Постанова № 56516492, 09.03.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2016 р.Справа № 909/745/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівБонк Т.Б.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Управління освіти Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за № 941/01-31/04 від 07.10.2015 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 року

у справі № 909/745/15

за позовом: Городенківського підприємства «Теплоенерго», м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області

до відповідача: Управління освіти Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, м. Снятин Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості в сумі 70 562,78 грн.

за участю представників:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Городенківське підприємство «Теплоенерго» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Управління освіти Снятинської районної державної адміністрації про стягнення коштів в сумі 70562,78 грн., а саме 37 405,20 грн. основного боргу, 14 155,70 грн. пені, 1 122,20 грн. 3% річних та 17 879,68 грн. індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 року у справі № 909/745/15 (суддя Грица Ю.І.) в позові Городенківського підприємства «Теплоенерго» відовлено. Суд виніс рішення, яким:

- визнав недійсним договір №20 від 01.09.2015 р., укладений між Городенківським підприємством «Теплоенерго» та відділом освіти Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області;

- визнав недійсним договір №21 від 30.09.2015 р., укладений між Городенківським підприємством «Теплоенерго» та Управлінням освіти, молоді та спорту Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області;

- стягнув з Управлінням освіти, молоді та спорту Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на користь Городенківського підприємства «Теплоенерго» кошти в сумі 37405,20 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням Управління освіти Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу за № 941/01-31/04 від 07.10.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 року в частині стягнення з відповідача 37 405,20 грн. скасувати, а в іншій частині залишити рішення без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що оскільки суд першої інстанції встановив, що бюджетні асигнування на виконання робіт згідно договорів №20 від 01.09.2012 р., №21 від 30.09.2012 р. не передбачались, суд не мав права стягувати спірну заборгованість за рахунок бюджетних коштів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу б/н від 09.12.2015 року, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 року залишити без змін.

Сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідачем було подано до суду заяву № 137/01-31/08 від 05.02.2016 року, в якій просив розглядати справу за відсутності його представника.

Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2016 року та від 26.01.2016 року змінювався склад колегії суддів.

У звязку з перебуванням члена колегії судді Юрченка Я.О. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.02.2016 року у справі № 909/745/15 суддю Юрченка Я.О. замінено на суддю Бонк Т.Б.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2012 року між Городенківським підприємством «Теплоенерго» (генпідрядник) та відділом освіти Снятинської районної державної адміністрації (замовник) було укладено договір №20. Згідно умов договору генпідрядник зобов'язався провести поточний ремонт системи опалення та паливної школи в с. Любківці, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

26.09.2012 року між сторонами було підписано Акт № 18-0-1-1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2012 року на суму 28 939,20 грн.

Пізніше, 30.09.2012 року між Городенківським підприємством «Теплоенерго» (генпідрядник) і Управлінням освіти, молоді та спорту Снятинської районної державної адміністрації (замовник) було укладено договір № 21. Згідно умов договору генпідрядник зобов'язався надати послуги з промивки системи опалення школи в с.Будилів, а замовник - прийняти та оплатити роботи.

Також, між сторонами був підписаний Акт № 9-0-1-1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2012 року на суму 8 466,00 грн.

Згідно п.п. 3.4. договорів сторони погодили, що остаточний розрахунок - протягом 15 робочих днів після підписання актів здачі-прийняття робіт.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач не виконав своїх зобовязань згідно договорів щодо оплати, у звязку з чим у останнього виник борг в сумі 70562,78 грн., а саме 37 405,20 грн. основного боргу, 14 155,70 грн. пені, 1 122,20 грн. 3% річних та 17 879,68 грн. індексу інфляції.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (який був чинний станом на момент укладення договір підряду від 01.09.2012 року та 30.09.2012 року) державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Відповідно до п.24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про здійснення державних закупівель" предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, які закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, на які учасникам дозволяється подавати пропозиції конкурсних торгів (кваліфікаційні, цінові пропозиції) або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом. Для проведення процедури закупівлі має бути не менше двох пропозицій, крім випадків застосування замовником переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про здійснення державних закупівель" закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, зміни до нього надсилаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, або обслуговуючого банку за місцем обслуговування замовника протягом п'яти робочих днів з дня їх затвердження.

Згідно ст.ст. 2, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетне призначення - це повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування, а бюджетне асигнування - це повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статей 46 - 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу).

За бюджетними програмами, які здійснюються із залученням державою кредитів (позик) від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів, термін дії яких завершується у поточному бюджетному періоді, розпорядники бюджетних коштів мають право брати відповідні бюджетні зобов'язання у четвертому кварталі поточного бюджетного періоду понад фактичні надходження таких кредитів (позик) за умови наявності письмової згоди кредитора на оплату цих зобов'язань протягом першого кварталу наступного бюджетного періоду.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі). Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюджетних коштів визначається Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України.

Державне казначейство здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобовязань, розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету.

Судом встановлено, що стороною у договорах № 20 від 01.09.2012 року та №21 від 30.09.2012 року є Управління освіти Снятинської районної державної адміністрації, яке є бюджетною установою. Відтак, зобов'язання, які виникли при укладенні зазначених договорів підлягають відповідній реєстрації та обліку Державним казначейством України.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту здійснення Державним казначейством України реєстрації та обліку бюджетних зобовязань, згідно договорів №20 від 01.09.2012 р. та №21 від 30.09.2012 р., які були укладені між сторонами.

Оскільки відповідачем не будо подано до органів Державного казначейства Договорів №20 від 01.09.2012 р. та №21 від 30.09.2012 р. для реєстрації бюджетних зобов'язань, то Головне управління Державної казначейської служби України у Івано-Франківській області не мало можливості перевірити відповідність цих Договорів вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель" та іншого законодавства України.

З урахуванням наведеного господарський суд дійшов висновку, що договори №20 від 01.09.2012 р. та №21 від 30.09.2012 р. було укладено з порушенням норм Бюджетного кодексу України та Закону України "Про здійснення державних закупівель", у редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин.

Відповідно до абзацу другого ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи встановлені під час вирішення спору у даній справі обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими норми статей 203 і 215 ЦК України пов'язують недійсність правочину, для визнання договорів №20 від 01.09.2012 р. та №21 від 30.09.2012 р. недійсними у зв'язку з недодержанням в момент вчинення правочину його сторонами вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та Бюджетного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною першою статі 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи приписи вищевказаної норми, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача вартість виконаних робіт по договорах №20 від 01.09.2012 р. та №21 від 30.09.2012 р., а саме: згідно Акту №18-0-1-1 приймання виконаних підрядних робіт за поточний ремонт системи опалення та паливної школи в с. Любківці за вересень 2012 року загальну вартість виконаних робіт - 28939,20 грн., а згідно Акту №9-0-1-1 приймання виконаних робіт за послуги з промивки системи опалення школи в с. Будилів за вересень 2012 року загальна вартість виконаних робіт - 8466,00 грн.

Оскільки підставами позовних вимог у даній справі є неналежне виконання умов договорів, які підлягають визнанню судом недійсними, то такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2015 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено і підписано 14.03.2016 року

Головуючий - суддяСкрипчук О.С.

суддяБонк Т.Б.

суддяМатущак О.І.