляційна скарга ПАТ "Банк "Національний кредит" підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 104 та статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національний кредит" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року по справі №922/2355/15 скасувати.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" про визнання наказу господарського суду Харківської області від 22.06.2015 року по справі №922/2355/14 таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" (61082, м. Харків, пр-т. МосковськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30385932) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1378,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пушай В.І.