Рішення № 56515383, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/1678/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нокс Фішес Фінанс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн"простягнення 28 201, 92 грн. Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Гаврилюк В.М. (за дов.);

від відповідача: Карук О.О. (за дов.)

В судовому засіданні 16.03.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Нокс Фішес Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" про стягнення заборгованості за договором № 15/12/14 від 15.12.2014 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг в сумі 289201,92 грн., з яких: 212020,20 грн. основний борг, 62663,85 грн. пеня, 14517,87 грн. індексація (інфляція).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем договірних зобов'язань.

Ухвалою суду від 04.02.2016 порушено провадження у справі № 910/1678/16, розгляд останньої призначено на 24.02.2016.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку уповноважено представника не забезпечив, одна подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволено судом.

Ухвалою від 24.02.2016 відкладено розгляд справи на 02.03.2016.

В судовому засіданні 02.03.2016 в порядку ст.. 77 ГПК України, оголошено перерву на 16.03.2016.

У відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги та просив надати час для врегулювання спору мирним шляхом - укладенням мирової угоди (копія мирової угоди підписана лише з боку відповідача долучена до відзиву на позов), однак у додатковому відзиві на позов від 02.03.2016 просив не враховувати вказаний відзив.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог зазначив, що позивач не виставляв йому рахунки на оплату, а тому відсутні підстави для стягнення пені та інфляційних. Також позивач не надсилав відповідачу вимогу, що є порушенням ст.625 ЦК України.

Відповідач подав суду клопотання про зменшення пені з тих підстав, що несплата коштів відбулась внаслідок прострочення кредитора (позивача), оскільки останній несвоєчасно виставив рахунок-фактуру для оплати послуг, тому стягнення пені та інфляційних відбулось внаслідок прострочення кредитора. Крім того зменшення пені надасть можливість відповідачу уникнути негативних наслідків для підприємства, та надасть можливість своєчасно виконувати свої зобов'язання перед іншими контрагентами.

Крім цього, відповідач заявив клопотання про призначення почеркознавчої та судово-економічної експертизи.

Відповідач просив на вирішення судово-економічної експертизи поставити наступні питання: яка сума втрат від інфляційних процесів, пені в зв'язку з несвоєчасним погашенням заборгованості підтверджується документально; чи підтверджуються документально зазначені в позовній заяві позивачем заборгованості за надані послуги за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року, дати їх виникнення та погашення.

Відповідач наполягав на тих обставинах, що додаткова угода та акти підписані від імені відповідача невідомою особою, а тому просив на вирішення судово-почеркознавчої експертизи поставити наступне питання: чи здійснено підпис на додатковій угоді №4, актах надання послуг керівником відповідача.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу щодо заявлених клопотань та дослідивши їх, суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на наступне.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 2 постанови пленуму ВГСУ №4 від 23.03.2012).

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Суд вважає, що докази наявні в матеріалах справи є достатніми для встановлення даних, що входять до предмету доказування, обґрунтованих доказів на підтвердження необхідності призначення експертиз, відповідач суду не надав. З огляду на зазначене, заявлені відповідачем клопотання відхилено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" (замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нокс Фішес Фінанс" (виконавець за договором) укладений договір №15/12/14 про надання інформаційних (дослідницьких) послуг (далі - договір), за умовами якого замовник замовляє та оплачує, а виконавець надає інформаційні (дослідницькі) послуги, що узгоджуються додатковими угодами до цього договору, які є невід'ємною частиною його.

Результати наданих за цим договором послуг, детально визначених у відповідних додаткових угодах до цього договору, зокрема, статті, аналітичні огляди, звіти, бази даних, компіляції даних тощо, а також всі виключні майнові авторські права на них, передаються від виконавця замовникові з дати підписання акту здачі-приймання наданих послуг (п. 1.3).

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг, що надаються замовнику за цим договором вказуються у відповідних додаткових угодах до договору, які є невід'ємною його частиною.

В п. 3.2 договору сторони погодили, що порядок оплати послуг визначається сторонами у відповідних додаткових угодах до договору. Всі взаєморозрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок виконавця на підставі рахунку та підписаного двома сторонами акту наданих послуг за відповідний період. Датою оплати за цим договором є дата списання грошових коштів з рахунку замовника.

У випадку недотримання замовником обумовлених цим договором та додатковими угодами до нього строків здійснення платежів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми неплатежу за кожен день прострочення до дати здійснення замовником фактичної оплати, згідно п. 4.3 договору.

Пунктом 8.1 цього договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині надання послуг до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного завершення.

Матеріали справи свідчать, що сторонами були укладені додаткові угоди до договору: №1 від 15.12.2014, №2 від 16.12.2014.

15.01.2015 сторонами укладена додаткова угода №3 до договору №15/12/14 від 15.12.2014, відповідно до п. 1.1 якої, сторони погодили, що виконавець зобов'язується протягом передбаченого додатковою угодою строку надати інформаційні (дослідницькі) послуги з дослідження представленості інформації про замовника, а також його існуючих та потенційних ділових партнерів та конкурентів - у засобах масової інформації (далі - послуги), а замовник - прийняти їх та оплатити.

Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №3, послуги полягають у наступному:

1.2.1. Моніторинг по представленості у ЗМІ замовника, його ділових партнерів та конкурентів за лютий-грудень 2015р.

Ключові слова для вироблення звіту представленості замовника у ЗМІ: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10. Джерела для вироблення моніторингу: телебачення (20 загальноукраїнських каналів, випуски новин та підсумково-аналітичні програми на телеканалах Інтер, ТVI, ISTV, радіо (18 станцій), друковані ЗМІ (Київ, 198 +регіони, 390), інформаційні агентства (6), Інтернет ЗМІ (3500), регіональне ТБ (41 канал, новинні випуски).

1.2.2. щомісячний тематичний огляд: по замовнику, по ринках, огляд з економіки та політики. Формат надання тематичного огляду у форматі MSWord;

1.2.3. щомісячний аналітичний звіт представленості у ЗМІ замовника, його ділових партнерів та конкурентів;

1.2.4. оперативне інформування ( в режимі реального часу) за допомогою обумовленого переліку осіб про виникнення ризиків, які виявляються в процесі моніторингу інформаційного простору.

У другому розділі додаткової угоди №3 сторони погодили вартість послуг, строк надання та порядок розрахунків.

Періодом, за який здійснюються послуги, описані у розділі один цієї додаткової угоди, є лютий-грудень 2015 року (п. 2.1).

Сторони погодили здійснювати прив'язку вартості послуг в гривнях до відповідного еквіваленту в доларах США за офіційним курсом Національного банку України на останній календарний день місяця, за який здійснюється оплата. Замовник зобов'язується сплатити вартість послуг у гривнях з урахуванням вимог цього пункту (п. 2.2).

Щомісячна вартість послуг за цією додатковою угодою становить 78 880,05 грн., що складає еквівалент 5 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ (1 дол. США = 15,7761 грн. 15.01.2015). У разі зростання/падіння на 10% і більше офіційного курсу гривні до долара США (за курсом НБУ) від визначеного сторонами у цій додатковій угоді, вартість послуг згідно цієї додаткової угоди на день надання послуг змінюється пропорційно до зміни вказаного курсу, зазначається у рахунку, який виставляє виконавець та відображається у акті здачі-приймання наданих послуг. Результати наданих послуг за цією додатковою угодою №3 у вигляді статей, аналітичних оглядів та звітів надаються замовнику щомісяця не пізніше останнього календарного дня звітного місяця, у якому надаються послуги. Днем надання послуг за цією угодою є останній календарний день звітного місяця (п. 2.3).

Відповідно до п. 24 додаткової угоди №3, приймання-передача послуг, які надаються за цією додатковою угодою, здійснюється останнім календарним днем звітного місяця, у якому надаються послуги, на підставі акту здачі-приймання наданих послуг, який надається виконавцем замовнику у підписаному вигляді у двох примірниках протягом 10 календарних днів.

Згідно п. 2.6 додаткової угоди, замовник сплачує вартість послуг протягом 10 банківських днів з дня отримання рахунку, який надається виконавцем замовнику не пізніше останнього календарного дня звітного місяця, у якому надаються послуги.

На підтвердження виконання умов додаткової угоди №3 позивач надав акти надання послуг №60215 від 28.02.2015 на суму 138 815, 50 грн., № 60315 від 31.03.2015 - 117 213, 00 грн., №60415 від 30.04.2015 - 105 234, 00 грн., №60515 від 31.05.2015 - 105 241, 00 грн., № 60715 від 31.07.2015 - 64 835, 40 грн., №60815 від 31.08.2015 - 63 556, 20 грн. ,№60915 від 30.09.2015 - 64 582, 50 грн., №61015, від 31.10.2015 - 68 712,00 грн., №61115 від 30.11.2015 - 71 654,10 грн., №61215 від 31.12.2015 - 71 654,10 грн.

Акти підписані відповідачем без зауважень.

29.05.2015 сторонами укладена додаткова угода №4 до договору №15/12/14, відповідно до якої послуги полягають у наступному: щоденний моніторинг по представленості у ЗМІ замовника його ділових партнерів та конкурентів за червень-грудень 2015 року.

Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди №4 вказаний період є періодом, за який здійснюються послуги описані у розділі один цієї додаткової угоди 4.

Сторони домовились здійснювати прив'язку вартості послуг в гривнях до відповідного еквіваленту в доларах США за офіційним курсом НБУ на останній календарний день місяця, за який здійснюється оплата. Замовник зобов'язаний сплатити вартість послуг у гривні з урахуванням вимог цього пункту (п. 2.2).

Згідно п. 2.3 договору, щомісячна вартість послуг за цією додатковою угодою становить 63 144, 60 грн., що складає еквівалент 3 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ (1 долар США = 21,0482 грн. за 29.05.2015). У разі зростання/падіння на 10% і більше офіційного курсу гривні до долара США (за курсом НБУ) від визначеного сторонами у цій додатковій угоді, вартість послуг згідно цієї додаткової угоди на день надання послуг змінюється пропорційно до зміни вказаного курсу, зазначається у рахунку, який виставляє виконавець та відображається у акті здачі-приймання наданих послуг. Результати наданих послуг за цією додатковою угодою №3 у вигляді статей, аналітичних оглядів та звітів надаються замовнику щоденно (ранковий та вечірній). Днем надання послуг за цією додатковою угодою є останній календарний день звітного місяця.

Приймання-передача послуг за додатковою угодою №4 здійснюється останнім календарним днем звітного місяця у якому надаються послуги на підставі акту здачі-приймання послуг, який надається замовнику протягом 10 календарних днів (п. 2.4).

Відповідно до п. 2.6 додаткової угоди №4 замовник сплачує вартість послуг протягом 20 банківських днів з дня отримання рахунку, який надається виконавцем замовнику не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

На підтвердження виконання додаткової угоди №4 до договору, позивач надав двосторонні акт надання послуг, який підписаний без зауважень: №60615 від 30.06.2015 на суму 63 046, 20 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що відповідач оплатив послуги лише частково в розмірі 722 523,80 грн., в той час як послуг надано на суму 934 544, грн. Відповідач здійснив часткову оплату інформаційних послуг: платіжними дорученнями: №723 від 10.04.2015 року на суму 138815,50 грн. за рахунком №60215 від 28.02.2015; №1101 від 07.10.2015 на суму 222447 грн. за березень-квітень 2015 року за рахунком №60315 від 31.03.2015, та №60415 від 30.04.2015; №1181 від 10.11.2015 на суму 168287,20 на травень-червень 2015 року згідно рахунків №60515 від 31.05.2015 та №60615 від 30.06.2015; №1207 від 17.11.2015 на суму 192974,10 за липень-вересень 2015 згідно рахунків №60715 від 31.07.2015, №60815 від 31.08.2015, та №60915 від 31.09.2015. на суму 722523,80 грн.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію (вих.№4 від 09.07.2015) в якій просив погасити заборгованість за договором №15/12/14 від 15.12.2014 за березень-травень 2015 року на суму 327688 грн., та лист №5 від 27.08.2015 року в якому просив погасити заборгованість за березень-липень 2015 року в сумі 455569,60 грн.

Відповідач надав відповідь на лист №5 від 27.08.2015 року в якому повідомив позивача про намір здійснити оплату за графіком: до 09.10.2015 року 222447 грн., до 15.11.2015 додатково 361855,90 грн. боргу, до 30.12.2015 сплатити вартість послуг за договором за жовтень-грудень 2015 року (вих..№1910/2015-79 від 19.10.2015

Однак, як свідчать матеріали справи, надані позивачем послуги відповідачем не оплачені в повному обсязі.

Додатковими угодами №3, 4 передбачено обов'язок з оплати послуг протягом 10, 20 банківських днів з дня отримання рахунку.

Як повідомив позивач у додаткових поясненнях від 11.03.2016 рахунки-фактури на оплату послуг надавались відповідачу разом із актами надання послуг, які відповідач підписав.

При дослідженні актів надання послуг, які долучені до матеріалів справи, судом встановлено, що дійсно разом з актами надання послуг надавались відповідачу рахунки на оплату цих послуг, на які є посилання а самих актах та які долучені до матеріалів справи (№№60615 від 30.06.2015, 60715 від 31.07.2015, 60815 від 31.08.2015, 60915 від 30.09.2015, 61015 від 31.10.2015, 61115 від 30.11.2015, 61215 від 01.12.2015).

Акти скріплені печаткою позивача та відповідача, містять посилання на номери рахунків та договір №15/12/14 від 15.12.2014 року та додаткові угоди №3 від 15.01.2015 року, та №4 від 29.05.2015 (акт №60615, №60815). Платіжні доручення також містять посилання на виставлені рахунки за договором.

Твердження відповідача про те, що додаткова угода та акти до неї підписані не встановленою особою від імені виконавця спростовуються матеріалами справи та діями, вчиненими на виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами, в тому числі виконавцем. Отже контрагенти безпосередньо своїми діями підтвердили бажання настання реальних правових наслідків, визначених договором, оскільки прийняли правочин до виконання.

Таким чином, відповідач безпідставно ухиляється від сплати отриманих ним послуг, а його заперечення в частині не отримання рахунків на оплату, спростовані матеріалами справи.

Отже, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження оплати наданих послуг у жовтні-грудні 2015 році за додатковими угодами №№3, 4 до договору №15/12/14 від 15.12.2014 у розмірі 212 020,20 грн., тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені документально.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню у розмірі 62 663, 85 грн., інфляційні - 14 517, 87 грн.

Відповідно до положень п. 4.3 договору, у випадку недоотримання змовником обумовлених цим договором та додатковими угодами до нього строків здійснення платежів, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який вона сплачується, від суми неплатежу за кожен день прострочення до дати здійснення замовником фактичної оплати.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача та мала місце не оплата за договором, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, передбаченої п. 4.3 Договору, обґрунтовані та підлягають задоволенню у розмірі 62 663,85 грн., оскільки наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Клопотання відповідача про зменшення пені до 1 % від суми, яка підлягає до стягнення судом визнане безпідставним та необґрунтованим враховуючи, що матеріалами справи спростовані твердження відповідача про не отримання рахунків-фактур на оплату послуг.

При цьому, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку, слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Як роз'яснено в п.3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення пені до 1 % від суми, яка підлягає стягненню.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відхиляє безпідставні твердження відповідача щодо необхідного звернення до нього, оскільки положення ст. 625 ЦК України не містять зобов'язання обов'язкового попереднього звернення із такою заявою.

При цьому, відповідач вимагаючи припинення провадження у справі посилається на п. 3 ч. 1 ст. 80 ГПК України, який виключений зі статті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд також перевірив розрахунок інфляційних та встановив, що останні підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 036, 18, враховуючи, що за період з 01.07.2015 - 31.10.2015 та з 01.10.2015- 31.10.2015 мала місце дефляція.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 212 020, 20 грн., пені - 62 663,85 грн., інфляційних - 4 036, 18 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп ДФ Інтернешнл Юкрейн" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, літера "А", поверх 23, код 38003720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокс Фішес Фінанс" (02091, м. Київ, вулиця Ревуцького, будинок 15, офіс 10, код 39499751) суму основного боргу - 212 020,20 грн. (двісті дванадцять тисяч двадцять гривень 20 коп.), пеню - 62 663, 85 грн. (шістдесят дві тисячі шістсот шістдесят три гривні 85 коп.), інфляційні - 4 036, 18 грн. (чотири тисячі тридцять шість гривень 18 коп.) та 4 180, 79 грн. (чотири тисячі сто вісімдесят гривень 79 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.03.2016

Суддя І.В.Усатенко