Постанова № 56516418, 14.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р. Справа№ 910/14341/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 31.08.2013;

від відповідача - Конончук З.В., довіреність № б/н від 16.11.2015,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАЙСИНГ" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/14341/13 (головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Андреїшина І.О., Смирнова Ю.М.) за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАЙСИНГ" про стягнення 259 221,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАЙСИНГ" про стягнення 259 221,64 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), з яких: 138 769,62 грн. - основний борг, 11 656,64 грн. - 3% річних та 108 795,38 грн. - збитків від інфляції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/14341/13 позов задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 138 769,62 грн. основного боргу, 11 656,64 грн. 3% річних та 108 795,38 грн. збитків від інфляції.

При ухваленні даного рішення суд виходив з неправомірності невиконання відповідачем зобов'язання з виплати позивачу частини вартості майна товариства, пропорційній його частці у статутному капіталі цього товариства.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/14341/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на невірність розрахунку належної до виплати позивачу частини вартості майна товариства, вказуючи, що слід було виходити з балансової вартості, а не з ринкової вартості, встановленої судовою експертизою.

Крім цього, скаржник не погоджується з нарахування 3% річних та інфляційних.

Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 14.03.2016 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.2016 надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

ОСОБА_4 була засновником товариства з обмеженою відповідальністю "Слайслинг" з часткою 11,11% загального розміру статутного капіталу, розмір внеску до статного фонду становив 40 773, 20 грн.

Згідно п. 17.1 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Слайслинг" в редакції затвердженій рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом № 1 від 24.11.06. (дата реєстрації 06.12.06., номер запису 10651230006008215), засновник (учасник) Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Заявою від 28.11.2011 позивач повідомив про свій вихід з товариства з 05.03.2012 та попросив виплатити йому вартість частини майна, пропорційну частці у статутному капіталі товариства у строки передбачені законодавством.

При цьому, для визначення об'єктивної вартості майна товариства позивач просив провести його експертну оцінку.

Вказану заяву було направлено позивачем 28.11.2011 та отримано відповідачем 07.12.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На загальних зборах засновників (учасників) Товариства, що відбулися 29.02.2012, було прийнято рішення про виведення зі складу учасників Товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі поданих заяв, яке оформлене протоколом № 4 від 29.02.2012.

Заявою від 21.03.2013 позивач вимагав виплатити належну йому вартість частини майна пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Відповідач листом від 28.03.2013 повідомив позивача про те, що грошова сума, яка підлягає виплаті, у зв'язку з виходом із складу учасників, зарезервована на депозитному рахунку у банку та буде йому переказана.

На рахунок позивача 04.04.2013 від відповідача надійшла грошова сума у розмірі 40 773, 20 грн.

Позивач листом від 11.04.2013 звернувся до відповідача з вимогою провести оцінку належного товариству нежитлового приміщення та доплатити йому суму.

Наведеного відповідачем виконано не було.

Оскільки, відповідач, у зв'язку із виходом позивача зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг", виплатив останньому лише 40 773,20 грн., що становить внесок позивача у статутний капітал відповідача та не є часткою від вартості майна, яке належить товариству на праві власності на день виходу, наведене, за доводами позивача, суперечить приписам ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

При цьому, позивач, на підставі висновків експерта про вартість об'єкта оцінки, просив суд стягнути з відповідача суму різниці між фактично виплаченою йому часткою у статутному капіталі товариства та 11,11% вартості приміщення, належного відповідачу на праві власності, встановленою експертною оцінкою на 05.03.2012, що складає 138 769,62 грн. (11,11 % * 1 616 047,00 = 179 542,82 грн. - 40 773,20 грн. = 138 769,62 грн.).

Судом першої інстанції вказану вимогу було задоволено в повному обсязі.

Колегія суддів вважає обґрунтованим наведений висновок місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

За приписами ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників, розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України, учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та п. 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Відповідно до п. 17.1 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Слайслинг" в редакції затвердженій рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом № 1 від 24.11.06. (дата реєстрації 06.12.06., номер запису 10651230006008215), засновник (учасник) Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Отже, інший строк не встановлено статутом.

Положеннями п. 4.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 передбачено, що встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось, заявою від 28.11.2011, направленою відповідачу того ж дня, позивач повідомив про свій вихід з товариства з 05.03.2012.

Таким чином, днем виходу позивача з товариства за позицією обох сторін є 05.03.2012, тобто дата спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, та яка була також визначена у заяві позивача, з дотриманням вимог вказаної норми Цивільного кодексу України

Згідно ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, вихід особи зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю дає такій особі право одержати вартість частини майна, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства.

У п.4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 зазначено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, шо вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно та зобов'язання підприємства обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерела їх формування. Тому вартість частини майна товариства, пропорційної частці в статутному капіталі, що підлягає виплаті учаснику, за загальним правилом, визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку також здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків, на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику (п. 4.20 вказаної Постанови Пленуму).

Також, положеннями п. 17.5 статуту передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами, вартість частини майна, що підлягає виплаті учаснику при його виході з товариства, визначається за допомогою експертної оцінки, пропорційно розміру частки учасника у статутному фонді товариства.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, товариству з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" належить на праві власності нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1

Саме виходячи з вартості вказаного майна позивач просив здійснити йому виплату.

Господарським судом міста Києва на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України було призначено у даній справі №910/14341/13 судову експертизу, за результатами проведення якої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок № 600/14-42 від 30.05.14., яким встановлено, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень АДРЕСА_1, станом та в цінах на 05.03.2012 могла складати 1 629 628,00 грн.

Оскільки, вказаний висновок мав ймовірний характер місцевим господарським судом було призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

При цьому, на вирішення експерту було поставлено наступне питання: яка дійсна ринкова вартість станом та в цінах на 05 березня 2012 року нежилих приміщень №№ 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1

За результатами проведення вказаної експертизи було складено висновок №1879/15-42 від 19.03.15., яким встановлено, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень АДРЕСА_1, станом та в цінах на 05.03.12. складала 1 629 628,00 грн.

Оскільки, сторони проти зазначеного висновку заперечували та наполягали на призначенні по справі ще однієї експертизи, господарським судом міста Києва 28.04.2015 було призначено по справі № 910/14341/13 судову експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- яка дійсна ринкова вартість нежилих приміщень №№ 1-9, групи приміщень № 4 (в літ. А), загальною площею 143,0 кв. м., розташованих в АДРЕСА_1 з урахуванням вартості усього майна, що належало товариству з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" станом та в цінах на 05 березня 2012 року, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо та з урахуванням майнових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг"?

- яка вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг": основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна, невиробничого призначення зменшених на суму зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" згідно даних відображених у його балансі за станом на 01.04.2012?

- визначити вартість частини майна товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг", пропорційно частці статутного фонду учасника господарського товариства ОСОБА_4, що становило 11,11% станом на 05.03.2012.

За результатами проведення призначеної судом експертизи було надано два висновки Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У висновку № 8744/15-42/8745/15-54 від 18.11.2015. за результатами проведення судової оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи експертами встановлено, що дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень АДРЕСА_1, станом та в цінах на 05.03.2012 складала 1 620 047,00 грн. та вказано, що оскільки клопотання експертів в частині надання переліку рухомого майна, що належить ТОВ "Слайсинг" та підлягає оцінці, не задоволено, а саме документи не надано, встановити його вартість не вбачається за можливе.

У висновку № 8873/15-45 від 19.11.15. за результатами проведення судово-економічної експертизи експертом встановлено, що згідно даних Балансу ТОВ "Слайсинг" на 01.04.2012 року, балансова вартість майна (вартість власного капіталу) товариства станом на 31.03.2012 складає 358,0 тис. грн., у тому числі розмір статутного капіталу 367,0 тис. грн., розмір непокритого збитку складає 20,5 тис. грн. Вартість майна для розрахунку розміру виплат учаснику може визначатися виходячи з показників фінансової звітності або за результатами експертної оцінки.

За показниками фінансової звітності: для розрахунку вартості частини майна товариства учаснику приймається вартість власного капіталу товариства на 01.04.12. в розмірі 358,0 тис. грн. (у тому числі розмір непокритого збитку - 20,5 тис. грн.). Вартість частини майна товариства, пропорційна частці у Статутному фонді учасника ОСОБА_4 у розмірі 11,11%, в грошовому виразі станом на 01.04.12. становить: 358,0 тис.грн.* 11,11% = 39 773,80 грн.

За результатами експертної оцінки: вирішення питання щодо визначення вартості частини майна ТОВ "Слайсинг", пропорційно частці статутного фонду учасника господарського товариства ОСОБА_4, що становило 11,11%, станом на 01.04.2012р., з урахуванням експертної оцінки майна, пов'язано з вирішенням першого питання.

По першому питанню була проведена комплексна оціночно-будівельна та товарознавча експертиза (експертне провадження №8744/15-42/8745/15- 54), за результатами дослідження якої експертами надані наступні висновки.

Дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень №№1-9, групи приміщень №4 (в літ. А), які розташовані АДРЕСА_2 в м. Києві, загальною площею 143,0 кв.м., станом та в цінах на 05.03.2012, складала 1 620 047 грн. Оскільки клопотання експертів від 15.06.2015 та 02.07.2015 в частині проведення товарознавчого дослідження було не задоволено, а саме не надано перелік рухомого майна, що належить ТОВ "Слайсинг" та підлягає оцінці, встановити його вартість не вбачається за можливе.

Враховуючи те, що дійсну ринкову вартість майна ТОВ "Слайсинг" станом та в цінах на 05.03.2012, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо та з урахуванням майнових зобов'язань товариства не встановлено, а визначено тільки ринкову вартість нежилих приміщень №№ 1-9, групи приміщень №4 (в літ. А), які розташовані АДРЕСА_2 в м. Києві, загальною площею 143,0 кв.м. в розмірі 1 620 047 грн., то, відповідно, визначити суму виплати учаснику ОСОБА_4, частка якої у статутному капіталі складає 11,11% від загального розміру майна товариства, при виході з товариства "Слайсинг" виходячи зі справедливої ринкової вартості майна товариства, не видається за можливе.

Судом першої інстанції було здійснено оцінку зазначених висновків експертів та вірно встановлено, що вони узгоджуються з іншими матеріалами справи.

При цьому, у зв'язку з тим, що дійсну ринкову вартість майна відповідача, у тому числі, основних засобів (необоротних активів) та оборотних активів з урахуванням майнових зобов'язань товариства за результатами експертної оцінки не встановлено (оскільки відповідачем не надано необхідних для встановлення цих обставин документів), судом першої інстанції вірно взято до розрахунку дійсну (ринкову) вартість нежилих приміщень АДРЕСА_1, станом та в цінах на 05.03.2012, що складала 1 620 047,00 грн. та балансову вартість оборотних активів за вирахуванням балансової вартості поточних зобов'язань: 1 620 047,00 грн. + 20 700,00 грн. - 24 700,00 грн. = 1 616 047,00 грн.

Як вже було зазначено, відповідач сплатив позивачу його частку статутного капіталу у розмірі 40 773,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 04.04.2013.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач повинен був сплатити позивачу, вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному (складеному) капіталі в розмірі 138 769,62 грн. (11,11 % * 1 616 047,00) - 40 773,20 грн.).

Так, судом було вжито належних заходів для встановлення ринкової вартості всього майна. Проте, здійснення висновку з вартості за усім майном було унеможливлено через ненадання документів відповідачем.

Позивач погодився з рішенням суду щодо виплати суми визначеної з ринкової вартості майна, належність якого відповідачу була встановлена.

Доводи апелянта зводяться до необґрунтованого непогодження із визначенням належної до сплати позивачу частки у статутному капіталі товариства та не спростовують наведених вірних висновків суду першої інстанції.

Ухвалення рішення на підставі балансової вартості майна (про що вказує апелянт) є неправильним з урахуванням положень статуту та вказаної вище Постанови Пленуму щодо необхідності здійснення розрахунку на підставі ринкової вартості встановленої експертним шляхом у разі спору сторін щодо вартості та/або вимоги сторони.

Тому, необхідно виходити саме з ринкової вартості, встановленої експертним шляхом.

За наведених обставин та з урахуванням всього вищевикладеного підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в наведеній частині відсутні.

Позивачем, окрім вимоги про стягнення з відповідача вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі також заявлено до стягнення 11 656,64 грн. 3% річних та 108 795,38 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Строк виконання такого зобов'язання визначений статтею 54 Закону України "Про господарські товариства".

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання в частині своєчасної виплати позивачу вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 11 656,64 грн. та інфляційних в сумі 108 795,38 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта щодо необґрунтованості здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно п. 4.21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 з моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити суму в строки, визначені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема визначені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу належної йому частини вартості майна у строк, визначений статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", виконано не було, а отже позивачем обґрунтовано нараховано 3% річних та інфляційні.

Отже, доводи апелянта в наведеній частині є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а тому відповідно підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СЛАЙСИНГ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/14341/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №910/14341/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко