Рішення № 56514190, 10.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12010/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2516/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року колегія суддів судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючого: судді Білич І.М

суддів Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі Горбачовій І.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_5 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про визнання зобов'язання виконаним та припинення дії договору.

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до УДППЗ «Укрпошта», та ставила питання в силу вимог ст. 526, 598,599 ЦК України, про визнання зобов'язання по договору № 13-15-176 «Про надання послуг з пересилання письмової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату письмової кореспонденції» від 16 травня 2014 року виконаними; - припинення дії договору №13- 15-176 «Про надання послуг з пересилання письмової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату письмової кореспонденції» від 16 травня 2014 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16 травня 2014 року між розпорядником поточного рахунку виборчого фонду кандидата на пост Президента України ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 04 квітня 2014 року, та УДППЗ «Укрпошта», в особі директора Львівської дирекції ОСОБА_7, було укладено договір № 13-15-176 по надання послуг з пересилання письмової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату письмової кореспонденції. Згідно умов цього договору замовник зобов'язується доставити письмову кореспонденцію (листи) в обсязі 1000000 штук виконавцю у місце та строки визначені договором, оплатити послуги виконавця, а виконавець прийняти зазначену письмову кореспонденцію та надати додаткові послуги відповідно до діючих тарифів. 31 березня 2015 року адвокатом ОСОБА_3 було направлено адвокатський запит до виконавця щодо наявності або відсутності станом на 31 березня 2015 року належним чином оформлених претензій з боку Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» до кандидата у Президенти України ОСОБА_5 щодо виконання договору № 13-15-176 від 16 травня 2014 року. У подальшому, виконавцем було зазначено, що позаплановою виїзною ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності УДППЗ «Укрпошта», яка проводилась Державною фінансовою інспекцією України, підприємство Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» було зобов'язано вжити заходів щодо надходження недоотриманих доходів на суму 2 029 152,00 грн., які були донараховані Державної фінансовою інспекцією України за результатами перевірки виконання договору № 13-15-176 від 16.05.2014р. З урахуванням зазначеного, було повідомлено про наявність невирішених спірних питань щодо зазначеного договору. З урахуванням зазначеної відповіді позивач вирішив звернутись з позовом до суду про визнання зобов'язання виконаним та припинення дії договору, оскільки умови договору були виконані належним чином.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 8 грудня 2015 року позов було задоволено частково.

Визнано зобов'язання по договору №13-15-176 «Про надання послуг з пересилання письмової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату» від 16 травня 2014 року виконаним.

У іншій частині позову - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про його скасування та закриття провадження у справі. Вказуючи при цьому, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Зазначаючи також про те, що позивачем при подані позову не вказано яке саме право порушене, не визнане або оспорюється та не надано жодного доказу на підтвердження невизнання, заперечення чи оспорення таких прав відповідачем на час подання позову.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, заперечував проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 16 травня 2014 року між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», в особі директора Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» ОСОБА_7 та Кандидатом на пост Президента України ОСОБА_5 в особі розпорядника поточного рахунку виборчого фонду ОСОБА_6, який діяв на підставі довіреності від 04 квітня 2014 року, посвідченої ОСОБА_9, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було укладено договір № 13-15-176 про надання послуг з пересилання поштової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату.

Відповідно до п.1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з пересилання письмової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату письмової кореспонденції (вид відправлень: листи, кількість відправлень: 1 000 000).

На виконання умов договору замовник 21.05.2014 року доставив письмову кореспонденцію: прості листи масою до 20 г у кількості 1 000 000 одиниць до відділення поштового зв'язку Львів 23 Поштампу - ЦПЗ (м. Львів) Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» за адресою пл. Двірцева, 1 м. Львів, що підтверджується списком відправленої письмової кореспонденції з відбитком про оплату.

Позивач у відповідності до умов договору на підставі рахунку Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» № 1283 від 20.05.2014 року сплатив на рахунок відповідача 2 400 000 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 526 від 21 травня 2014 року.

Згідно акту приймання-здавання виконаних робіт від 23.05.2014 року замовник та виконавець підтримали факт надання послуг по прийманню та пересиланню письмової кореспонденції з відбитком про оплату відповідно до договору № 13-15-176 від 16 травня 2014 року. Загальна кількість виконаних послуг становить 1 000 000 одиниць, загальна вартість виконаних послуг без ПДВ становить 2 000 000 гривень, ПДВ (20%) 400 000 гривень, загальна вартість виконаних послуг з ПДВ становить 2 400 000 гривень. Сторони засвідчили, що не мають претензій одна до одної.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у частині визнання зобов'язання виконаним виходив з того, що відповідно до листа Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 06.04.2015 року позивача було повідомлено про наявність невирішених спірних фінансових питань щодо виконання Договору № 13-15-176 від 16.05.2014 року, і саме він став підставою для позивача вважати свої права порушеними та такими, що потребують судового захисту. Оскільки фактично невизначалось (були невирішені спірні фінансові питання) виконання умов договору. А відтак, суд дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту і належним способом такого захисту вважав - визначення виконаним зобов'язання по договору № 13-15-176 «Про надання послуг з пересилання письмової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату» від 16 травня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні щодо вимог про визнання договору № 13-15-176 «Про надання послуг з пересилання письмової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату» від 16 травня 2014 року припиненим, суд першої інстанції виходив з положень ст. 599 ЦК України, та вважав, що належне виконання сторонами умов договору № 13-15-176 від 16.05.2014 року як результат такого виконання передбачає припинення відповідного зобов'язання, а відтак додаткового встановлення судом факту припинення зазначеного договору не потребується.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При їх здійсненні особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускається використання цивільних прав для неправомірного обмеження конкуренції, зловживанням монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Зокрема, згідно із ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. ч. 2 - 5 ст. 13 ЦК України.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства за положеннями ст. 14 ЦК України.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як вбачається із матеріалів справи підставою для звернення позивача з позовом була відповідь надана представнику позивача на запит в порядку ст. ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру» Львівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» щодо виконання договору №13-15-176 від 16 травня 2014 року, де вказувалося про те « … що кандидат у Президенти України ОСОБА_5 21 травня 2014 року платіжним дорученням № 526 оплатила 2400000 гривень, за надані послуги поштового зв'язку з пересилання письмової кореспонденції в обсязі 1000000 листів.

Позаплановою виїзною ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», яка проводилась Державною фінансовою інспекцією України на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2014 року, Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» було зобов'язано вжити заходів щодо надходження недоотриманих доходів на суму 2 029 152 грн., які були донараховані Державної фінансовою інспекцією за результатами перевірки виконання договору № 13-15-176, укладеного 16.05.2014 року між УДППЗ «Укрпошта» та кандидатом на пост Президента України ОСОБА_5

Повідомлялось про наявність невирішених спірних фінансових питань щодо виконання договору № 13-15-176 від 16.05.2014 року, які документально на даний час не оформлені, та потребують додаткового опрацювання «

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Таким чином, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд - ст. 12 ЦК України).

А відтак, умовою судового захисту є порушення, невизнання чи оспорювання прав заінтересованих осіб.

У той же час, як вбачається із матеріалів справи відповідач Українське державне підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» з моменту підписання акту приймання - здавання виконаних робіт від 23 травня 2014 року до часу звернення позивача до суду (квітень 2015 року) не вчиняв ніяких дій які, б свідчили про оспорювання договору № 13-15-176 укладеного 16 травня 2014 року між сторонами по справі (направлення претензії вимоги, позову, тощо).

Інформація повідомлена в листі, який став підставою для звернення позивача до суду за захистом порушених прав не свідчить про наявність будь-яких претензій з боку відповідача, так як вони лише підтверджують факт виконання договору в повному обсязі.

Підтвердженням цього, на думку колегії суддів є те, що відповідач не визнаючи результати позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» самостійно оскаржив їх в установленому законом порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015 року у справі №826/4107/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015 року, визнано протиправними і скасовано пункти 5 та 6 вимоги Державної фінансової інспекції України, оформлені листом № 32-14/11 від 22.01.2015 року. При цьому суди першої та апеляційної інстанції, зокрема зазначили, що факт надання послуг за зазначеним договором підтверджується актом приймання-здавання виконаних робіт від 23.05.2014 року. Відповідно до якого було надано послуги на загальну суму 2 400 000 гривень. При цьому судами надано оцінку обставинам, вказаним в акт ревізії №31/21/12 від 12.12.2014 року в частині договору №13-15-176 від 16.05.2014 року.

З огляду на викладене, судом встановлено відсутність порушення цивільного права чи цивільного інтересу позивача з боку відповідача у відповідності до умов договору №13-15-176 від 16.05.2014 року про надання послуг з пересилання поштової кореспонденції групами з використанням відбитка про оплату, які підлягали б судовому захисту.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимог ОСОБА_5 про визнання зобов'язання по договору №13-15-176 від 16 травня 2014 року виконаним та стягнення судового збору, з постановленням в цій частині нового рішення за правилами ст. 309 ЦПК України, за яким у задоволенні таких вимог слід відмовити з зазначених вище підстав.

У іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням норм діючого законодавства і підстав для його скасування нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 8 грудня2015року скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_5 про визнання зобов'язання по договору №13-15-176 від 16 травня 2014 року виконаним та стягнення судового збору, постановивши у цій частині нове рішення за яким:

ОСОБА_5 відмовити у задоволенні вимог до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про визнання зобов'язання по договору №13-15-176 від 16 травня 2014 року виконаним.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: