Рішення № 56516002, 15.03.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2016 р.Справа № 924/123/16

Господарський суд Хмельницької області у складі: суддя Музика М.В. при секретарі судового засідання Виноградову Б.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Консорціума "Військово-будівельна індустрія", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький

про стягнення 9 175,81 грн.,

за участю представників сторін:

позивача: Білоус Ю.Ю. - згідно довіреності від 22.09.2014 року

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Хмельницької області від 11.02.2016 року порушено провадження у справі за позовом Консорціума "Військово-будівельна індустрія", м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про стягнення 11 276,52 грн. Розгляд справи призначено на 24.02.2016 року. Ухвалою суду від 24.02.2016 року судове засідання відкладено на 15.03.2016 року.

Повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 9175,81 грн., з яких 8460,00 грн. основного боргу, 664,63 грн. - пеня та 51,18 грн. 3% річних згідно наявного в матеріалах справи розрахунку. Оскільки подана заява відповідає положенням ст. 22 ГПК України, судом приймається.

Відповідач на судові слухання справи не з'явився, повноважного представника не направив, відзиву на позов не надав. Ухвали суду по даній справі, які надсилалися на його адресу, зазначену в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2016 року, Спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.02.2016 року, від 24.02.2016 року та від 15.03.2016 року, повернулися до суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" роз'яснено, що в разі, якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Окрім того, судом приймається до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 року №1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відтак, оскільки судом надано можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд не вбачає необхідності у відкладенні розгляду справи.

Згідно п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи судом встановлено наступне.

Міністерство оборони України Наказом №407 від 12.07.2006 року „Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України „Хмельницька автомобільна база №82" припинило діяльність державного підприємства Міністерства оборони України „Хмельницька автомобільна база №82", реорганізувавши його шляхом приєднання до державного господарського об'єднання Консорціум „Військово-будівельна індустрія". Визначено державне господарське об'єднання Консорціум „Військово-будівельна індустрія" правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства Міністерства оборони України „Хмельницька автомобільна база №82". Основні фонди та оборотні кошти, інші цінності державного підприємства Міністерства оборони України „Хмельницька автомобільна база №82", що реорганізується, закріплено за державним господарським об'єднанням Консорціум „Військово-будівельна індустрія" на праві господарського відання згідно із затвердженими передавальними актами як внески до його статутного фонду.

Державне господарське об'єднання Міністерства оборони України Консорціум „Військово-будівельна індустрія" наказом №26-КВ від 05.10.2006 року „Про створення відокремленого підрозділу" створило відокремлений підрозділ - філія „Хмельницька автомобільна база №82" Консорціуму „Військово-будівельна індустрія" та затвердило Положення про філію „Хмельницька автомобільна база №82" Консорціуму „Військово-будівельна індустрія".

28 червня 2010 року філією „Хмельницька автомобільна база №82 Консорціуму „Військово-будівельна індустрія" (власник платної стоянки) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (власник транспортних засобів) укладено договір на стоянку автомобілів №28/10 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого власник автотранспортних засобів зобов'язаний передати під охорону автотранспортні засоби, що знаходяться у його власності, на автостоянку у справному стані і комплектними, згідно з переліком, що додається до цього договору і складає його невід'ємну частину.

Власник стоянки приймає під охорону автомобілі і на вимогу власника автотранспортного засобу або уповноваженої ним особи передає із зберігання автомобілі (п.1.2. договору).

Власник автотранспортного засобу зобов'язується, зокрема, своєчасно вносити плату відповідно до умов цього договору (п.2.2. договору).

Власник транспортного засобу не пізніше десятого числа кожного місяця перераховує або вносить в касу власника платної стоянки плату за користування послугами в розмірі згідно з прейскурантом доданим до цього договору. Вартість автостоянки за місяць 930 грн., за рік 11 160,00 грн. (п.3.1. договору).

Сума плати, в залежності від вартості таких послуг, може змінюватися, власник стоянки повинен за два тижні попередити власника транспортних засобів про зміну умов договору (п.3.2. договору).

У п. 4.3. договору сторони передбачили, що у випадку порушення власником автотранспортних засобів строків оплати, передбачених у п. 3.1. цього договору, сплачує власнику стоянки пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожний день прострочення.

Договір, згідно п.5.1. договору, набирає чинності з моменту передання автотранспортних засобів під охорону власнику стоянки.

Договір припиняє свою дію, а автотранспортний засіб знімається з охорони протягом 10 діб з моменту заяви однієї із сторін, відповідного письмового повідомлення (п. 5.2. договору).

У додатковій угоді №1 від 25.07.2011 року на стоянку автотранспорту від охороною ФОП ОСОБА_1 про внесення змін до вартості стоянки з 1 серпня 2011 року сторонами погоджено викласти п.3.1. договору №28/10 від 28.06.2010 року у наступній редакції: „Власник транспортного засобу не пізніше 10 числа кожного місця перераховує або вносить в касу власнику платної стоянки плату за користування послугами в розмірі, згідно з прейскурантом, доданим до цієї угоди. Вартість автостоянки за місяць з 1 серпня 2011 року складає 1 175 грн.

Договір та додаткова угода №1 підписано сторонами та скріплено печаткою позивача.

