Постанова № 56514241, 15.03.2016, Вищий господарський суд України

Дата ухвалення
15.03.2016
Номер справи
914/2084/15
Номер документу
56514241
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 914/2084/15

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В. - головуючого, Корнілова Ж.О. Овечкіна В.Е.за участю представників: від позивача розглянув касаційну скаргу Малиняк В.А. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 січня 2016 рокуу справі№914/2084/15 господарського суду Львівської областіза позовомУправління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Алтея"прозобов'язання повернути об'єкт орендиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.09.2015 року у справі №914/2084/15 (суддя Коссак С.М.) позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтея" повернути Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради об'єкт оренди шляхом виселення, а саме: приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Т.Чупринки, 48, загальною площею 18, та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтея" на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 1218,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2016р. (судді Данко Л.С., Давид Л.Л., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2015р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник доводить, що він не отримував від позивача повідомлення про припинення договору оренди. Ввважає, що позивачем не надано належних доказів щодо факту надсилання та отримання відповідачем зазначеного повідомлення.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2009р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець - за договором, Позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтея" (Орендар - за договором, Відповідач - у справі) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г - 6929 - 9 (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, орендодавець на підставі наказу Управління комунальної власності від 05.11.2008р. № 774-0, договору оренди від 15.04.2005р. № б/н передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться на балансі Комунальної 5-ої міської клінічної лікарні (надалі - балансоутримувач).

Об'єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки,48, загальною площею 18,3 м2.

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єкт оренди буде використовуватись орендарем для аптечного пункту.

Згідно п. 4.1. Договору, термін Договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 28.01.2009р. до 27.01.2012р.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Розділом 9 Договору визначено порядок повернення орендодавцю об'єкта оренди.

Так, відповідно до пункту 9.1. договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або його дострокового припинення чи розірвання.

Згідно пункту 9.2. Договору сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Пунктами 9.3. - 9.5. Договору встановлено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом п'ятнадцяти днів з моменту настання однієї із подій, визначених у пункті 9.1. Договору. При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Спірний договір починаючи з 28.01.2012 р. до 27.01.2015 р. між сторонами був пролонгований, так як доказів повідомлення про припинення Договору сторонами суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні, апелянтом зазначена обставина - не заперечується.

Зазначений договір оренди нерухомого майна, укладено сторонами за договором у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічна норму містить ч. 1 ст. 283 ГК України, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як встановлено господарськими судами, позивачем 23.02.2015 р. на виконання умов Договору на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією (штриховий кодовий ідентифікатор: 7900606277489) було скеровано повідомлення від 20.02.2015 р. № 2302-вих-461 про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди з 25.01.2015 р., з вимогою виконати умови Договору щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди, що підтверджується реєстром від 23.02.2015 р. № 2 та фіскальним чеком.

Колегія суддів погоджується з господарськими судами, що реєстр та фіскальний чек від 23.02.2015 р. №2 є належними доказами про відправлення повідомлення № 2302-вих-461 від 20.02.2015 р. про припинення дії договору оренди, в розумінні ст. 32 ГПК України, з огляду на наступне.

Реєстр № 2 від 23.02.2015 р. Управління комунальної власності в Адміністративно-господарське управління Львівської міської ради вбачається, що даний реєстр скріплений поштовою відміткою (штампом) працівника поштового відділення. Також, з фіскального чеку вбачається, що одне відправлення згідно реєстру № 2 від 23.02.2015 р. за штрихкодовим ідентифікатором: 7900606277489, здійснено 23.02.2015 р. за адресою: Львівська область, Жовківський район, м. Жовкла, 80300, вул. Б. Хмельницького, 35а, Алтея ТзОВ, згідно списку № 519, Адміністративно-господарським управлінням Львівської міської ради.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2008 р. №01-08/208 "Про постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" незмінною залишається правова позиція Вищого господарського суду України, згідно з якою: 2.1. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги тощо.

Крім того, відповідачем у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами не спростовано факт відправлення йому повідомлення.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з судами, позивачем дотримано вимоги п. 4.3. Договору та належним чином повідомлено відповідача про припинення договірних стосунків у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди з 25.01.2015р.

Як встановлено господарськими судами, 09.04.2015р. проведено перевірку та обстеження об'єкта нерухомого майна розташованого за адресою: м. Львів, вул. Генерала Т.Чупринки, 48, загальною площею 18,3м2, та складено Акт № 479п/15. Даною перевіркою встановлено, що станом на 09.04.215р. об'єкт оренди використовується відповідачем для аптечного пункту.

Листом № 2302-2562 від 10.08.2015р. позивачем відмовлено відповідачу на його заяву № 2-13675/АП від 17.07.215р. щодо продовження Договору.

Разом з тим, відповідаче позивачу не передано об'єкт оренди за Договором оренди №Г6929-9.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) № Г - 6929 - 9 від 28.01.2009р.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини четвертої статті 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Приписами частини першої статті 764 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, про те, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Позивачем у встановленому нормами статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та статті 764 ЦК України порядку надіслано відповідачу повідомлення про припинення дії договору, а тому укладений між сторонами у справі Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) № Г - 6929 - 9 від 28.01.2009р. є припиненим з 27.01.2015р.

Доказів повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди за Договором станом на час розгляду справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Також, суд касаційної інстанції вважає, що господарськими судами правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що він є суб'єктом малого підприємства, тому термін дії Договору закінчився 28.01.2014р., оскільки відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009р., термін дії договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємства, укладених до набрання чинності цим Законом, вважжається продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" в будь-який час до припинення дії договору оренди.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до суду чи орендодавця про продовження дії чи внесення будь яких змін договору.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами частини першої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно п.9.6 Договору у разі припинення або розірвання Договору орендар повинен повернути орендодавцеві об'єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

З наявного в матеріалах справи Акту № 479п/15 від 09.04.2015 р. вбачається, що за результатами обстеження приміщення загальною площею 18,3 м2 по вул. Чупринки, 48, у м. Львові комісією було встановлено, що дане приміщення використовується ТзОВ "Алтея" й надалі.

Враховуючи той факт, що дія Договору оренди припинилася, відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим приміщенням, таким чином господарськими судами правомірно зроблено всновок щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що доводи скаржника зводяться до заперечення висновків суду на підставі встановлення інших обставин, намагання переоцінки доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, визначених ч. 2 ст. 111-7 ГПК України.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.01.2016р. та рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2015р. у справі №914/2084/15 господарського суду Львівської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є. Чернов

судді Ж. Корнілова

В. Овечкін

Попередній документ : 56514239
Наступний документ : 56514244