Рішення № 56515424, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/29224/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

4) ОСОБА_3

про визнання припиненими договорів

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Вернигора А.В. за довіреністю № б/н від 01.11.2015 р.

від відповідачів: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно з яким просить суд:

- визнати припиненим договір кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р., що укладено між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Сапфір», згідно з яким банк надав у строкове, оплатне, тимчасове користування грошові кошти в межах відновлювальної лінії з максимальним лімітом заборгованості 209 000,00 грн. з річною відсотковою ставкою 25,99 % річних на строк з 11.05.2012 р. по 10.05.2015 р.;

- визнати таким, що припинив свою дію договір іпотеки № б/н від 11.05.2015 р, укладений між ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/29224/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.12.2015 р., залучено до участі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зобов'язано сторін та третіх осіб надати певні документи в пояснення.

Через відділ діловодства суду 02.12.2015 р. від позивача надійшло письмове підтвердження, яке залучено до матеріалів справи; від третіх осіб надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких останні просили розглядати справу без їх участі.

У судовому засіданні 09.12.2015 р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості представити суду додаткові докази в справі, у зв'язку з чим подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Розглянувши клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив, для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів до 31.01.2016 р.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 09.12.2016 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2015 р. відкладено розгляд справи до 18.01.2016 р., зв'язку з неявкою представника позивача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду, а також зважаючи на клопотання представника відповідача.

Через відділ діловодства суду 18.01.2016 р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.01.2016 р. представник позивача надав суду оригінали документів для огляду в судовому засіданні; надав суду усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.2016 р. пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню; надав оригінал для огляду в судовому засіданні договору кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р.; просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості представити суду додаткові докази в справі.

Представники третіх осіб у судове засідання 18.01.2016 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 р. відкладено розгляд справи до 27.01.2016 р., для витребування у відповідача додаткових доказів у справі, а також зважаючи на клопотання представника відповідача.

Через відділ діловодства суду 18.01.2016 р. від позивача надійшли письмові пояснення та 27.01.2016 р. від відповідача надійшли документи, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2016 р. пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача заявив усне клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Представники третіх осіб у судове засідання 27.01.2016 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 р. відкладено розгляд справи до 03.02.2016 р., для вирішення клопотання про призначення судової експертизи.

Через відділ діловодства суду 28.01.2016 р. від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Представники сторін у судовому засіданні 03.02.2016 р. подали клопотання про продовження строку розгляду спору, для надання можливості сторонам надати додаткові докази у справі.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представники третіх осіб у судове засідання 03.02.2016 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 р. відкладено розгляд справи до 15.02.2016 р.

Представники сторін у судовому засіданні 15.02.2016 р. подали клопотання про продовження строку розгляду спору, для надання можливості сторонам надати додаткові докази у справі.

Розглянувши дане клопотання, суд його задовольнив з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Представники третіх осіб у судове засідання 15.02.2016 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, керуючись ст. 69, ст. 77 ГПК України, ухвалою від 15.02.2016 р. суд розгляд справи відклав на 24.02.2016 р.; клопотання про продовження строку розгляду справи задовольнив та продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання 24.02.2016 р. не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі в справі відповідачами громадян України: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є майновими поручителями за іпотечним договором № б/н від 11.05.2012 р., посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В.. зареєстрованим в реєстрі за № 288, оскільки у позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю «САПФІР» заявлено позовну вимогу щодо визнання таким, що припинив свою дію договір іпотеки № б/н від 11.05.2015 р, укладений між ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2.

Згідно зі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Відповідно до ч. 1 п. 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, суд залучив громадян України ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідачами у справі № 910/29224/15.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 24 ГПК України розгляд справи починається заново.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку із залученням до участі у справі відповідачами громадян України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та для дослідження доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 24.02.2016 р. розгляд справи відклав на 16.03.2016 р.; зобов'язав учасників судового процесу надати суду певні документи та пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання 16.03.2016 р. не з'явилися, про поважні причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідачів про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 16.03.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САПФІР» (надалі - позичальник) був укладений договір кредитної лінії № ВКЛ-2010427 (надалі - договір № ВКЛ-2010427, договір), за умовами якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти (надалі - кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1.1.1. договору № ВКЛ-2010427, банк надав у строкове, оплатне, тимчасове користування Товариству з обмеженою відповідальністю «САПФІР» грошові кошти в межах відновлювальної лінії з максимальним лімітом заборгованості 209 000,00 грн. з річною відсотковою ставкою 25,99 % річних на строк з 11.05.2012 р. по 10.05.2015 р.

Пунктом 1.2. договору № ВКЛ-2010427 визначено, що грошові кошти надані для поповнення обігових коштів.

У забезпечення виконання грошових зобов'язань по договору 11.05.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та майновими поручителями (іпотекодавцями): ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № б/н, за умовами якого іпотекодавці з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов'язання, що випливає з договору кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р. передає, а іпотеко держатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, належне їм на праві власності нерухоме майно (надалі - мано або предмет іпотеки), а саме: квартира АДРЕСА_2.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що за період дії договору кредитної лінії, позивачем у справі здійснювалося погашення грошових зобов'язань за договром, про що суду надасться відповідне підтвердження (належним чином засвідчені копії квитанцій долучено до матеріалів справи).

У травні 2015 р. ПАТ «Дельта Банк» звернулося до Сихівського районного суду м. Львова з позовними вимогами до майнових пору чителів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа ТОВ «САПФІР» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк».

У поданій до майнових поручителів позовній заяві банк зазначив, що ТОВ «САПФІР» за договором № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р. мас заборгованість в розмірі 55 033,00 грн., де 52 118,92 грн. строкова сума заборгованості по кредиту, 927,79 грн. строкова заборгованість по відсотках, 1 174,00 грн. прострочена сума за відсотками, 86,53грн. сума 3 % річних.

25.06.2015 р. до Сихівського районного суду м. Львова представником ПАТ «Дельта Банк було подано заяву в порядку п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦІІК України про залишення позову без розгляду. До поданої заяви представником банку було долучено розрахунок заборгованості котра була зменшена - відповідно до нового розрахунку, сума заборгованості становила 23 966,00 грн. (з яких: 14 630,00 грн. нараховано штраф згідно з п .3.3.12.2 та п.3.3.8. договору; 7 249,06 грн. - прострочена сума заборгованос ті по кредиту; 667,62 грн. - пеня; 432,96 грн. - прострочена сума по відсотках; 860,34 грн. - пеня за несвосчасне повернення; 33,38 грн. - сума 3 % річних від суми простроченого кредиту; 93,25 грн. сума 3 % річних від суми прос трочених відсотків).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова (суддя Рудаков І.П.) у справі № 464/3846/15-ц (пр. № 2/464/1195/15) від 25.06.2015 р. за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа ТОВ «САПФІР» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк» було залишено позов без розгляду, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦГІК України, позовну заяву залишено без розгляду.

Згідно з проведеним Товариством з обмеженою відповідальністю «САПФІР» розрахунку станом на кінець жовтня 2014 р. по договору кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р., тіло кредиту та відсотки сплачено в повному обсязі. Також сплачено штрафні фінансові санкції згідно умов договору (штрафи, пеня в подвійній обліковій ставці НБУ тощо).

Станом на 04.02.2015 р., згідно з розрахунком переплата становила 13 343,47 грн.

Крім того, позивач пояснив суду, що на момент відкриття провадження у справі № 464/3846/15-ц (пр. № 2/464/1195/15) Сихівським районним судом м. Львова та призначення справи до слухання - ТОВ «САПФІР» були здійснені проплати за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р. на загальну суму, що становить 52 400,00 грн., що підтверджується наступним:

- 3 000,00 грн. - оплата за квитанцією № 0.0.339882509.1 від 20.01.2015 р. (платіж проведено через Львівське відділення ПАТ « КБ «ПриватБанк»), призначення платежу «погашення тіла кредиту по договору № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р.»;

- 1 200,00 грн. - оплата за квитанці. № 0.0.344861101.1 від 04.02.2015 р. (платіж проведено через Львівське відділення ПАТ «КБ «ПриватБанк») призначення платежу «погашення % по кредиту згідно договору № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р.»;

- 7 200,00 грн. - оплата за квитанцію № 11112776 від 10.04.2015 р. (платіж проведено чгез Львівське відділення ПАТ «Кредобанк») призначення платежу «погашення тіла кредиту згідно договору № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р.»;

- 41 000,00 грн. - оплата за квитанцію № ПН801 від 06.05.2015 р. (платіж проведено через Львівське відділення ПАТ «ВіЕс Банк») призначення платежу «погашення тіла кредиту згідно договору № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р.».

Таким чином, загальна сума надмірно сплачених коштів за кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р. складає 65 743,47 грн.

Позивач також пояснив, що постійні звернення представників банку до керівника ТОВ «САПФІР» та майнових поручителів з вимогою погасити неіснуючу заборгованість є протиправними та незаконними.

Так, листом ТОВ «САПФІР» від 25.05.2015 р. № 26 (вхідний № 14764 від 28.05.2015 р.), до якого були долучені два комплекти актів звірки (вих. № 28) ПАТ «Дельта Банк» було запропоновано здійснити підписання актів.

Листом ПАТ «Дельта Банк» від 05.06.2015 р. № 31.4-08X1823\15 було повідомлено про відмову в підписанні вищевказаних актів, оскільки відповідач вважає, що в ТОВ «САПФІР» наявна заборгованість.

На думку позивача, відмова банку в підписанні актів звірки с необгрунтованою.

Також позивач звернув увагу суду на те, що згідно з останнім розрахунком, здійсненим відповідачем були допущені помилки, зокрема, щодо періоду нарахування.

Так, нарахування банком відсотків за кредитним договором здійснювалося 2 - 4 рази на місяць, що суперечить договору, ст. 1054 ЦК України, п. 3.7. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правлінням НБУ від 10.05.2007 р. № 168, зареєстрованих в Міністерсгві юстиції України 25.05.2007 р. за № 541/13808.

За таких обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «САПФІР» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно з яким просить суд:

- визнати припиненим договір кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р., що укладено між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Сапфір», згідно з яким банк надав у строкове, оплатне, тимчасове користування грошові кошти в межах відновлювальної лінії з максимальним лімітом заборгованості 209 000,00 грн. з річною відсотковою ставкою 25,99 % річних на строк з 11.05.2012 р. по 10.05.2015 р.;

- визнати таким, що припинив свою дію договір іпотеки № б/н від 11.05.2015 р, укладений між ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Тобто, зобов'язання - це правовідношення між, як мінімум, двома сторонами, а поєднання двох сторін у одній особі є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання позичальника за договором кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р. були виконані в повному обсязі, у зв'язку з чим вони є припиненими.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити, посилаючись на наявність у позичальника простроченої заборгованості станом на 15.01.2016 р. у загальній сумі 35 473,14 грн. та надав суду розрахунок за період з 14.05.2012 р. до 15.01.2016 р.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки матеріалами справи підтверджується повернення тіла кредиту за кредитним договором та сплата обов'язкових платежів і штрафних санкцій позивачем. Крім того, матеріалами справи підтверджується наявність переплати грошових коштів за спірним кредитним договором.

Також суд звертає увагу на те, що 25.06.2015 р. до Сихівського районного суду м. Львова представником ПАТ «Дельта Банк було подано заяву в порядку п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦІІК України про залишення позову без розгляду. До поданої заяви представником банку було долучено розрахунок заборгованості, котра була зменшена - відповідно до нового розрахунку, сума заборгованості становила 23 966,00 грн. (з яких: 14 630,00 грн. нараховано штраф згідно з п .3.3.12.2 та п.3.3.8. договору; 7 249,06 грн. - прострочена сума заборгованос ті по кредиту; 667,62 грн. - пеня; 432,96 грн. - прострочена сума по відсотках; 860,34 грн. - пеня за несвосчасне повернення; 33,38 грн. - сума 3 % річних від суми простроченого кредиту; 93,25 грн. сума 3 % річних від суми прос трочених відсотків).

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова (суддя Рудаков І.П.) у справі № 464/3846/15-ц (пр. № 2/464/1195/15) від 25.06.2015 р. за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа ТОВ «САПФІР» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність ПАТ «Дельта Банк» було залишено позов без розгляду, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦГІК України, позовну заяву залишено без розгляду.

Стосовно позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САПФІР» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», згідно з якою просить суд визнати таким, що припинив свою дію договір іпотеки № б/н від 11.05.2015 р, укладений між ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2, господарський суд зазначає.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В той же час, суд відзначає, що відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається із позовної заяви, відповідачі - фізичні особи ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є іпотекодавцями, не є юридичними особами, що суперечить вимогам ст. ст. 1 та 21 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не юридичні особи не можуть бути стороною в судовому процесі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене, господарський суд роз'яснює позивачу, що з вимогою щодо визнання таким, що припинив свою дію договору іпотеки № б/н від 11.05.2015 р, укладеного між ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2, позивач має звертатися за відповідною підсудністю даного спору.

За таких обставин, Господарський суд м. Києва, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припиняє провадження у даній справі щодо вимог позивача про визнання таким, що припинив свою дію, договору іпотеки № б/н від 11.05.2015 р, укладеного між ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, оцінивши всі надані докази та пояснення учасників судового спору в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання припиненим договору кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р., що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Сапфір».

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати припиненим договір кредитної лінії № ВКЛ-2010427 від 11.05.2012 р., що укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфір» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 71, кв. 83, код ЄДРПОУ 13800920).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфір» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 71, кв. 83, код ЄДРПОУ 13800920) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Припинити провадження щодо вимог про визнання таким, що припинив свою дію договору іпотеки № б/н від 11.05.2015 р, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020), ОСОБА_1 (79000, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ОСОБА_2 (79000, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (79000, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Топоровською Н.В.,зареєстрований за № 228, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_2.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.03.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина