Ухвала суду № 56516136, 15.01.2016, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" січня 2016 р.Справа №10/1976

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Ткаченку А.О., за участю представників сторін: скаржника (боржника) ОСОБА_1 за довіреністю, стягувача не зявились, відділу ДВС ОСОБА_2 за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши скаргу державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (62)» на дії Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго» в особі структурного підрозділу Черкаського міського РЕМ до Черкаської виправної колонії № 62 про стягнення 387873,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2015 року боржник - державне підприємство «Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (62)» (далі ДП «ПЧВК - № 62», скаржник), в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» і ст. 1212 ГПК України, звернувся в господарський суд Черкаської області (вх. № 23551) зі скаргою на дії Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі відділ ДВС), в якій просив суд скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень від 18.09.2015 року вих. № 33995 і № 33996, складені головним державним виконавцем Медвідь О.А.

Скарга вмотивована порушенням службовими особами відділу ДВС при вчиненні оскаржених дій норм ст. 19 Конституції України, ст. 26 ч. 5 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», ст. 6 ч. 1, ст. 11 ч.ч. 1, 2 абз. 1, ст. 47 ч.ч. 1, 9, ст. 52 ч. 5, ст. 60 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження», прав і законних інтересів боржника у виконавчих провадженнях ВП № 48671238 і ВП № 48671404.

Ухвалою суду від 21.12.2015 року скаргу боржника у справі № 925/2401/14 прийнято до провадження суддею Грачовим В.М. та призначено її до розгляду.

Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції подав письмовий відзив на скаргу (вх. № 25885 від 06.11.2015, а.с. 20-24), у якому заперечував проти скарги з мотивів необґрунтованості і безпідставності її вимог, наголошував на відповідності оскаржених дій і рішень державного виконавця в ході примусового виконання рішення суду у даній справі вимогам Закону України «Про виконавче провадження», відсутності події порушення прав і законних інтересів боржника.

18.11.2015 року за вх. № 26760 (а.с. 37-38) скаржник подав заяву про уточнення вимог скарги, за змістом якої остаточно просив суд скасувати постанови головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 08.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 48671404 про стягнення виконавчого збору у сумі 39187,02 грн. і № 48671238 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн.

Стягувач публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» письмовий відзив на скаргу не подав, на вимогу суду надав витребувані документи.

В засіданні суду представник скаржника скаргу з підстав, викладених у ній і додаткових письмових уточненнях, підтримав і просив суд задовольнити повністю, представник органу ДВС просив суд відмовити у задоволенні скарги повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві, стягувач явку своїх представників у судове засідання повторно, без поважних причин не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 1212 ГПК України, не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Вислухавши пояснення представників скаржника (боржника), органу ДВС, дослідивши матеріали скарги, справи та оцінивши їх у сукупності, суд скаргу задовольняє повністю з наступних підстав.

27.07.2004 року ВАТ «Черкасиобленерго» в особі Черкаського міського району електричних мереж, як електропостачальною організацією, і Черкаською виправною колонією № 62, ідентифікаційний код 08681057, як споживачем, було укладено типовий договір про постачання електричної енергії № 8, за умовами якого постачальник електричної енергії зобовязався постачати електричну енергію споживачу, а споживач оплачувати постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.05.2005 року у справі № 10/1976 повністю задоволено позов ВАТ «Черкасиобленерго» в особі Черкаського міського району електричних мереж, на його користь стягнуто з Черкаської виправної колонії № 62, ідентифікаційний код 08681057 387873,54 грн. основного боргу, 3878,73 грн. державного мита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Рішення суду набрало законної сили 30.05.2005 року, на його виконання судом видано наказ і направлено стягувачу.

Справа № 10/1976 за 2005 рік знищена згідно з актом № 11 від 14.01.2011 року, номенклатура № 33232 від 11.11.2002.

18.09.2014 року, за заявою стягувача, старшим державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі відділ ДВС) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області, виданого 30.05.2005 року на виконання рішення суду від 19.05.2005 року у справі № 10/1976. Пунктом 2 постанови запропоновано боржнику добровільно виконати наказ суду в термін 5 днів з моменту винесення постанови. Виконавчому провадженню присвоєно реєстраційний номер ВП № 44787919.

25.09.2014 року і 28.08.2015 року державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції прийнято постанови, якими стягнуто з боржника ЧВК № 62 виконавчий збір у сумі 39187,02 грн. і 100 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Супровідними листами копії постанов направлялись боржнику засобами поштового звязку за вих. № 33353 від 07.09.2015 року, отримані боржником 14.09.2015 року.

31.08.2015 року, за заявою стягувача, головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі відділ ДВС) при примусовому виконанні наказу господарського суду Черкаської області № 10/1976, виданого 30.05.2005 року, прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 44787919 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок фактичного повного виконання згідно з виконавчим документом. Пунктом 2 постанови вирішено виділити в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрати на організацію проведення виконавчих дій.

08.09.2015 року головним державним виконавцем Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження № 48671404 про стягнення виконавчого збору у сумі 39187,02 грн. і № 48671238 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн.

Супровідними листами копії постанов направлялись боржнику і стягувачу засобами поштового звязку за вих. №№ 33995 і 33996 від 11.09.2015 року, отримані боржником 18.09.2015 року.

ОСОБА_3 і витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців скаржника - Державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (62)» вбачається, що підприємство засноване на державній власності, його організаційно-правовою формою є «державне підприємство», ідентифікаційний код підприємства 08681057, засновником є Державна пенітенціарна служба України, підприємство є правонаступником усіх прав і обовязків Державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області (№ 62)».

Згідно з поясненнями представників боржника і органу ДВС, на час розгляду скарги в суді виконавчі провадження про стягнення виконавчого збору і витрат на проведення виконавчих дій є виконаними і закінченими.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини суд вважає, що скарга боржника на дії органу ДВС, яка є предметом розгляду, перебуває у сфері регулювання Закону України «Про виконавче провадження», Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», Конституції України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених, звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається.

Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що:

виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1);

державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 ч. 1);

державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ст. 11 ч.ч. 1, 2 абз. 1);

рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ст. 82 ч. 4).

Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень. Ця Інструкція розроблена відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 1212 ГПК України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно з пунктами 9.7., 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»:

встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання;

за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За змістом цих нормативних актів та з урахуванням встановлених обставин справи суд вбачає, що оскаржені боржником постанови органу ДВС від 08.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 48671404 про стягнення виконавчого збору у сумі 39187,02 грн. і № 48671238 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн. прийняті ним всупереч нормі ч. 5 ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» щодо заборони звернення стягнення на майно (грошові кошти) цього боржника, порушують його майнові права та охоронювані законом інтереси і є незаконними.

За таких обставин суд, відповідно до вимог ст. 53 ГПК України, відновлює пропущений скаржником десятиденний строк для подання скарги, встановлений ч. 1 ст. 1212 ГПК України, та визнає вимоги скарги обґрунтованими і задовольняє повністю, а заперечення представника органу ДВС безпідставними і відхиляє.

Керуючись ст. 86, ст. 1212 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Скаргу державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (62)» вх. № 23551 від 07.10.2015 року з уточненнями вх. № 26760 від 18.11.2015 року задовольнити повністю.

Визнати недійсними постанови головного державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 08.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження № 48671404 про стягнення з боржника - державного підприємства «Підприємство Черкаської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області (62)» виконавчого збору у сумі 39187,02 грн. і № 48671238 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 100 грн.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Суддя В.М. Грачов