Позивачем та відповідачем також погоджено список транспортних засобів, що здаються під охорону із загальною платою за місяць з 28.06.2010 року в розмірі 930,00 грн., з 01.09.2010 року - 1050,00 грн.

На виконання умов договору позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату 1410,00 грн. за надані послуги, зокрема, №544 від 26.11.2014 року, №595 від 26.12.2014 року, №36 від 30.01.2015 року, №92 від 27.02.2015 року, №143 від 31.03.2015 року, №200 від 30.04.2015 року, №334 від 30.06.2015 року, №265 від 31.05.2015 року, №405 від 31.07.2015 року. Відповідачем, в свою чергу, здійснювалась оплата виставлених рахунків платіжними дорученнями №603575 від 26.01.2015 року на суму 1410,00 грн., №659821 від 27.02.2015 року на суму 1410,00 грн., №699775 від 23.03.3015 року на суму 1410,00 грн., №756875 від 28.04.2015 року на суму 1410,00 грн., №802080 від 04.06.2015 року на суму 1410,00 грн.; №831982 від 26.06.2015 року на суму 1410,00 грн., №5012159 від 06.08.2015 року на суму 1410,00 грн., №5014549 від 07.10.2015 року на суму 1410,00 грн., №5007574 від 03.11.2015 року на суму 1410,00 грн.

Філією "Хмельницька автомобільна база №82" Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" надіслано відповідачу претензії від 05.06.2015 року та від 17.09.2015 року із вимогою сплатити 5359,08 грн. та 4230,00 грн. боргу відповідно згідно договору №28/10 від 25.11.2011 року.

Консорціум "Військово-будівельна індустрія" надіслав ФОП ОСОБА_1 претензію №21 від 30.10.2015 року, у якій просить у строк до 20.11.2015 року погасити наявну згідно договору №28/10 від 28.06.2010 року на стоянку автомобілів заборгованість в розмірі 7485,83 грн.

Враховуючи вищевикладене, несплату відповідачем нарахованих за період з серпня 2015 року по січень 2016 року коштів згідно договору на стоянку автомобілів №28/10 від 28.06.2010 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 28.06.2010 року укладено договір №28/10 на стоянку автомобілів, за умовами якого позивачем взято на себе зобов'язання по охороні переданих відповідачем автомобілів, а відповідачем, в свою чергу, зобов'язання по оплаті наданих послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як стверджується матеріалами справи, позивачем належним чином виконано взяті на себе обов'язки згідно договору №28 від 28.06.2010 року, проте, ФОП ОСОБА_1 свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконав не в встановлені договором терміни та не в повному обсязі. Зокрема, доказів оплати послуг по договору №28/10 від 28.10.2010 року за період з серпня 2015 року по січень 2016 року на загальну суму 8460,00 учасниками судового розгляду не надано, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 8460,00 грн. боргу, та відповідно, задоволення позову в цій частині.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 664, 63 грн. пені та 51, 18 грн. 3% річних згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

У п. 4.3. договору сторони погодили сплату, що у випадку порушення власником автотранспортних засобів строків оплати, передбачених п. 3.1. цього договору, сплачує власнику стоянки пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожний день прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, вважає за можливе стягнути з відповідача 664,63 грн. пені (з 31.08.2015 року по 15.01.2016 року на суму 1410,00 грн. = 244,15 грн.; з 30.09.2015 року по 15.01.2015 року на суму 1410,00 грн. = 183, 5 грн.; з 30.10.2015 року по 14.01.2016 року на суму 1410,00 грн. = 130,81 грн.; з 30.11.2015 року по 15.01.2016 року на суму 1410,00 грн. = 79,82 грн., з 31.12.2015 року по 15.02.2016 року на суму 1410,00 грн. = 27,16 грн.). При цьому судом враховуються положення ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ та п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року стосовно неможливості суду виходити за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 51,18 грн. 3% річних, нарахованих відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку. Суд, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних, вважає обґрунтованим стягнення з ФОП ОСОБА_1 51, 18 грн. 3% річних (з 31.08.2015 року по 26.01.2016 року на суму 1410,00 грн. = 17, 26 грн.; з 30.09.2015 року по 26.01.2016 року на суму 1410,00 грн. = 13, 78 грн.; з 30.10.2015 року по 26.01.2016 року на суму 1410,00 грн. = 10,31 грн.; з 30.11.2015 року по 26.01.2016 року на суму 1410,00 грн. = 6, 71 грн.; з 30.12.2015 року по 26.01.2016 року на суму 1410,00 грн. = 3,12 грн.). Таким чином, позовні вимоги про стягнення 664,63 грн. пені та 51, 18 грн. 3% річних також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 34, 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код 33629043) 8 460,00 грн. (вісім тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.) боргу, 664, 63 грн. (шістсот шістдесят чотири грн. 63 коп.) пені, 51, 18 грн. (п'ятдесят одна грн. 18 коп.) 3% річних, 1121,29 грн. (одна тисяча сто двадцять одна грн. 29 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 17.03.2016 року

Суддя М.В. Музика

Віддрук. у 3 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (03151, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39) - згідно заяви; 3 - відповідачу (АДРЕСА_2) - рекомендованим з повідомленням про вручення