Рішення № 56515150, 11.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2016Справа №910/33075/15

За позовом Приватного підприємства "Автогід"до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"про стягнення 59 286, 30 грн. Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін: від позивача:Ручицька Я.О. - представник за довіреністю; Мазур А.О. - директор;від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Автогід" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення:

- 13 257, 45 грн. страхового відшкодування (не доплаченого);

- 12 177, 14 грн. сума нарахованої пені за прострочення виплати страхового відшкодування;

- 33 701, 71 грн. відшкодування майнового інтересу потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- 150, 00 грн. відшкодування евакуації транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди;

- 10 00, 00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує свої грошові зобов'язання по виплаті страхового відшкодування, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у загальному розмірі 59 286, 30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 р. порушено провадження у справі № 910/33075/15, розгляд справи призначено на 03.02.2016 р.

26.01.2016 року через відділ діловодства суду від Приватного підприємства "Автогід" надійшло клопотання про залучення документів та додаткових доказів до матеріалів справи.

02.02.2016 року відповідачем надано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" зазначає, що вимоги позивача по стягненню додаткової виплати відшкодування, компенсації додаткових витрат, пов'язаних із поданням позову до суду, є завищеними та безпідставними. Оскільки, на думку відповідача, ним виконано зобов'язання у повному обсязі та належним чином.

У судовому засіданні 03.02.2016 року представник позивача наполягав на позові. Подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України, посилаючись на виняткові обставини справи та можливість надання додаткових пояснень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

З метою вирішення спору у досудовому порядку, суд задовольнив клопотання позивача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та відклав розгляд справи на 15.03.2016 року.

04.03.2016 року через відділ діловодства канцелярію позивач надав заяву про зменшення позовних вимог. Відповідно до якої просить стягнути:

- 13 257, 45 грн. страхового відшкодування (не доплаченого);

- 10 350,69 грн. суми нарахованої пені за прострочення виплати страхового відшкодування;

- 33 701, 71 грн. відшкодування майнових втрат завданих несвоєчасною сплатою страхового відшкодування;

- 150 грн. відшкодування евакуації транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди;

- 10 000 грн. відшкодування витрат на правову допомогу.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовому клопотанні, прийняте господарським судом, тоді новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 57 459, 85 грн.

Безпосередньо у судовому засіданні 11.03.2016 року представник позивача наполягав на позові, надав усні пояснення по справі, підтвердив факт зменшення позовних вимог позивачем.

Представник відповідача відзив на позов після зменшення позовниг вимог не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчить про те, що відповідачем 10.02.2016 була отримана ухвала суду від 03.02.2016 року, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.03.2016 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ЗАЗ ТF 698, державний номерний знак НОМЕР_2, в якій було пошкоджено належний Приватному підприємству "Автогід" автомобіль.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2015 року по справі № 357/5082/15-п, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до стаття 1187 Цивільного Кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ від 1901245 від 26.09.2014 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

30.03.2015 року водієм ПП "Автогід" ОСОБА_4 було оформлено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та направлено Публічному акціонерному товариству "НАСК "Оранта" проте, жодної відповіді, як зазначає позивач, отримано не було.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Позивачем 06.06.2015 року за допомогою комп'ютерної системи AUTODEX було здійснено ремонтну калькуляцію № 270520150142 від 06.06.2015 року, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту з ПДВ складає 34 433, 33 грн.

Приватним підприємством "Автогід" відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу було здійснено за власний рахунок (копії платіжних доручень, товарних чеків та видаткових накладних містяться у матеріалах справи).

За розрахунком ПП "Автогід" завдано матеріальних збитків на суму 29 777, 16 грн.

29.07.2015 року НАСК "Оранта" було частково відшкодовано вказану вище суму, а саме 16 519, 71 грн. Як вказав відповідач, було враховано коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, на момент звернення Приватного підприємства "Автогід" із позовом до Господарського суду міста Києва за НАСК "Оранта" є заборгованість по виплаті страхового відшкодування у розмірі 13 257, 45 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у своєму відзиві від 02.02.2016 року вказує, що НАСК "Оранта" належним чином, в повному об'ємі і відповідно до положень чинного законодавства виконало свої зобов'язання, забезпечивши у встановленому законом порядку проведення огляду, оцінку прямих збитків, підготовку відповідного звіту на підставі Методики товарознавчої експертизи, та виплативши страхове відшкодування в повному об'ємі і у встановлені законом строки.

НАСК "Оранта" посилається на положення ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до Дослідження № АІ0142КМ-09.04/2 від 09.04.2015 року (копія у матеріалах справи), коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу ЗАЗ ТF 698, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 0,48. Як наслідок, вартість відновлювального ремонту складає 16519, 71 грн.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Належний ПП "Автогід" транспортний засіб ЗАЗ ТF 698, державний номерний знак НОМЕР_2, - 2011 року випуску. Тобто, станом на дату ДТП автомобілю був 4 роки, а відтак значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Оскільки відповідачем не виконано обов'язок з виплати страхового відшкодування у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "Автогід" в частині стягнення недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 257, 45 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання грошових зобов'язань просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 350, 69 грн.

Відповідно до статті 36.5. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів",за кожен день прострочення виплат страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Законодавством строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 10 350, 69 грн. підлягають задоволенню.

Також, Приватним підприємством "Автогід" заявлено вимогу про стягнення з ПАТ "НАСК "Оранта" відшкодування майнових втрат завданих несвоєчасною сплатою страхового відшкодування у розмірі 33 701, 71 грн.

На обґрунтування позовних вимог ПП "Автогід" зазначає, що основним видом діяльності позивача є підготовка водіїв транспортних засобів, а внаслідок простою автомобіля ЗАЗ ТF 698, державний номерний знак НОМЕР_2 автошкола недоотримала 25 300, 00 грн.

Крім того, у зв'язку з неможливістю експлуатації автомобіля після ДТП ПП "Автогід" змушене було працівнику ОСОБА_4, який закріплений за даним автомобілем, нарахувати середню заробітну плату за період простою у розмірі 8 401, 71 грн.

Таким чином, позивач вважає, що підприємство зазнало майнових втрат через несвоєчасну сплату страхового відшкодування у загальному розмірі 33 701, 71 грн.

Внаслідок того, що відповідач свої зобов'язання по виплаті страхового відшкодування не виконав, позивач вважає, що ним понесені збитки у вигляді неодержаних доходів (прибутку) в сумі 33 701, 71 грн., що відображено у ст. ст. 224, 225 ГК України.

При вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (доходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати.

Законодавець зазначає, що ст. 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України як спеціальні норми, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

На позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

До складу виду збитків відноситься неодержаний прибуток, до якого відносяться усі прибутки у результаті зменшення обсягу виробництва або реалізації продукції тощо, і які були б одержані, якби зобов'язання було б виконано контрагентом.

Чинне законодавство не містить та не встановлює розрахункового порядку визначення розміру прямих та непрямих збитків у вигляді неодержаних доходів (прибутку), а саме упущеної вигоди, заподіяних порушеннями господарських договорів, так як не відноситься до підстав цивільно-правової відповідальності. Доцільно дотримуватися того, що неодержаний прибуток при зменшенні обсягу чи виробництва реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції (робіт, послуг), помножена на кількість не зробленої чи не реалізованої або неповернутого своєчасно майна, продукції( робіт ,послуг) з вини контрагента. Кількість не зробленої або неповернутої з вини контрагента продукції (робіт, послуг),майна за родовими ознаками, розраховується в залежності від конкретної ситуації, зокрема, шляхом:

а) розподілу обсягу недопоставленої (неналежної чи якості некомплектної) або неповернутої продукції на норму її витрати на один виріб (роботу, послугу), якщо мала місце недопоставка (постачання продукції неналежної чи якості некомплектної);

б) множення часової (денної) продуктивності цеху, що простояв, (ділянки, агрегату, верстата) на тривалість простою в годинах (днях), якщо мав місце простій.

Відносно збільшення суми умовно-постійних витрат у зв'язку зі зменшенням обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) визначається як добуток розміру цих витрат у повній плановій собівартості одиниці виробу (роботи, послуги) на кількість не зроблених з вини контрагента виробів (робіт, послуг).

Віднесення тих чи інших витрат до умовно-постійних, а також визначення суми умовно-постійних витрат у собівартості одиниці продукції здійснюються відповідно до діючого в галузі положеннями по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг).

Поняття доходів (доходу) слід розуміти як валовий доход, тобто виторг від реалізації та інші доходи та як валовий доход за відрахуванням матеріальних затрат як прибуток.

Позивач не надав суду докази наявності причинного зв'язку між невиконанням зобов'язань та заподіяними позивачеві збитками у вигляді неодержаних доходів (прибутку).

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 33 701, 71 грн. майнових втрат завданих невчасною сплатою страхового відшкодування.

У позовній заяві Приватне підприємство "Автогід" просить стягнути з відповідача витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 150 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Факт евакуації підтверджується наявним у матеріалах справи товарним чеком № 5 від 31.03.2015 року, найменування - надання послуг евакуатора для транспортування ТЗ ЗАЗ Sens АІ 0142 КМ.

Тому, витрати на евакуацію підлягають відшкодуванню у розмірі 150 грн.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На доведення наявності витрат на послуги адвоката, позивачем надано посвідчені копії договору про надання правової допомоги №13 від 14.09.2015 року, ордеру серії НОМЕР_4 від 25.01.2016 року, Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_3, платіжне доручення № 18 від 21.01.2016 року з призначенням платежу оплата послуг по наданню правової допомоги згідно договору № 13 від 14.09.2015 року, оцінивши які, суд дійшов висновку, що адвоката Речицьку Янну Олександрівну було уповноважено в інтересах ПП "Автогід" вчиняти дії передбачені вказаним вище договором.

Оскільки, в результаті розгляду Господарським судом міста Києва позовні вимоги ПП "Автогід" були зменшенні, а також суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Таким чином, витрати на правову допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно положень ст. 49 ГПК України.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Автогід" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного підприємства "Автогід" (09100, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 22; код ЄДРПОУ 37736796) суму недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 257, 45 грн., суму нарахованої пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 10 350, 69 грн., суму витрат на евакуацію транспортних засобів з місця дорожньо-транспорної пригоди у розмірі 150 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4 134, 74 грн. та судовий збір у розмірі 569, 77 грн. Видати наказ.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 16.03.2016 р.

Суддя Ю.О. Підченко