Рішення № 56511325, 11.03.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/1830/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/789/226/16 Доповідач - Ткач О.І.Категорія -

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Гірський Б. О., Сташків Б. І.,

при секретарі - Брілю В.Л.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду від 17 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернулося із вищезаначеним позовом посилаючись на те, що 17.09.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № 09\08\210 МГ на суму 50 000 доларів США, який забезпечено договором поруки із ОСОБА_3

Станом на 17.07.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 212967,98 доларів США, яка складається з 48744,30 доларів США за тілом кредиту, 86 385,41 доларів США заборгованість за відсотками за користування кредитом, 77838,27 доларів США пені за несвоєчасність виконання зобов'язань.

Оскільки, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором сторони не виконали, а рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2012 року стягнуто суму заборгованості станом на 15.08.2012 року в розмірі 110 034,55 доларів США, тому просить стягнути заборгованість у сумі 108 091,48 доларів США, що еквівалентні 2375850,63 грн., як різницю між існуючою на час звернення до суду сумою заборгованості та сумою заборгованості, яка стягнута згідно вищезгаданого судового рішення.

Таким чином, сума позову у даній справі становить 102 933,43 доларів США тіла та відсотків кредиту, пені, а також штраф: 11,37 дол. США-фіксована частина та 5146 доларів США- процентна складова.

Рішенням Гусятинського районного суду від 17 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено:

стягнуто солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в користь ПАТ КБ"ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 29092829003111 МФО 305299 заборгованість за кредитним договором № 09\08\210 МГ від 17.09.2008 року у розмірі 108 091, 48 (сто вісім тисяч дев'яносто один) доларів США, що еквівалентно 2 375 850 (два мільйони триста сімдесят п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 63 копійки;

стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги. 50 код ЄДРПОУ 14360570 рах. № 64993919400001 МФО 305299. судовий збір у розмірі по 17 818 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 88 копійок з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що існують судові рішення про стягнення заборгованості, звернення стягнення на заставне та іпотечне майно за одним і тим же кредитним договором, що призводить до подвійності стягнення із нього суми боргу.

Апелянт зазначив, що в 2009 році рішенням Гусятинського райсуду його фактично позбавлено, як заставного, так і іпотечного майна, оскільки заставне майно передано в заклад Банку і надано право Банку реалізувати іпотечне майно, при цьому у нього вилучено правовстановлюючі документи на нерухомість: будівлю торгівельного комплексу, загальною площею 370,8 кв.метри в смт.Гусятин, яка перебуває в іпотеці Банку. Сума заборгованості на той час повністю покривалась вартістю заставного майна. Про судове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2012 року він взнав з позовної заяви і позивачем воно не подавалось до примусового виконання.

Тому на його думку, виходячи з наведених обставин, суд невірно їх оцінив, оскільки права Банку не порушено, адже недобросовісне виконання Банком взятих на себе обов'язків з реалізації іпотечного майна сприяло зростанню заборгованості, адже станом на 2009 рік вартість заставного майна повністю покривала заборгованість за кредитними договорами. Крім цього, доводи і підстави позову суперечать судовій практиці щодо можливості захисту порушених прав після ухвалення судових рішень вибраним Банком способом.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши сторони, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Воно є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, вирішить справу згідно з законом, що підлягає застосуванню до правовідносин сторін.

Усупереч зазначеній та на порушення інших норм процесуального права суд не встановив дійсний характер правовідносин сторін, підстави заявлених ними вимог, факти, які підлягали встановленню; не дав оцінки поданим сторонами доказам з дотриманням принципу допустимості; не навів мотивів відхилення частини цих доказів та не обгрунтував доведеність певних установлених ним фактів.Усе це призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що має місце невиконання відповідачами зобов'язання за кредитним договором, а тому права позивача підлягають захисту, шляхом стягнення суми заборгованості, яка зазначена в позовній заяві.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2008 року між ЗАТ КБ "Приват Банк" (в наступному ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 09\08\210 МГ на суму 50000 доларів США строком повернення до 02 вересня 2015 року (а.с. 13).

