Рішення № 56515385, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/900/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної

філії «Придніпровська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСКОНСАЛТІНГ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

про стягнення 109 835,00 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Губорєв К.С. за довіреністю № б/н від 11.12.2015

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСКОНСАЛТІНГ» про стягнення 109 835,00 грн. штрафу за неправильне зазначення відповідачем відомостей про масу вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/900/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.02.2016 р., залучено до участі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи та пояснення.

Через відділ діловодства суду 09.02.2016 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд зменшити суму штрафу до 21 967,00 грн., який залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.02.2016 р. представник позивача надав суду оригінали документів, для огляду в судовому засіданні, надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.02.2016 р. просив суд зменшити суму штрафу до 21 967,00 грн. на підставі ст. 83 ГПК України.

Представник третьої особи у судове засідання 24.02.2016 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою представника третьої особи у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду та для дослідження доказів у справі, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 24.02.2016 р. розгляд справи відклав на 16.03.2016 р.; зобов'язав позивача надати суду докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи; повторно зобов'язав третю особу надати суду письмові пояснення по суті спору.

14.03.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника відповідача Мельник М.О.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.

16.03.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від третьої особи надійшло повідомлення про неможливість виконання вимог ухвали суду, яке залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 16.03.2016 р. не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених учасників судового процесу.

У судовому засіданні 16.03.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСКОНСТАЛТІНГ» за залізничною накладною № 32399495 зі станції Богданівці Південно-Західної залізниці було відправлено вантаж (металобрухт) на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці на підставі статті 52 Статуту залізниць України, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 (зі змінами та доповненнями), було зроблено перевірку маси вантажу у вагоні на вагах вантажоодержувача.

Під час перевірки маси вантажу в вагоні, було встановлено, що маса вантажу, вказана в залізничній накладній № 32399495 у графі «маса вантажу в кг, визначена відправником» не відповідає масі вантажу насправді, а саме:

Номер накладноїНомер вагонуМаса нетто по накладнійМаса нетто при перевірціРізниця323994956064747668 500 кг67 450 кг-1050 кгПереважування проводилось на вагонних вагах № 088 повірених 08.04.2015 року. В технічному та комерційному відношенні вагони справний, двері відсутні, люка закриті, навантаження рівномірне, вантаж маркований вапном по всій площі, маркування і очерт навантаження не порушені.

У зв'язку з вищезазначеним, у відповідності з ст. 129 Статуту та п. 4 «Правил складання актів», затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 року № 334, було складено комерційний акт РА № 009853/1434 від 18.07.2015 р.

Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту залізниць України.

Згідно з залізничною накладною № 32399495, сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає за вагон № 60647476 - 109 835,00 грн, у зв'язку з чим розмір нарахованого штрафу складає 21 967,00 х 5 = 109 835,00 грн.

Враховуючи наведене, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСКОНСАЛТІНГ» про стягнення 109 835,00 грн. штрафу за неправильне зазначення відповідачем відомостей про масу вантажу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

У ст. 5 Статут залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів(далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статут залізниць України та «Правилами перевезень вантажів» затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, зокрема, Правилами оформлення перевізних документів», передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з п. 2.1, 6.6, 6.7. та додатком № 3 «Правил оформлення перевізних документів», графи «Маса вантажу в кг. визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 «Правил приймання вантажів до перевезення», маса вантажу визначається відправником.

Як передбачено п. 2.3. «Правил оформлення перевізних документів», правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Пунктом 28 «Правил приймання вантажів до перевезення» передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458).

Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин:

- невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах;

- у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

- псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

- повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).

Частиною 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт», розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Ст. 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо перевезення виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо належного заповнення супровідних документів здійснив неналежним чином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити суму штрафу ТОВ «УКРТРАНСКОНСАЛТІНГ» з п'яти до однієї величини провізної плати, а саме - до 21 967,00 грн., посилаючись на ст. 83 ГПК України.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафу, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» дано роз'яснення, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Згідно з п. 6.2. роз'яснення Вищого господарського суду від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту залізниць України, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Відповідно до п. 6.3. роз'яснення Вищого господарського суду від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», Статут залізниць України не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні.

Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

Відповідно до п. 6.4. роз'яснення Вищого господарського суду від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», згідно зі ст. 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Відповідач обґрунтував своє клопотання про зменшення розміру штрафу тим, що при відправленні та перезважуванні вантажу, його маса має неістотну різницю, оскільки існує частка похибки ваг при зважуванні, а кожний тип ваг має різні точності зважування.

Господарський суд не приймає дані доводи відповідача в якості винятковості та поважних причин, що призвели до невірного зазначення в залізничній накладній маси вантажу, оскільки різниця є значною і становить 1,05 тон у порівнянні з загальною масою вантажу - 68,5 тон. Крім того, суд зауважу, що в комерційному акті РА № 009853/1434 від 18.07.2015 р. міститься відмітка про те, що перезважування вантажу здійснено було на електронних вагонних вагах вантажоодержувача № 39/2Е, прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень за № 088, повірка 08.04.2015 р.

Відповідачем не надано суду жодних доказів у підтвердження виняткових обставин та поважних причин для зменшення суми штрафу ТОВ «УКРТРАНСКОНСАЛТІНГ» з п'яти до однієї величини провізної плати, а саме - до 21 967,00 грн., керуючись ст. 83 ГПК України.

За таких обставин, господарський суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання пр. зменшення розміру штрафу.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з ТОВ «УКРТРАНСКОНСАЛТІНГ» штрафу в розмірі 109 835,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСКОНСАЛТІНГ» про стягнення 109 835,00 грн. штрафу за неправильне зазначення відповідачем відомостей про масу вантажу визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства за обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСКОНСТАЛТІНГ» (03061, м. Київ, вул. Бакуніна, 3, код ЄДРПОУ 37402613) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код СДРПОУ 40075815) на поточний рахунок Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 40081237) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код СДРПОУ 40075815) р/р 2600757872107 в АБ «Експрес-Банк» код ЄДРПОУ 40081237, МФО 322959 штраф в розмірі 109 835 (сто дев'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства за обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСКОНСТАЛТІНГ» (03061, м. Київ, вул. Бакуніна, 3, код ЄДРПОУ 37402613) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код СДРПОУ 40075815) витрати на оплату судового збору в розмірі 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 52 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.03.2016 р.

Суддя І. О. Андреїшина