Постанова № 56516341, 15.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р. Справа№ 911/4585/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Остапенка О.М.

Пантелієнка В.О.

представники сторін:

від позивача Дзюбайло О.О. (дов. № 01-22/7-8 від 04.01.2016);

від відповідача Семенюта О.Ю. (дов. № 01-07 від 01.02.2016).

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2015 у справі № 911/4585/15 (суддя Антонова В.М.)

за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль

до дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «IAS-Бориспіль», м. Бориспіль

про стягнення 430 538,06 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «IAS-Бориспіль» про стягнення 430 538,06 грн боргу, з яких 370 255,88 грн основного боргу, 57 411,60 грн пені, 2 870,58 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про використання товарного знаку та рекламну діяльність №2.6.26-2003 від 28.04.2000.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.10.2015 порушено провадження у справі № 911/4585/15, розгляд справи призначено на 03.12.2015.

01.12.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог № 35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15), згідно якої позивач зменшив розмір позовних вимог, та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 63 319,05 грн, з яких 57 076,96 грн пені, 3 013,81 грн 3% річних та 3 228,28 грн інфляційних втрат, а також просив стягнути з дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «IAS-Бориспіль» на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» витрати по сплаті судового збору та повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір.

Зазначена заява обґрунтована повним погашенням відповідачем суми основного боргу після порушення провадження у справі на підставі чого позивач зменшив позовні вимоги на суму сплаченого основного боргу у розмірі 370 255,88 грн.

За наслідками вивчення зазначеної заяви судом першої інстанції правомірно встановлено, що заява позивача про зменшення позовних вимог № 35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. № 28681/15 від 01.12.2015) за своєю правовою природою є частково заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та пені, частково заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та частково доповнення предмету позову ще однією вимогою в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 3 228,28 грн, яка подана представником позивача до початку розгляду справи по суті.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2015 у справі № 911/4585/15 (суддя Антонова В.М.) позов задоволено частково; стягнуто з дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «IAS-Бориспіль» на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - 28 538, 48 коп. пені; 3 228, 28 коп. інфляційних втрат; 3 013, 81 коп. 3% річних та 1 218, 00 коп. судового збору; в решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення обґрунтоване доведеністю позивачем неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за договором, а стосовно часткового задоволення вимоги щодо стягнення пені суд першої інстанції виходив з положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України та того, що даний випадок є винятковий, оскільки прострочення спричинене заблокуванням банківських рахунків відповідача у зв'язку з ліквідацією банку.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 22, 530, 549, 551, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 83, 173, 175, 193, 217, 230, 233, Господарського кодексу України, ст.ст 17, 18 Закону України "Про інформацію" , ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України та постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення частково в частині незадоволених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Судові витрати по сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, а саме п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки судом не було враховано поведінку відповідача, яка полягала у навмисному ухилянні від своєчасного внесення платежів, що підтверджується саме оплатою основного боргу після порушення справи. Крім того скаржник зазначає, що ані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а ні умовами договору № 2.6.26-203, на підставі яких нарахована пеня, не містять норм і умов, які надавали б суду право зменшувати розмір стягуваної пені при її неправомірному нарахуванні.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 11.03.2016 представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.

В судовому засіданні представники відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав викладених в відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін 28.04.2000 між державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - Позивач, Аеропорт) та дочірнім підприємством з іноземною інвестицією "ІАS-Бориспіль" (надалі - Відповідач, Фірма) було укладено договір про використання товарного знаку та рекламну діяльність № 2.6.26-203 (надалі - Договір).

До Договору вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод № 1, 2, 3, 4, 5. Зокрема, додатковою угодою № 5 від 13.01.2014, строк дії Договору було продовжено до 31.12.2018.

Згідно п. 1.1 Договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою 4 від 01.12.2010, аеропорт надає фірмі (Ліцензіату) дозвіл (невиключна ліцензія) на копіювання свого знаку для товарів і послуг, які належать аеропорту на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом №90008 від 10.04.2008, при здійсненні фірмою рекламної діяльності в Міжнародному аеропорту "Бориспіль".

Пунктом 4.1 Договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 4 від 01.12.2010 передбачено, що щомісячна договірна вартість сплачується фірмою у сумі 50 % від валового доходу і нарахування ПДВ після відрахувань фірмою за спожиту електроенергію.

Згідно з пунктом 4.3 Договору передбачено, що Аеропорт щомісячно виставляє Фірмі рахунок, згідно з п. 4.1 Договору. Фірма з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії Аеропорту рахунок та до 20 числа здійснює його оплату.

На виконання умов Договору, за березень-липень 2015 року Аеропортом були надані Фірмі послуги з використання товарного знаку та рекламної діяльності, для сплати яких було складено та надано Фірмі рахунки-фактури та акти (копії наявні у справі, а.с. 28-39).

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг відповідачу згідно договору та факт здійснення оплати відповідачем за надані послуги, але з порушенням визначених договором строків.

На підставі вищенаведеного станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції місцевим господарським судом у відповідності до матеріалів справи вірно встановлено факт відсутності боргу відповідача, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача та заявою про зменшення розміру позовних вимог № 35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15 від 01.12.2015).

Вищезазначена заборгованість сплачувалась відповідачем як до порушення провадження у справі, так і після, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (копії наявні у справі).

Отже, предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15 від 01.12.2015), є вимоги позивача про стягнення з відповідача 57 076,96 грн пені, 3 013,81 грн 3% річних та 3 228,28 грн інфляційних втрат.

Перевіривши на відповідність нормам матеріального та процесуального права рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог зі стягнення 013,81 грн 3% річних та 3 228,28 грн інфляційних витрат, а також здійснивши арифметичну перевірку сум та врахувавши той факт, що в цій частині сторони у справі не висловлюють заперечень, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог про стягнення 3 228,28 грн інфляційних втрат та 3 013,81 грн 3 % річних нарахованих позивачем у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором про використання товарного знаку та рекламну діяльність № 2.6.26-203 від 28.04.2000 з урахуванням додаткових угод до нього, за період з 21.04.2015 по 03.11.2015.

В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині зменшення судом першої інстанції суми пені, нарахованої позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору.

Отже, позивач в позовній заяві просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача 57 076,96 грн пені розрахованої за періодами зазначеними в розрахунку доданому до заяви про зменшення позовних вимог № 35-22/1-752 від 27.11.2015 (вх. №28681/15 від 01.12.2015) (а.с. 89, 90).

Пунктом 1 статті 193 ГК України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Пунктом 4.4 договору сторонами погоджено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на час надання послуг.

Враховуючи наведені нормативні приписи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати послуг згідно Договору у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 4.1 Договору, тобто з 21-го числа місяця та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

На підставі вищенаведеного та врахувавши безпідставне включення позивачем до періоду обрахунку пені днів фактичної сплати заборгованості, суд першої інстанції здійснив обрахунок пені за наступні періоди:

з 21.04.2015 по 05.05.2015 на 120 000,00 грн заборгованості за березень 2015;

з 06.05.2015 по 17.05.2015 на 100 000,00 грн заборгованості за березень 2015;

з 18.05.2015 по 18.06.2015 на 80 000,00 грн заборгованості за березень 2015;

з 19.06.2015 по 12.07.2015 на 50 000,00 грн заборгованості за березень 2015;

з 13.07.2015 по 30.07.2015 на 35 000,00 грн заборгованості за березень 2015;

з 21.05.2015 по 06.08.2015 на 60 000,00 грн заборгованості за квітень 2015;

з 07.08.2015 по 22.09.2015 на 55 000,00 грн заборгованості за квітень 2015;

з 21.06.2015 по 22.09.2015 на 19 200,00 грн заборгованості за квітень 2015;

з 21.06.2015 по 22.09.2015 на 136 308,29 грн заборгованості за травень 2015;

з 23.09.2015 по 23.09.2015 на 67 010,29 грн заборгованості за травень 2015;

з 21.07.2015 по 23.09.2015 на 72 662,40 грн заборгованості за червень 2015;

з 24.09.2015 по 20.10.2015 на 72 072,69 грн заборгованості за червень 2015;

з 21.10.2015 по 28.10.2015 на 8 072,69 грн заборгованості за червень 2015;

з 21.08.2015 по 28.10.2015 на 87 085,19 грн заборгованості за липень 2015;

з 29.10.2015 по 02.11.2015 на 77 867,48 грн заборгованості за липень 2015.

Проаналізувавши та перевіривши розрахунки суду, зроблені в оскаржуваному рішенні, та розрахунок пені позивача колегія вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано визначено арифметично вірний розмір пені в розмірі 65 871,45 грн, а тому зробив правомірний висновок, що вимога позивача про стягнення 57 076,96 грн пені підлягає задоволенню в повному обсязі, в зв'язку з тією обставиною, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог.

В той же час, у відзиві на позовну заяву від 17.12.2015 (вх. №30049/15 від 17.12.2015) відповідач просив суд на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір штрафних санкцій нарахованих позивачем.

Зазначене клопотання відповідача обґрунтоване тим, що за час розгляду справи в суді відповідач повністю сплатив основний борг за послуги, надані відповідно до умов Договору, крім того, відповідач зазначав про скрутне фінансове становище спричинене неповною сплатою сум контрагентів відповідача, заблокуванням розрахункового рахунку у зв'язку з ліквідацією ПАТ АБ "Старокийвський Банк", таким чином необхідність сплати штрафних санкцій може посилити складне фінансове становище відповідача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою ст. 551 Цивільного кодексу України ст. 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що прострочення оплати відповідачем є винятковим випадком, оскільки зазначене прострочення було спричинене заблокуванням банківського рахунку відповідача у зв'язку з ліквідацією банку та простроченням розрахунків з контрагентами відповідача, крім того, основна сума боргу повністю погашена перед позивачем, а відтак суд вважає даний висновок суду обґрунтованим, позивачем жодними доказами не спростованим, а тому зменшення розміру пені вдвічі в даному випадку є правомірним.

На підставі наведеного судом першої інстанції вірно встановленого, що, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 28 538,48 грн (1/2 від 57 076,96 грн - нарахованої позивачем суми).

Таким чином, на підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, на сам перед в зв'язку з тим, що ані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а ні умовами Договору, на підставі яких нараховано пеню, не містять норм і умов, які надавали б суду право зменшувати розмір стягуваної пені при її неправомірному нарахуванні.

Як вбачається з матеріалів справи в заяві № 35-22/1-752 від 27.11.2015 позивач просив, також, повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у зв'язку з тим, що судовий збір сплачений платіжним дорученням від 21.09.2015 № 6065 в розмірі 6 458,10 грн.

В той же час, в апеляційній скарзі позивач просить повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 5240,10 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив при зверненні до суду з позовною заявою 6458,10 грн. судового збору за її подання, а оскільки в заяві № 35-22/1-752 від 27.11.2015 позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 63 319,05 грн, сума судового збору, яку б позивач повинен був сплатити при зверненні до суду з позовом на вказану суму становить 1 218,00 грн, а отже поверненню з Державного бюджету України підлягає надмірно сплачена сума в розмірі 5 240,10 грн.

Розглянувши вище зазначені вимоги апеляційної скарги та враховуючи, що судом в оскаржуваному рішенні не розглянуто вимоги позивача з приводу повернення надмірно сплаченої суми судового збору колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни рішення шляхом доповнення його резолютивної частини відповідним пунктом.

В зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» частково задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 17.12.2015 у справі № 911/4585/15 змінити, доповнивши його резолютивну частину додатковим пунктом наступного змісту: «Повернути державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; ідентифікаційний код 20572069) з Державного бюджету України судовий збір, надмірно сплачений за подання позовної заяви згідно з платіжним дорученням № 6065 від 21.09.2015 у сумі 5240 (п'ятсот двісті сорок гривень) 10 копійок.».

В решті рішення господарського суду Київської області від 17.12.2015 у справі № 911/4585/15 залишити без змін.

Стягнути з дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "IAS-Бориспіль" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 71-А/1; ідентифікаційний код 20581826) на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; ідентифікаційний код 20572069) 543 (п'ятсот сорок три) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу долучити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.М. Остапенко

В.О. Пантелієнко