Постанова № 56513345, 11.03.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2016 року Справа № 803/206/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини польова пошта В0259 про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини польова пошта В0259 (далі - в/ч В0259, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 18.01.2016 року №39, яким ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 проходить військову службу у в/ч В0259 у званні солдата на посаді водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону в/ч В0259.

З 17.12.2015 року по 28.12.2015 року позивач перебував на лікуванні у військовому шпиталі - в/ч А4554 (м.Луцьк). У грудні 2015 року Волинською обласною державною адміністрацією було прийнято рішення про забезпечення дровами ОСОБА_2 як учасника антитерористичної операції, у зв'язку з чим останній десь за тиждень до дати виписки зі стаціонарного лікування з в/ч А4554 (м.Луцьк) зателефонував солдату ОСОБА_3 та поцікавився, яким чином вирішити питання щодо надання вихідних днів після виписки зі шпиталю для порубки дров. Згодом солдат ОСОБА_3 зателефонував до позивача та повідомив, що після виписки з військового шпиталю останній може не їхати у розташування в/ч В0259, а залишитися вдома для порубки дров.

Оскільки з солдатом ОСОБА_3 було погоджено питання щодо надання вихідних днів, позивач 28.12.2015 року після виписки зі стаціонарного лікування з в/ч А4554 поїхав до Ківерцівського РВ УМВС у Волинській області, де здійснювався його допит по факту порушення трудових прав військовим комісаром Ківерцівського РВК. Зранку 29.12.2015 року позивач почав рубати дрова, однак згодом зателефонував старший прапорщик ОСОБА_4 та повідомив, що йому потрібно негайно прибути у розташування в/ч В0259, крім того, повідомив, що його змусили написати рапорт про відсутність позивача на службі без поважних причин.

Відповідно до наказу командира в/ч В0259 від 01.01.2016 року №2 було призначено службове розслідування по факту невиходу позивача на службу без поважних причин, яке відповідачем здійснювалось упереджено, виключно з обвинувальним ухилом. За результатами розслідування відповідачем видано наказ від 18.01.2016 року №39, згідно з яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року.

Позивач зазначає, що вирішуючи організаційні питання з солдатом ОСОБА_3 щодо надання вихідних днів для порубки дров, діяв правомірно, оскільки жодними нормативно-правовими актами не заборонено вирішувати подібні питання опосередковано з безпосереднім керівником через особу, яка перманентно виконує його обов'язки, відтак вважає оскаржуваний наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлення преміювання в повному обсязі за січень 2016 року за невихід на службу 29.12.2015 року протиправним.

В судове засідання позивач не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.17).

В судовому засіданні представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що 29.12.2015 року солдат ОСОБА_2 не вийшов на службу та не повідомив про причини такого невиходу свого безпосереднього командира старшого прапорщика ОСОБА_4, у зв'язку з чим було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт.

В ході проведення розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_2 не прибув у в/ч В0259 після стаціонарного лікування в день виписки з військового шпиталю в/ч А4554 згідно припису від 28.12.2015 року №2049. Був відсутній на ранковому шикуванні та на протязі дня до 17:00 год. 29.12.2015 року, тобто понад 3 години, без поважних причин. Не доповів своєму безпосередньому начальникові старшому прапорщику ОСОБА_4 про необхідність порубки дров та отримання для цього вихідного дня, тобто з особистих питань та питань, що стосувалися виконання ним службових обов'язків.

Також зазначив, що позивач знав про те, що солдат ОСОБА_3 не виконує обов'язки командира танкового батальйону, тобто не був його безпосереднім командиром, відтак останній не мав права надавати вихідні дні. Крім того, в наданих поясненнях солдат ОСОБА_3 зазначив, що солдат ОСОБА_2 щодо надання вихідного дня 29.12.2015 року до нього не звертався та не телефонував.

На підставі акту службового розслідування тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч В0259 було видано наказ від 18.01.2016 року №39, яким на позивача за невихід на службу 29.12.2015 року без поважних причин накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року.

Вважає, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем правомірно, у зв'язку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходить військову службу у в/ч В0259 у званні солдата на посаді водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону за контрактом.

18.01.2016 року тимчасово виконуючим обов'язки командира в/ч В0259 майором ОСОБА_5 видано наказ №39 «Про результати службового розслідування», відповідно до якого на водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону солдата ОСОБА_2 за порушення вимог абзацу 2 статті 6 Загальних положень, статей 11, 12, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4, абзацу 5 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «б» статті 49 Дисциплінарного статуту збройних сил України, у виді - догана, згідно пункту 31.6 наказу Міністра оборони України №260 від 14.07.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року (а.с.93-95).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлення преміювання в повному обсязі за січень 2016 року на позивача накладено за невихід на службу 29.12.2015 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).

Відповідно до статей 9, 16 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно із статтею 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини.

Як передбачено статтею 262 Статуту внутрішньої служби начальник (командир) лікувального закладу (частини) зобов'язаний за 5 днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командирові військової частини, з якої вони прибули. У день виписки військовослужбовцеві лікувальним закладом (частиною) видаються відповідні документи, і він самостійно (якщо не прибув супровідник з частини) направляється у військову частину, з якої прибув; після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту частини, де здають медичні документи; інші документи здаються старшині роти.

Отже, Статутом внутрішньої служби покладено обов'язок на військовослужбовця у день виписки зі стаціонарного лікування самостійно (якщо не прибув супровідник з частини) прибути у військову частину, з якої прибув, доповісти про це безпосередньому його командирові (начальникові), направитися до медичного пункту частини для здачі медичних документів та надати інші документи старшині роти.

Судом встановлено, що 16.12.2015 року на підставі направлення начальника медичної служби від 16.12.2015 року командиром в/ч В0259 ОСОБА_6 видано наказ №275, відповідно до якого позивача було направлено на стаціонарне лікування в госпіталь - в/ч А4554 м.Луцьк (а.с.81).

Згідно припису від 28.12.2015 року №2049, виданого командиром в/ч А4554 ОСОБА_7, солдата ОСОБА_2, який перебував на лікуванні з 16.12.2015 року по 28.12.2015 року, зобов'язано було вибути в розпорядження командира в/ч В0259 28.12.2015 року (а.с.82).

Так, у рапорті від 29.12.2015 року тимчасово виконуючий обов'язки командира танкового батальйону в/ч В0259 старший прапорщик ОСОБА_4 зазначив, що солдат ОСОБА_2 28.12.2015 року був виписаний з військового шпиталю, у зв'язку з чим був зобов'язаний прибути у в/ч В0259, однак 29.12.2015 року останній не вийшов на службу без поважних причин та був відсутній до 17:00 год. (а.с.83)

Наказом командира в/ч В0259 полковника ОСОБА_6 від 01.01.2016 року №2 (а.с.84) призначено провести службове розслідування по факту невиходу на службу 29.12.2015 року водія зенітного ракетного взводу танкового батальйону солдата ОСОБА_2, за результатами якого був складений акт від 18.01.2016 року (а.с.89-90).

Як слідує з пояснень позивача, наданих в ході проведення службового розслідування (а.с.47-65), Луцькою міською радою (Волинською обласною державною адміністрацією) було прийнято рішення про забезпечення дровами ОСОБА_2 як учасника антитерористичної операції, у зв'язку з чим останній десь за тиждень до дати виписки зі стаціонарного лікування (28.12.2015 року) зателефонував солдату ОСОБА_3, який не був його безпосереднім командиром (безпосереднім командиром був старший прапорщик ОСОБА_4.), та повідомив про те, що йому потрібно вихідний день для порубки дров, відтак попросив дізнатися, як йому бути в даній ситуації. Згодом солдат ОСОБА_3 зателефонував до позивача та повідомив, що після виписки з військового шпиталю останній може не їхати у розташування в/ч В0259, а залишитися вдома для порубки дров. Крім того, позивачем зазначено, що підставою для неповідомлення свого безпосереднього командира старшого прапорщика ОСОБА_4 про надання вихідних днів для порубки дров стало те, що в останнього оператор зв'язку «Київстар», а у нього оператор «МТС», а тому йому по тарифному плану здійснювати такі дзвінки фінансово дорого.

В письмових поясненнях (а.с.92), наданих в ході проведення службового розслідування, солдат ОСОБА_3 зазначив, що до нього солдат ОСОБА_2 на рахунок вихідного дня 29.12.2015 року не звертався та не телефонував.

В результаті службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_2 не прибув у в/ч В0259 після стаціонарного лікування в день виписки з військового шпиталю в/ч А4554 згідно припису від 28.12.2015 року №2049. Був відсутній на ранковому шикуванні та на протязі дня до 17:00 год. 29.12.2015 року, тобто понад 3 години, без поважних причин. Не доповів своєму безпосередньому начальникові старшому прапорщику ОСОБА_4 про необхідність порубки дров та отримання для цього вихідного дня, тобто з особистих питань та питань, що стосувалися виконання ним службових обов'язків.

