Рішення № 56515157, 11.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2016Справа №910/32985/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району»простягнення 154 509,63 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Телегін Д.В. - представник за довіреністю;від відповідача:Лєгостаєв І.В. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» про стягнення основного боргу у розмірі 143 233,28 грн., пені у розмірі 9 504,87 грн., 3% річних у розмірі 781,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 990,25 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов угоди №175-15-е від 07.07.2015р. про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за Договором №321611 від 02.10.2003р. в частині здійснення своєчасної оплати спожитої електричної енергії, що і стало підставою для звернення позивача до суду з означеним позовом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.01.2016 р. порушено провадження у справі №910/32985/15 та призначено її до розгляду на 03.02.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2016р. наполягав на позові, надав усні пояснення по справі.

Відповідач в судовому засіданні 03.02.2016р. повідомляє суд, що ним не було отримано позовну заяву, а тому надав клопотання про продовження розгляду спору додатково на 15 днів, відповідно до ст.69 ГПК України для можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2016р. з метою вирішення спору у досудовому порядку, суд задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 11.03.2016р.

У судове засідання 11.03.2016р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.03.2016 р. заперечив проти задоволення позовних вимог. Надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 11.03.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, 02.10.2003р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та ЖЕО-111 структурний підрозділ КП «Голосіїво-житло» було укладено Договір на використання електричної енергії №321611 (надалі - "Договір").

01.08.2013р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Постачальник) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» (Споживач), з метою приведення взаємовідносин між собою у відповідності до вимог Правил користування електричною енергією в чинній редакції згідно з абз.1 п. 1 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 р. №910 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією" (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. №1399/11679) було укладено Додаткову угоду, якою Договір викладено в новій редакції, згідно з додатком 1 до цієї угоди.

30.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Постачальник) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» (Споживач), з метою приведення взаємовідносин між собою у відповідності до вимог Правил користування електричною енергією в чинній редакції згідно з абз.1 п. 1 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 р. №910 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією" (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 р. №1399/11679) було укладено Додаткову угоду, якою Договір викладено в новій редакції, згідно з додатком 1 до цієї угоди.

Відповідно до п. 1 Договору, в редакції від 30.05.2014р., Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний поставити Споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідаю до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Відповідно до п. 2.3 Договору Споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановок відповідно до Додатків "Перелік об'єктів Споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

За умовами додатку 2 до Договору Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Відповідно до п. 2.2 Додатку 2 до Договору оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживач Правил користування електричної енергії (ПКЕЕ).

Згідно з п. 3 Додатку 2 до Договору Споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами.

На поточний рахунок із спеціальним режимом використання перераховують:

- кошти за спожиту активну електричну енергію;

- кошти за спожиту активну електричну енергію, які будуть надходити за визнаною претензією або рішенням суду;

- двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною електричної енергії за розрахунковий період у разі споживання електричної енергії понад договірну величину;

- двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності у разі перевищення договірної величини потужності.

Відповідно до п. 5 Додатку 2 до Договору за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в Акті про приймання - передавання товарної продукції, Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких Постачальник надає Споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті Споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог п. 4.1.1-4.1.7 цього додатка та підтверджуються актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає Постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 4.3 Додатку №2).

За приписами ч.ч. 6, 7 Додатку 2 до Договору перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається за результатами підсумків розрахункового періоду на підставі підтвердженого сторонами додатка "Акт про використану електричну енергію". Протягом наступних календарних місяців Споживач отримує у Постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення. Вартість перевищення споживання електричної енергії понад договірну величину має бути оплачена до дати, зазначеної у платіжному повідомленні, і не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка. У разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період Споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, Споживач за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника підвищену (згідно із ст. 26 Закону України "Про електроенергетику") вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

07.07.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (Кредитор) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» (Боржник) було укладено угоду №175-15-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за Договором (надалі - Угода).

Відповідно до п.1 Угоди Боржник визнає та підтверджує заборгованість перед Кредитором за договором на постачання електричної енергії від 02.10.2003р. №321611 (особовий рахунок 321611) в сумі 844 586,48 грн., за активну електричну енергію, у т.ч. ПДВ 140 764,42 грн., станом на 01.05.2015р.; частину заборгованості сумою 273 429,49 грн. за активну електричну енергію, у т.ч. ПДВ 45 57,58 грн. (за період з 01.01.2015р. по 01.05.2015р.); решту заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва на суму 571 156,99 грн. по справі №910/2747.

Згідно п.2 Угоди Боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.1 Угоди суму протягом 07.2015-12.2015р., строк сплати до 18.07.2015р. в сумі 45 571,59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн.; до 18.08.2015р. в сумі 45 571,59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн.; до 18.09.2015р. в сумі 45 571,59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн.; до 18.10.2015р. в сумі 45 571,59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн.; до 18.11.2015р. в сумі 45 571,59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн.; до 18.12.2015р. в сумі 45 571,59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн., а всього 273 429,49 грн. у т.ч. ПДВ 45 571,58 грн.

Відповідно до п. 3 угоди про реструктуризацію заборгованості, разом із сплатою суми, зазначеної у п. 1 цієї угоди, відповідач зобов'язався щомісяця оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання електричної енергії.

При проведенні сплати заборгованості боржник зобов'язався посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання цієї угоди (п. 4 угоди).

Пунктом 6 Угоди сторони визначили, що у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості Боржник сплачує Кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором та Угодою належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка станом на 01.12.2015 р. становить 143 233, 28 грн. що підтверджується довідкою про надходження коштів в погашення боргу за спожиту електричну енергію. Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 9 504, 87 грн., 3% річних у розмірі 781,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 990,25 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором 02.10.2003р. №321611 (особовий рахунок 321611) в частині оплати використаної електричної енергії та наявністю заборгованості за вказаним договором у розмірі 844 586,48 грн., за активну електричну енергію, у т.ч. ПДВ 140 764,42 грн., станом на 01.05.2015р., з яких частина заборгованості сумою 273 429,49 грн. за активну електричну енергію, у т.ч. ПДВ 45 57,58 грн. (за період з 01.01.2015р. по 01.05.2015р.) між позивачем та відповідачем укладено угоду №175-15-е від 07.07.2015р. про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №321611 від 02.10.2003р. на постачання електричної енергії.

Згідно п.2 Угоди Боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.1 Угоди суму протягом 07.2015-12.2015р.

Відповідно до угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач визнав та підтвердив факт наявності станом на 01.05.2015р. заборгованості за договором №321611 від 02.10.2003р. на постачання електричної енергії у сумі 844 586,48 грн. та зобов'язався здійснювати оплату заборгованості за наступним графіком: до 18.07.2015р. в сумі 45 571, 59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн.; до 18.08.2015р. в сумі 45 571, 59грн. у т.ч. ПДВ 7 595, 27 грн.; до 18.09.2015р. в сумі 45 571,59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн.; до 18.10.2015р. в сумі 45 571, 59грн. у т.ч. ПДВ 7 595,27 грн.; до 18.11.2015р. в сумі 45 571, 59грн. у т.ч. ПДВ 7 595, 27 грн.; до 18.12.2015р. в сумі 45 571,59грн. у т.ч. ПДВ 7 595, 27 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов угоди про реструктуризацію заборгованості та сплати боргу у сумі 143 233,28 грн. в строки, визначені даною угодою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за угодою №175-15-е від 07.07.2015р. про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 143 233,28 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, розмір невиконаного зобов'язання за угодою №175-15-е від 07.07.2015р. про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №321611 від 02.10.2003р. на постачання електричної енергії підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 143 233,28 грн.

Позивач, також, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 504,87 грн., 3% річних у розмірі 781,23 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 990,25 грн.

Що стосується вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 9 504,87 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6 Угоди сторони визначили, що у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості Боржник сплачує Кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Здійснивши перевірку нарахування позивачем заявленої до стягнення пені судом встановлено, що розмір пені відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 9 504,87 грн. підлягає задоволенню в межах сум визначених позивачем при звернені до суду.

Що стосується решти вимог, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

З представленого позивачем розрахунку слідує, що останній проводить нараховування 3% річних та інфляційних втрат з вересня 2015 року по листопад 2015 року, в тому числі включаючи від'ємні значення інфляційної складової суми боргу.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних та інфляційних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних в сумі 781,23 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 990,25 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

При цьому, відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.01.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

З огляду на те, що позивачем при звернені до суду було внесено судовий збір в більшому розмірі, суд задовольняє клопотання позивача про повернення надміру сплаченого судового збору та повертає зайво сплачену суму судового збору в розмірі 271,98грн., яка сплачена згідно платіжного доручення №U99 від 30.10.2015р.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 25/2; ідентифікаційний код 26385463) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основний борг за спожиту електричну енергію за у розмірі 143 233, 28 грн., пеню у розмірі 9 504, 87 грн., 3% річних у розмірі 781, 23 грн., інфляційні втрати у розмірі 990, 25 грн. та судовий збір у розмірі 2 317, 64 грн. Видати наказ.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 271, 98 грн. на підставі платіжного доручення №U99 від 30.10.2015 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

4. Підставою для повернення судового збору є дане судове рішення, яке затверджено гербовою печаткою Господарського суду міста Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 16.03.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко