Рішення № 56514846, 11.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/166/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2016 Справа № 908/6340/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

До відповідача: Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення 203 700,75 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №18-164 від 30.12.2015

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №20-171 від 04.01.2016

СУТНІСТЬ СПОРУ:

30.12.2015 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів до Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь про стягнення 203 700,75 грн.

Ухвалою суду від 30.12.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/6340/15, справі присвоєно номер провадження 5/166/15, розгляд якої призначено на 03.02.2016. У судовому засіданні 03.02.2016 судом оголошено перерву до 24.02.2016. Ухвалою суду від 24.02.2016 № 908/6340/15 строк розгляду продовжено строком на 15 днів до 15.03.2016, судове засідання призначено на 10.03.2016. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.03.2016. У судовому засіданні 11.03.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» та Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» було укладено договір поставки 11-15/9420/2015/1256. позивач належним чином виконав свої зобовязання щодо поставки товару, а відповідач, у свою чергу, здійснив несвоєчасну оплату його вартості, у звязку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 203 700, 75 грн. на підставі п. 7.6. договору. Просить позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Суду надано письмовий відзив, відповідно до якого нарахування пені є безпідставним через несвоєчасність надання позивачем документів, передбачених у пункті 3.7 договору, та перебіг строку виконання грошового зобовязання повинен починатись з моменту отримання відповідачем даних документів. Зазначає також, що позивачем не надано доказів на уповноваження відповідачем осіб, які зазначені в накладних з боку відповідача, на отримання ними товару в спірний період. Також, відповідач зазначив, що позивачем невірно визначено період нарахування пені. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Також, відповідач підтримав клопотання про зменшення пені на 50% та письмову заяву про надання відстрочки виконання рішення на 6 місяців.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (далі - постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі покупець, найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», а.с. 28) було укладено договір поставки 11-15/9420/2015/1256 (далі договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до п. 3.3. цього договору феросплави (далі - товар), протягом строку з 01.07.2015 по 31.12.2015, на умовах, у кількості та строки, вказані у Специфікаціях до договору, які є його невідємною частиною.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що датою поставки товару та моментом переходу права власності вважається дата оформлення постачальником накладної перевізника (ПАТ «ЗФЗ»), під час спільного приймання, та визначення ваги на ПАТ «ЗФЗ», що підтверджується сертифікатом якості постачальника.

Постачальник приймає на себе всі зобовязання з організації та оплати транспортування товару на шляху його руху.

Згідно із п.п. 3.3., 3.5., 3.7., 3.8. договору покупець здійснює оплату товару, що поставляється, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів від дати поставки товару. Вартість відвантаженого товару в Специфікації визначається у національні валюті України з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством України. Оплата товару здійснюється у національній валюті України.

Датою платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Покупець гарантує постачальнику своєчасність здійснення оплати згідно із графіком оплати. У разі прострочки оплати, постачальник залишає за собою право призупинити відвантаження на адресу покупця до повного погашення заборгованості. При цьому штрафні санкції відповідно до п. 7.7. по відношенню до постачальника прийматися не будуть.

Постачальник шляхом факсимільного або електронного звязку, передає покупцю протягом 2 робочих днів з дати поставки товару, рахунок на відвантажувальний товар, з наступним наданням оригіналів протягом 5 календарних днів з дати поставки товару та за наявності підписаної обома сторонами Специфікації, наступні документи: рахунок постачальника, оформлений відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88; сертифікат якості.

У день виникнення у нього податкових зобовязань з ПДВ по операціям, що здійснюються на виконання цього договору: виписати покупцю податкову накладну відповідно до вимог ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України; податкову накладну оформити на державній мові відповідно до вимог Податкового кодексу України, порядку заповнення податкової накладної, затвердженого відповідним державним органом; у день виникнення у постачальника податкових зобовязань виписати податкову накладну та протягом 15 календарних днів зареєструвати у єдиному реєстрі податкових накладних, надати її покупцю в електронному вигляді через систему M.E.DOC у день реєстрації.

Відповідно до п. 7.6. договору у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених договором поставки пунктом 3.3., покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення.

В матеріалах справи містяться Специфікації до договору, підписані обома сторонами, на загальну суму 149 480 181,20 грн. (І т. а.с. 18 - 23).

Факт виконання позивачем своїх зобовязань за договором підтверджується накладними, виставленими рахунками, які містяться в матеріалах справи (І т. а.с. 28 39, 41 50, 52 59, 61, 62, 64 67, 69 72, 74 77, 79 82, 84 87, 89 92, 94 - 95).

Відповідач повністю розрахувався за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями (І т. а.с. 29, 40, 51, 60, 63, 68, 73, 78, 83, 88, 93).

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 203 700, 75 грн., нараховану відповідно до п. 7.6. договору, за період з 17.09.2015 по 09.11.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий за договором товар розрахувався несвоєчасно.

У пункті 7.6 договору сторони визначили, що в разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки пунктом 3.3, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені позивача, останнім нарахована пеня на суму заборгованості за кожною накладною окремо за загальний період з 17.09.2015 по 09.11.2015 включно. При цьому у розрахунку вказано, зокрема, дата відвантаження, рахунку, дата прострочки зобовязання по оплаті, дата оплати, сума по рахунку, кількість днів прострочки (ІІ т. а.с. 3 - 4).

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, зокрема, в частині визначення кількості днів прострочення. А саме: позивач помилково включає останній день (30-й банківський день), в який необхідно здійснити оплату, в період прострочки. При цьому день оплати позивачем у розрахунок пені вірно не включений. Суд вважає, що у розрахунку позивачем не взято до уваги, що згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Крім того, у період прострочення включено 14 жовтня, яке було оголошено святковим днем.

У пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розяснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відповідач до письмового відзиву долучив контррозрахунок пені, з якого вбачається, що відповідачем вірно визначено період прострочення оплати, зокрема, 30-й банківський день не включений до періоду, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок пені позивача та контррозрахунок пені відповідача, суд приходить до висновку про необхідність здійснити власний перерахунок пені.

Згідно із розрахунком суду, здійсненим за допомогою КП «Законодавство» стягненню підлягає пеня у розмірі 137 900, 90 грн.

Дата поставки Дата оплатиСума, грн.Період прострочки Кількість днівСума пені, грн.05.08.201523.09.20152 533 581,0518.09.2015 по 22.09.2015518741,5506.08.201523.09.20151 259 398,1619.09.2015 по 22.09.201547452,8707.08.201523.09.20151 251 282,0422.09.201511851,2107.08.201523.09.2015757 525,7622.09.201511120,7208.08.201523.09.20151 249 611, 4322.09.201511848,7410.08.201523.09.20151 228 731,64 0 12.08.201529.09.20151 245 142,7325.09.2018 по 28.09.201546003,9713.08.201529.09.20151 243 454,6526.09.2015 по 28.09.201534496,8711.08.201529.09.20151 237 988,5224.09.2015 по 28.09.201557461,8414.08.201529.09.2015757 447,79 0 14.08.201529.09.20151 246 165,34 0 19.08.201508.10.20151 285 559,1702.10.2015 по 07.10.201569298,2920.08.201508.10.20151 286 041, 2705.10.2015 по 07.10.201534650,8926.08.201508.10.20151 318 077,72 0 25.08.201508.10.20151 286 464,3907.10.201511550,8021.08.201508.10.20151 283 549,4006.10.2015 по 07.10.201523094,5827.08.201512.10.2015790 608,2409.10.2015 по 11.10.201532859,1827.08.201512.10.20151 243 299,3009.10.2015 по 11.10.201534496,3128.08.201512.10.20151 240 724,6210.10.2015 по 11.10.201522991,3331.08.201519.10.20156 166 555,7913.10.2015 по 18.10.2015644601,9304.09.201521.10.20151 284 247,8220.10.201511548,1305.09.201521.10.20151 286 818,9020.10.201511551,2308.09.201522.10.20151 289 767,21 0 07.09.201522.10.20151 277 012,2621.10.201511539,4112.09.201527.10.20151 267 693,40 0 11.09.201527.10.20152 533 271,17 0 17.09.201504.11.20151 276 389,1331.10.2015 по 03.11.201546154,6421.09.201504.11.20152 523 344,50 0 24.09.201510.11.20151 268 213,7207.11.2015 по 09.11.201534586,4126.09.201510.11.20151 252 517,39 0 27.09.2015 10.11.20151 251 264,04 0 ВСЬОГО: 137900,90На підставі викладеного, позов задовольняється частково.

Судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення пені на 50% та письмову заяву про надання відстрочки виконання рішення на 6 місяців.

Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій мотивовано тим, що позивачем заявлено пеню за періоди прострочки, які становлять від одного до дванадцяти днів. Допущене порушення зобовязання, яке стало предметом заявленого позову, має виключний характер та було виправленим відповідачем безпосередньо в місяці, коли зобовязання по кожній поставці повинні бути виконані. Відповідач не міг виконати зобовязання внаслідок того, що сума невідшкодованого державою ПДВ безпосередньо відповідачем складала 734 142 млн.грн. Дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем складає 8331863213,98 грн.

Заява про відстрочку виконання рішення мотивована знаходженням відповідача в скрутному матеріальному становищі, що значно ускладнює виконання рішення, ухваленого за результатами розгляду справи. Контрагенти відповідача належним чином не виконують перед останнім грошових зобовязань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості в значних сумах. Дебіторська заборгованість контрагентів перед відповідачем складає 8331863213,98 грн. Вважає, що відповідачем надано належні докази та доведено наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим у встановлений законом термін.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення; зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічні приписи встановлені ст. 233 ГК України.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, розяснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, суд не приймає надані докази, як належні та допустимі докази скрутного матеріального становища відповідача, оскільки суду не надано податкову звітність щодо результатів фінансової діяльності за 2015. Адже, спір між сторонами виник саме у 2015.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, позивач заперечує проти задоволення клопотань про надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців та зменшення розміру пені.

На підставі викладеного, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотань про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та відстрочки виконання рішення суду.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права повторно звернутися із клопотанням про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України на стадії виконання рішення.

Заперечення відповідача до уваги суду не приймаються у звязку з наступним: у пункті 3.3 договору сторони встановили, що оплата постачаємого товару проводиться покупцем на протязі 30-ти банківських днів від дати поставки товару. Датою поставки товару та моментом переходу права власності вважається дата оформлення постачальником накладної перевізника (ПАТ ЗФЗ), при сумісній прийомці, та визначення ваги на ПАТ ЗФЗ, підтверджена сертифікатом якості постачальника (п. 2.2.1 договору). Поставка товару по договору проводиться на умовах FCA склад ПАТ ЗФЗ (п. 2.1).

Як вбачається з накладних, які покладено в підставу позову, позивачем, відповідно до п. 2.2.1 складалися накладні перевізника, в яких зазначалися відправник, одержувач, визначалася вага товару (брутто, нетто, тара), номер вагону, а також вказувався номер сертифікату. У всіх накладних зазначено їх дату оформлення (складення) та номер накладної.

Таким чином, обовязковість наявності довіреності на отримання ТМЦ, складених відповідачем, при складенні позивачем накладної перевізника, договором не встановлена. Накладні з боку представника відповідача підписані ОСОБА_3, ОСОБА_4, або ОСОБА_5 Відповідач доказів неотримання товару за накладними суду не надав, отримання товару не заперечив, повністю здійснив оплату. Доказів предявлення вимоги до позивача про повернення цієї оплати також не надано, як і доказів стосовно того, що він не уповноважував ОСОБА_3, ОСОБА_4 або ОСОБА_5 на отримання товару від позивача.

У пункті 3.8 договору сторони визначили, що постачальник шляхом факсимільного та/чи електронного звязку передає покупцю на протязі 2-х робочих днів з дати поставки товару, рахунок на відвантажуємий товар, з послідуючим наданням оригіналів на протязі 5 календарних днів з дати поставки товару та при наявності підписаної обома сторонами специфікації, слідуючі документи: рахунок постачальника, оформлений відповідно до вимог п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88; сертифікат якості. У день виникнення у нього податкових зобовязань по ПДВ по операціях, які здійснюються на виконання даного договору: виписати покупцю податкову накладну згідно з вимогами ст.ст. 187, 201 ПК України; податкову накладну та на протязі 15-ти календарних днів зареєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних, надати її покупцю в електронній формі через систему М.Е.DOC у день реєстрації.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У листі Міністерства фінансів України від 09.07.2007 № 31-34000-20/23-4579/4800 зазначено, що відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України.

Отже, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити грошові кошти за прийняту ним продукцію.

Суд зауважує, що товар за договором прийнятий відповідачем, накладні підписані сторонами, будь-яких зауважень щодо прийнятого товару (якості, комплектності тощо) відповідачем не висловлено. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що з позовом стосовно не отримання товару за накладними до суду не звертався. Згідно з ч. 2 ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Тобто, відповідач у разі ненадання документів мав право встановити розумний строк для їх надання, у разі ненадання відмовитись від договору, повернути товар, заявити вимогу про сплату штрафу. Саме ці дії відповідача і підтвердили б його твердження про ненадання документів. Жодного листування (доказу звернення) з боку відповідача з приводу ненадання документів, визначених п. 3.8 договору, зокрема, рахунку та сертифікату якості, не надано; відмови від договору не заявлено; товар не повернутий.

Як вбачається з платіжних доручень, долучених позивачем до матеріалів справи, оплата за товар була здійснена відповідачем повністю. Заборгованість за отриманий товар відсутня. Пунктом 3.3 обовязок покупця оплатити товар настає після дати поставки товару, разом з тим, відповідач, за його твердженням, оплатив товар згідно з рахунками постачальника. Разом з тим, умовами договору зобовязання з оплати товару залежить від його (товару) отримання, а не від отримання рахунку. Таким чином, заперечення відповідача щодо несвоєчасності отримання чи-то неотримання ним документів, визначених п. 3.8 договору, судом до уваги не беруться.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь (69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, р/р 26007962490637 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Публічного акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) пеню у розмірі 137 900 (сто тридцять сім тисяч девятсот) грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 51коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 16.03.2016.