Рішення № 56515371, 16.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016Справа №910/1263/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»

до Державного підприємства «Агрофонд»

про стягнення 338 683,70 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Каленська М.А.

від відповідачів: Осипенко Ю.А. - керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Державного підприємства «Агрофонд» про стягнення 338 683,70 грн. (з яких: 231 297,00 грн. основного боргу, 7 205,06 грн. трьох відсотків річних та 100 181,64 грн. інфляційної складової боргу), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за біржовим контрактом ТБ «Київська агропромислова біржа» № 284 від 26.12.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2016 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/1263/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.

Через відділ діловодства суду 19.02.2016 р. від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення по суті спору; 09.03.2016 р. від відповідача надійшли письмові пояснення. Які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 09.03.2016 р. надав суду для огляду в судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.03.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

Керуючись ст. 77 ГПК України, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні 09.03.2016 р. до 16.03.2016 р. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2016 р. надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.03.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 16.03.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Аграрний фонд» та Державним підприємством «Агрофонд» 26.12.2014 р. укладено біржовий контракт ТБ «Київська агропромислова біржа» № 284 (надалі - договір, контракт), згідно з умовами якого продавець (ПАТ «Аграрний фонд») продав, а покупець (ДП «Агрофонд») купив товар - борошно пшеничне вищого ґатунку, згідно ДСТУ 46.004-99 (рік виготовлення 2011) (далі-товар) у кількості 100,000 тон, загальною вартістю 231 297,00 грн.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформляється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

14.01.2015 р. між ПАТ «Аграрний фонд» та ДП «Агрофонд» підписано видаткову накладну № 78, якою засвідчено факт прийняття товару обсягом 100,000 тон на загальну суму 231 297,00 грн.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата за контрактом здійснюється покупцем протягом п'яти банківських днів після реєстрації біржового контракту на ТБ «Київська агропромислова біржа на рахунок ПАТ «Аграрний фонд».

Згідно з відміткою Київської агропромислової біржі, яка міститься на договорі, останній зареєстровано 26.12.2014 р.

З врахуванням положень п. 4.1. договору та дати реєстрації контракту, останнім днем перерахування ДП «Агрофонд» коштів у сумі 231 297,00 грн. є 16.01.2015 р.

Однак ДП «Агрофонд» не здійснило перерахування коштів у сумі 231 297,00 грн.

ПАТ «Аграрний фонд» направило на адресу ДП «Агрофонд» вимогу від 30.11.2015 р. № 02-01/3105 з проханням сплатити вищевказані кошти.

Проте, дане звернення було залишене відповідачем без відповіді та реагування

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Агрофонд» про стягнення 338 683,70 грн. (з яких: 231 297,00,65 грн. основного боргу, 7 205,06 грн. трьох відсотків річних та 100 181,64 грн. інфляційної складової боргу), у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за біржовим контрактом ТБ «Київська агропромислова біржа» № 284 від 26.12.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач свої зобов'язання за біржовим контрактом ТБ «Київська агропромислова біржа» № 284 від 26.12.2014 р. виконав належним чином, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару за спірним договором у встановлені строки не виконав.

Відповідач у письмових поясненнях заперечив проти позову, посилаючись на поставку неякісного товару, у зв'язку з чим відповідач був змушений реалізувати його за нижчою вартістю, що спричинило збитки.

Однак, господарський суд не приймає дані доводи відповідача, оскільки предметом спору в справі № 910/1263/16 є заборгованість ДП «Агрофонд» за спірним біржовим контрактом, у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, а не неналежна якість поставленого товару.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів у підтвердження того, що він звертався у встановлені строки до позивача з претензією щодо якості товару, який ним було прийнято.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 231 297,00 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Державного підприємства «Агрофонд» щодо стягнення основного боргу в розмірі 231 297,00 грн. за біржовим контрактом ТБ «Київська агропромислова біржа» № 284 від 26.12.2014 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» просило суд стягнути з відповідача 7 205,06 грн. трьох відсотків річних та 100 181,64 грн. інфляційної складової боргу за період з 07.01.2015 р. до 20.01.2016 р., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за біржовим контрактом ТБ «Київська агропромислова біржа» № 284 від 26.12.2014 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 7 205,06 грн. трьох відсотків річних та 100 181,64 грн. інфляційної складової боргу за період з 07.01.2015 р. до 20.01.2016 р., у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за біржовим контрактом ТБ «Київська агропромислова біржа» № 284 від 26.12.2014 р.

За таких обставин, позов Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» до Державного підприємства «Агрофонд» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Агрофонд» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; код ЄДРПОУ 38322010) на користь Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1; код ЄДРПОУ 38926880) 231 297 (двісті тридцять одна тисяча двісті девяносто сім) грн. 00 коп. основного боргу, 7 205 (сім тисяч двісті п'ять) грн. 06 коп. трьох відсотків річних, 100 181 (сто тисяч сто вісімдесят одну) грн. 64 коп. інфляційної складової боргу та 5 080 (п'ять тисяч вісімдесят) грн. 26 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 17.03.2016 р.

Суддя І.О. Андреїшина