На забезпечення виконання вказаного договору, сторонами в цей же день укладено договір іпотеки, з передачею Банку оригіналів правовстановлюючих документів, предметом якого є будівля торгівельного комплексу загальною площею 370,8 кв.метри, який знаходиться в АДРЕСА_1 вартістю 698000 грн та договір застави № 09\08\210 МГ предметів рухомого майна вартістю 22067,50 грн ( а.с.108-112). Крім цього, в цей же день укладено між Банком та ОСОБА_3 договір поруки за № 09\08\210 МГ

Рішенням Гусятинського районного суду від 26 жовтня 2009 року за позовом ЗАТ КБ "Приват Банк" звернуто стягнення заборгованості, станом на 07.05.2009 року, в сумі 55313,97 доларів США, що еквівалентно 425917, 57 грн, за кредитним договором № 09\08\210 МГ від 17.09.2008 року на заставне майно шляхом передачі в заклад Банку заставного майна та надання Банку права на продажу іпотечного майна-торгівельного комплексу загальною площею 370,8 кв.метри, який знаходиться в АДРЕСА_1 з наданням всіх повноваженеь для здійснення вказаного правочину. Дане рішення набрало чинності в листопаді 2009 року (а.с. 37, 38).

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2012 року з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість станом на 15.08.2012 року за кредитним договором 09\08\210 МГ від 17.09.2008 року в сумі 108 782,99 дол. США, що еквівалентні 869506,15 грн. Рішення набрало чинності 28.09.2012 року, однак Банком не розпочато процедуру його примусового виконання (а.с. 4).

Із змісту позовної заяви вбачається, що ПАТ КБ "ПриватБанк" у своєму розрахунку заборгованості наводить загальну суму заборгованості за період з дня укладення кредитного договору по 17.07.2015 рік, за мінусом суми стягнутої рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Таким чином, Банк втретє звертається з аналогічними позовними вимогами за вищевказаним кредитним договором.

Сума заборгованості в доларах США станом на 06.05.2009 року, яка долучена як підстава суми позову в 2009 року (а.с.104) є аналогічною, яка зазначена в долученому до справи розрахунку станом на 07.05.2009 року (а.с.5-7), однак гривнений розрахунок є різним внаслідок зростання курсу долара в Україні.

В суді апеляційної інстанції представник Банку не змогла пояснити, яким чином зроблено розрахунок, а також і пояснити причини нереалізації Банком нерухомого іпотечного майна з 2009 року, та причини незвернення про примусове виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2012 року .

В суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що вартість іпотечного майна в 2009 році повністю покривала заборгованість за двома кредитними договорами, однак із за відсутності правовстановлюючих документів та згоди Банку він не зміг продати вказане майно, хоча покупці були і є. На сьогодні іпотечне майно вказане на сайті Банку, його реалізацією займається одна із юридичних осіб, яка розташована в м.Вінниця. Чому це майно не продане і не продається він не може зрозуміти.

Згідно статті 7 Закону України "Про іпотеку" -" За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання."

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки наведено в статті 33 Закону України "Про іпотеку" -"У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. "

В 2009 році позивач Банк, звертаючись з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором 09\08\210 МГ від 17.09.2008 року, в сумі 55313,97 доларів США, що еквівалентно 425 917,57 грн. скористався статтею 7 Закону "Про іпотеку" і просив задовольнити свою вимогу за основним договором у повному обсязі, шляхом надання йому повноважень на продажу іпотечного майна, яке станом на 17.09.2008 року сторонами було оцінено в 698000 грн., та передачу в заклад заставного майна, яке сторонами було оцінено на дату укладення договору в 22067,5 грн. (а.с.101-103).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин, спірний кредитний договір був забезпечений договорами іпотеки, застави та поруки. Згідно цивільного законодавства інститут забезпечення виконання зобов'язань покликаний гарантувати захист майнових прав кредитора. Таким правовим захистом скористався Банк, звернувшись в 2009 році до Гусятинського райсуду про звернення стягнення на майно шляхом надання йому права реалізувати торговельний комплекс загальною площею 370,8 кв.метри, який знаходиться в АДРЕСА_1 а також передачі в заклад рухомого майна. Станом на 06.05.2009 року сума заборгованості становила 55313,97доларів США, що еквівалентно 425917, 57 гр. 26 жовтня 2009 року суд задовольнив в повному обсязі вимоги Банку і дане рішення є чинним.

Згідно ст.124 Конституції України - "Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконаннея на всій території України." Вказана вимога продубльована в ст.13 Закону " Про статус суддів і судоустрій", ст.14 ЦПК України.

За статтею 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Оскільки судове рішення є обов'язковим до виконання, в т.ч. і для позивача, тому відповідач вправі був очікувати на його добросовісне виконання зі сторони Банку, адже відповідач був позбавлений правовстановлюючих документів на торгівельне приміщення та його використання за призначенням, а також позбавлений і права володіння предметами заставного майна.

Крім цього, Банк, утримуючи в себе правовстановлюючі документи на іпотечне майно та не продаючи вказане майно, а також володіючи заставним майном, з підстав застосування судом закладу, використовуючи нестабільний курс гривні в державі створив штучні умови зростання заборгованості відповідача за кредитним договором.

Аналізуючи обставини справи та даючи їм правову оцінку в контексті діючих норм матеріального права, суд апеляційної інстанції вважає за можливе констатувати, що судовим рішенням Гусятинського райсуду від 26.10.2009 року предмети забезпечувального зобов'язання (рухоме та нерухоме майно) фактично виведено з користування, володіння та розпорядження відповідача, оскільки Банку надано право на продаж іпотечного майна.

Набувши права на реалізацію іпотечного майна, Банк до часу розгляду даної справи не реалізував вказане майно, чим штучно погіршив і погіршує становище власника майна- боржника :

фізично знищується приміщення, яке тривалий час не експлуатується- тобто знецінюється його реальна продажна ціна;

позбавляє власника використовувати за призначенням торгівельне приміщення і отримувати прибуток або його реалізувати для покриття заборгованості перед кредитором-Банком;

фактично умисно збільшує суму заборгованості, нараховуючи відсотки, штрафні санкції, а також використовуючи знецінення національної грошової одиниці та економічну нестабільність в державі, що стверджується фактами звернення з позовом до Індустріального райсуду м. Дніпропетровська та вказаним позовом .

Враховуючи вищенаведене, бездіяльність Банку щодо виконання судового рішення Гусятинського районного суду від 26 жовтня 2009 року, сприяла зростанню заборгованості відповідача перед Банком з 55313,97доларів США, що еквівалентно 425917, 57 грн., станом на 07.05.2009 року, до 108 091,48 доларів США, що за курсом 21.98 грн., становить 2 375 850,63 грн. станом на 17.07.2015 року, що вбачається з суми позову та долученого розрахунку.

Відповідно до аналізу статей 11,12,15,16 ЦК України, ст.3 ЦПК України право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Також слід прийняти до уваги, що наявні в справі докази та встановлені обставини не дають можливості встановити чи порушено вищевказане право Банку, адже неможливо встановити чи продовжують існувати між сторонами зобов'язальні відносини за кредитним договором, а відповідно і обов'язок ОСОБА_2 з погашення заборгованості.

Якщо так, то який фактичний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед Банком існує на час звернення до суду з даним позовом, адже, невиконання боржником судового рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18.09.2012 року є підставою для застосування ст. 625 ЦК, а не повторного стягнення сум заборгованості. При цьому, ні з позовної заяви, ні з матеріалів справи неможливо встановити за який період Банк обчислює суму заборгованості.

Вказана обставина позбавляє суд перевірити чи має Банк право на захист порушеного права з отримання належних платежів за кредитним договором, якщо так, то в якому розмірі.

Вказане випливає з аналізу положень статей глави 50, 51 Книги п'ятої ЦК України.

Згідно ст.303 ч1 ЦПК -" Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції".

Згідно статті 309 ЦПК-"Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права..."

Оскільки оскаржуване рішення не відповідає вищенаведеним нормам ЦПК України, тому рішення слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

В И Р І Шив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Гусятинського районного суду від 17 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.І. Ткач