Відповідно до статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, тимчасово виконуючим обов'язки командира танкового батальйону в/ч В0259 був призначений старший прапорщик ОСОБА_4, а відтак позивач, вирішуючи службові та особисті питання, зокрема, надання вихідних днів, повинен був звертатися до свого безпосереднього командира, тобто до старшого прапорщика ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_2 жодними належними та допустимими доказами не довів суду дотримання вимог статей 12, 14 Статуту внутрішньої служби щодо належного звернення до безпосереднього командира про надання йому вихідного дня, відтак безпідставно не прибув в розташування в/ч В0259 після лікування 28.12.2015 року та без поважних причин був відсутній в розташуванні в/ч В0259 до 17 год. 29.12.2015 року.

Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статей 1-5 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

За стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Як передбачено статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно із статтею 49 Дисциплінарного статуту на рядових (матросів) військової служби за контрактом, можуть бути накладені такі стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) призначення поза чергою в наряд на роботу - до 5 нарядів; є) позбавлення військового звання старший солдат (старший матрос); ж) звільнення з військової служби за контрактом за службовою невідповідністю.

Статтями 83, 84 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Так, згідно п.1.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року №82 (далі - Інструкція №82), службове розслідування проводиться у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження. Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі (пункт 1.5 Інструкції №82).

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць (пункт 1.6 Інструкції №82).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Інстуркції №82 особам, які проводять службове розслідування, надається право: отримувати від військовослужбовців та працівників усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та експертні висновки; ознайомлюватися і вивчати, в тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.

Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залучення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

Пунктом 4.1 Інструкції №82 передбачено, що за результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім положень, що визначені пунктом 3 цієї Інструкції, обов'язково зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування; підстави службового розслідування; час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття); обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення; пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності; інші заходи, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування. Посадова особа, яка призначала службове розслідування, проводить бесіду з військовослужбовцем, стосовно якого воно проводилось (пункти 4.2, 4.3 Інструкції №82).

Згідно з пунктами 5.1-5.3 Інструкції №82 посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення. Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування, а у випадках, передбачених пунктом 4.4. цієї Інструкції, також начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Судом встановлено, що службове розслідування по факту невиходу ОСОБА_2 на службу проведено у відповідності до вимог Інструкції №82. Так, відповідачем прийнято наказ про проведення службового розслідування, в ході службового розслідування відібрані пояснення в позивача ОСОБА_2, солдата ОСОБА_3, зібрані матеріали щодо перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні тощо, після чого складено акт службового розслідування, який підписаний особою, що його проводила.

Разом з тим доводи позивача про те, що бесіда була проведена відповідачем після притягнення його до дисциплінарної відповідальності, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, однак суд вважає, що зазначена обставина не спростовує факт вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та, як наслідок, законність рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Крім того, Інструкція №82 не містить будь-яких застережень щодо неможливості притягнення військовослужбовця до відповідальності в разі непроведення з ним бесіди.

Водночас відповідно до пункту 31.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 (далі - Інстуркція №260), командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю: за невихід на службу без поважних причин; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння); у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, позбавлення військового звання (за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром /начальником/); у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією (за місяць, у якому така постанова надійшла у військову частину).

З аналізу вищезазначеної правової норми слідує, що таке порушення військової дисципліни як невихід на службу без поважних причин тягне за собою в обов'язковому порядку позбавлення військовослужбовця премії повністю.

Згідно із статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Таким чином, оскільки актом службового розслідування від 18.01.2016 року (а.с.89-90) встановлено факт невиходу 29.12.2015 року солдата ОСОБА_2 на службу без поважних причин, чим порушено вимоги абзацу 2 статті 6 Загальних положень, статей 11, 12, 262 Статуту внутрішньої служби, статті 4, абзацу 5 статті 5 Дисциплінарного статуту, тому відповідачем цілком обґрунтовано було притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що тимчасово виконуючий обов'язки командира в/ч В0259 майор ОСОБА_5, приймаючи наказ від 18.01.2016 року №39 «Про результати службового розслідування», відповідно до якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та позбавлено преміювання в повному обсязі за січень 2016 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Дисциплінарним статутом та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Військової частини польова пошта В0259 про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Постанова в повному обсязі складена 16 березня 2016 року.