Рішення № 56516072, 10.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р.Справа № 922/325/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Нью Системс АМ", м. Харків до ТОВ "Харківська служба замовника", м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2016 року до суду звернулось ТОВ" Нью Системс АМ" ( надалі - позивач) та просить стягнути з ТОВ" Харківська служба замовника" ( надалі - відповідач) на свою користь грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., які були сплачені на виконання договору доручення №18-13/Ю від 21.08.2013 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем.

Свої позовні вимоги обґрунтовує посиланням на положення ст. 1212 ЦК України, оскільки договір, внаслідок відмови Позивача від Договору, припинив свою дію, то сплачені Позивачем грошові кошти у розмірі 30 00000 грн. підлягають поверненню Позивачу бо відпала підстава, за якою Відповідачем були набуті ці кошти.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2016 р. розгляд справи був відкладений на 10.03.2016 р. о 11:45 год.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

За приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне, так 21.08.2013 р. сторонами був укладений договір доручення №18-13/Ю (надалі договір), за яким довіритель (Позивач) доручає, а повірений (Відповідач) бере на себе зобов'язання від імені та за рахунок довірителя виконати дії з проведення заходів, пов*язаних з оформленням правовстановлюючих документів на земельну ділянку для обслуговування і експлуатації будівель і споруд служби електро-світлотехнічного забезпечення польотів по вул. Стартова, 7 у Комінтернівському районі м Харкова (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору за вчинення дій, визначених у пункті 1.1 статті 1 договору, довіритель зобовязується виплатити повіреному винагороду в розмірі 30000,00 грн. погодженому сторонами в протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1 до договору), шляхом перерахування грошових коштів на рахунок повіреного, вказаний у статті 7 договору, протягом 3-х банківських днів з моменту надання повіреним відповідних рахунків по договору.

Відповідно до п. 3.2 договору належним виконанням зобовязань за договором з боку повіреного є вчинення всіх дій, визначених пунктом 1.1 статті 1 договору, або їх окремих етапів, що підтверджується двостороннім актом прийому - передачі виконаних робіт або документами у відповідності з п. 3.3 ст. 3 договору.

На виконання виставлених Відповідачем рахунків-фактур, які вказані у призначенні платежу , наданих Позивачем платіжних доручень, Позивач оплатив Відповідачу виконані роботи на загальну суму 30000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2977 від 03.09.2013р. на суму 15 000,00 грн., № 3893 від 14.11.2013р. на суму 7 500,00 грн., №4359 від 12.12.2013р. на суму 7 500,00 грн.

Жодна з сторін не надала суду доказів належного виконання Відповідачем взятих на себе зобовязань за Договором ні в цілому, ні окремих етапів, передбачених Додатком № 2 до Договору Календарним планом виконання робіт.

У додатку №2 до Договору «Календарний план виконання робіт» сторони визначили строки виконання робіт, зокрема перший етап: «Сопровождение процесса получения разрешения на разработку землеустроительной документации» повірений повинен був виконати протягом 25 робочих днів;

другий етап: «Сопровождение процесса разработки и утверждения землеустроительной документации» повірений повинен був виконаний протягом 45 робочих днів після отримання дозволу на розробку землевпорядної документації;

третій етап: «Оформление правоустанавливающего документа» повірений повинен був виконати протягом 30 робочих днів після отримання рішення про затвердження землевпорядної документації.

Згідно з ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до частин 1-3 статті 1008 ЦК України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі:

1) відмови довірителя або повіреного від договору;

2) визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

3) смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

Керуючись ч. 3 ст. 1008 ЦК України, Позивач надіслав відповідачу листа №1.20-162 від 04.03.2015 р., в якому повідомив Відповідача про відмову від договору, а також вимагав повернути сплачені ним кошти в сумі 30000,00 грн. у 30-денний строк з моменту отримання відповідачем цього листа. (а. с. 19 ).

Направлення листа на адресу Відповідача підтверджується копією фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист 6103101299134 (а. с. 21 ).

Відповідач не надав відповіді на вказаний цінний лист та не повернув Позивачу зазначену суму. Але, як свідчать матеріали справи, Відповідач не отримав вищевказаного цінного листа від Позивача. Цей цінний лист був повернутий за закінченням терміну зберігання (а. с. 22-23).

Згідно другого абзацу п. 119 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, «Не вручені одержувачами або відправниками поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку протягом строку, визначеного цими Правилами», а цінна кореспонденція зберігається відповідно до п. 116 Правил «протягом одного місяця з дня їх надходження»

На поштове відділення 61051 вказаний цінний лист надійшов 09.03.2015 року, зберігався один місяць і був повернутий на поштове відділення 61031, в якому обслуговується Позивач, у квітні 2015 року.

Таким чином, Відповідач шляхом неотримання кореспонденції, направленої Позивачем за адресою місцезнаходження Відповідача, проігнорував документи, що надходили на вказану адресу Відповідача та відповідно проігнорував вимогу Позивача щодо повернення 30 000,00 грн.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» «Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.»

У п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 зазначено, що «ухилення боржника від одержання на підприємстві звязку листа, що містив вимогу про виконання грошового зобовязання (відмова від його прийняття, незявлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непредявленою.»

Як вбачається з вищевказаного, Позивач здійснив всі необхідні дії, передбачені ч. 3 ст. 1008 ЦКУ, для припинення Договору. Таким чином, Договір доручення № 18-13/Ю від 21.08.2013р. припинив свою дію 07.04.2015 року.

У листі Позивача № 1.20-162 від 04.03.2015р., який міститься у матеріалах справи, Позивач вимагав від Повіреного повернути грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. Відповідач не повернув. Як зазначалося вище Договір був розірваний у квітні 2015 року. Відповідно Відповідач не має підстав для утримання вказаних грошових коштів

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем у справі в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Детально, всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог Позивача про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 30000,00 грн., у зв'язку з чим, вказані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі свого боку Позивач виконав зобовязання щодо оплати послуг Відповідача, а ось останній проігнорував свій обовязок виконати Доручення за Договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до п. 2 ст. 1006 Цивільного кодексу України, повірений зобов'язаний після виконання доручення надати довірителеві звіт про виконання доручення та виправдані документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

За характером доручення, передбаченого умовами Договору, на першому та другому етапах, встановлених календарним планом виконання робіт (Додаток 2 до Договору), Повірений повинен був підготувати та подати відповідний пакет документів до державних органів та установ. Доказом виконання цих етапів доручення має бути відмітка державних органів та установ на примірнику, наданому Повіреним, а також повинні бути надані Довірителю підписані повіреним від імені Довірителя договори на виконання робіт. Однак жодних доказів виконання доручення Відповідач Позивачу не надав.

До спірних взаємовідносин слід застосовувати положення, встановлені ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, «особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.»

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Правильність вказаної позиції підтверджується висновками Вищого господарського суду України у постановах від 04.04.2014 року у справі № 913/2554/13, від 15.04.2014 року у справі № 910/17758/13, від 11.06.2015 року у справі № 909/238/14, від 04.03.2015 р. по справі №910/15002/14, від 07.08.2014 р. по справі №910/5599/14, від 23.09.2014 р. по справі №911/755/14, від 11.02.2014 р. по справі №910/4236/13, від 20.07.2015 р. по справі №910/17885/14.

На підставі викладеного, враховуючи, що Відповідач не надав суду обгрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НЬЮ СИСТЕМС АМ» обгрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене та керуючисьст.ст.509, 526, 530, 1000,1008, 1212 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ХАРКІВСЬКА СЛУЖБА ЗАМОВНИКА» (61051, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 4/6-А, код ЄДРПОУ: 35590144) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НЬЮ СИСТЕМС АМ» (61115, м. Харків, проспект Косіора, 81, код ЄДРПОУ: 35133822)грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., витрати з оплати судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_2