Рішення № 56515922, 14.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2016 р.Справа № 922/386/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр технології металорізального обладнання", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 50 114,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 5 від 05.01.2016 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", м.Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр технології металорізального обладнання", м.Харків з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 50 114,00 грн., також судові витрати в розмірі 1378,00 грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договором поставки № 151 від 27.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.02.2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29.02.2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.02.2016 року розгляд справи було відкладено на 14.03.2016 року о 12:20.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61075, АДРЕСА_1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

27.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма "РОТОРМАШ» (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР ТЕХНОЛОГІЇ МЕТАЛОРІЗАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ» (надалі - Постачальник) було укладено договір № 151, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю систему ЧПУ Linux CNC 2.6.4 на станок горизонтально - розточної марки 2А622Ф2 (надалі -товар).

Договір № 151 від 27 серпня 2015р. підписаний сторонами та скріплений круглими печатками підприємств, строк дії договору до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.5. Договору).

Згідно до п.2.1. договору вартість товару складає 50 114,00 грн.

Відповідно до умов п. 2.3 Договору Покупець здійснює передоплату у розмірі 100% від вартості товару по п.2.1 Договору протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору та виставлення рахунку.

На виконання умов Договору Позивач виконав свої забов'язання за Договором, перерахувавши на розрахунковий рахунок Відповідача попередню оплату у розмірі 100% вартості Товару, а саме 50 114 (пятдесят тисяч сто чотирнадцять) грн. 00коп., що підтверджується платіжним дорученням № 779 від 02.09.2015р.(а.с.14).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що строк поставки Товару за договором складає 20 (двадцять) робочих днів з моменту перерахування 100% вартості товару.

Отже, строк поставки товару мав бути здійснений відповідачем до 30.09.2015р.

Свої зобов'язання за договором щодо поставки товару так і не були виконані відповідачем, 28.11.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 722) з вимогою повернути суму попередньої оплати за договором в розмірі 50114,00грн.у зв'язку з прострочкою поставки товару та втратою інтересу до даного зобов'язання.

Дана претензія була отримана відповідачем 04.01.2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення з відміткою про вручення (а.с.17), але дана вимога залишилась без відповідного реагування з боку відповідача, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду, з вимогою про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 50114,00 грн.

Також, на виконання вимог ухвали господарського суду позивачем було направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків з доказами надіслання (а.с.52-53), який так і не було підписано з боку відповідача та не було надано суду доказів поставки товару або повернення суми попередньої оплати за нього.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що договір № 151 від 27.08.2015 року, укладений між сторонами, за своєю природою є договором поставки, а тому оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 712 ЦК України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідача свого зобов'язання щодо поставки товару, позивач ставить вимоги про повернення суми попередньої оплати за товар.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 50114,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611,693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр технології металорізального обладнання" (61075, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 39722789, ІПН 397227820362, р/р 26006500151644 в ПАТ "Креді ОСОБА_3", МФО 300614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 171, код ЄДРПОУ 37385017, ІПН 373850112347, р/р 26009500047971 в ПАТ "Креді ОСОБА_3", МФО 300614) суму попередньої оплати в розмірі 50114,00 грн. та судовий збір в розмірі 1378,00 грн.

Видати відповідний наказ після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 17.03.2016 р.

Суддя ОСОБА_4