Ухвала суду № 56508911, 04.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/887/16-к Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 11-сс/783/139/16 Доповідач: Березюк О. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 року. м.Львів

Колегія суддів судової палати розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

під головуванням судді Березюка О.Г.,

суддів Марітчака Т.М., Пешкова М.І.,

при секретарі судового засідання Мельниченко І.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11 лютого 2016 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора Буфана Н.М.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.02.2016 року задоволення клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2

Захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11.02.2016 року, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2 Також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.02.2016 року.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог захисник ОСОБА_1 вказує, що оскаржувана ухвала в частині арешту грошових коштів і документів є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Апелянт вважає, що вилучені кошти під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 не є предметом злочину і не є набутими злочинним шляхом, оскільки не співпадають з грошовими коштами ідентифікованими 09.02.2016 року та не містять на собі слідів злочину.

Захисник ОСОБА_1 звертає увагу суду, на той факт, що в районному суді був допитаний в якості свідка батько підозрюваного ОСОБА_4 який повно і послідовно підтвердив, що вилучені кошти є його власністю і були його заощадженнями.

У своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянт зазначає, що апеляційну скаргу на вище вказану ухвалу слідчого судді було подано ним 15.02.2016 року, однак в додаток до апеляційної скарги помилково не було долучено належним чином оформлені документи, що підтверджують повноваження захисника. Ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги від 18.02.2016 року захисником отримано 23.02.2016 року, у звязку з тим захисник 25.02.2016 року повторно подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу, виступ прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, вивчивши матеріали кримінального та судового провадження, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до п.3. ч.2. ст.395 КПК Україниапеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Як вбачається з матеріалів справи, захисник ОСОБА_1 дійсно 15.02.2016 року подавав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.02.2016 року.

18.02.2016 року апеляційним судом Львівської області було винесено ухвалу про повернення апеляційної скарги. З копії поштового конверту вбачається, що захисник ОСОБА_1 отримав копію ухвали апеляційного суду Львівської області 23.05.2016 року.

Повторна апеляційна скарга на оскаржувану ухвалу слідчого судді була подана в передбачений законом строк, а тому суд приходить до висновку, що захисник ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді з поважних причин та вважає за необхідне його поновити.

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2016 року старший слідчий слідчого відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_3 за погодженням з старшим прокурором у кримінальному провадженні № 42016140000000016 від 08.02.2016 року - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Львівської області ОСОБА_5 звернувся до Галицького районного суду м.Львова з клопотання про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2, а саме мобільний телефон «Nokia» з сім - карткою в ньому, мобільний телефон «Soni» з сім - картою в ньому; грошові кошти 3815 ( три тисячі вісімсот п'ятнадцять) євро, 3870 (три тисячі вісімсот сімдесят) доларів США; свідоцтво про право власності № 23980-3; договір дарування земельної ділянки від 24.07.2013 року; ноутбук чорного кольору марки «Samsung» з блоком живлення. Мотивуючи клопотання слідчий вказує, що метою накладення арешту є забезпечення можливої конфіскації майна.

Відповідно до матеріалів судового провадження 08 лютого 2016 року розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016140000000016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, санкція даної статті передбачає позбавлення волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією майна.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що клопотання старшого слідчого Басюка Р.І., подане з метою забезпечення можливості конфіскації майна, відповідає вимогам закону.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання, слідчий суддя обґрунтовано врахував обставини, передбачені ст.173 КПК України, в тому числі, наявність правових підстав для арешту майна, те, що у даному кримінальному провадженні є достатньо доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, а також доведено необхідність такого арешту з метою подальшого забезпечення можливої конфіскації майна.

Однак, на думку колегії суддів, накладення арешту на свідоцтво про право власності № 23980-3 та на договір дарування земельної ділянки від 24.07.2013 року є безпідставним, оскільки слідчим суддею дані документи не було досліджено та не встановлено кому вони належать, та яке відношення ці документи мають до підозрюваного і до інкримінованого йому злочину.

Під час апеляційного розгляду колегія суддів встановила, що вилучене свідоцтво на право власності №23980-3 від 25.12.2008 року, на яке було накладено арешт, оформлено на ОСОБА_4, ОСОБА_6В, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності внаслідок приватизації однокімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 30,6 кв.м.. Тобто ця приватизація відбулась у той час, коли підозрюваний ОСОБА_2 був ще студентом, а отже відсутні обґрунтовані відомості для ідентифікації цього нерухомого майна (квартири) як такого, що було набуте підозрюваним злочинним шляхом.

Також судом встановлено, що вилучений договір дарування земельної ділянки від 24.07.2013 року був укладений між ОСОБА_6, яка є матірю підозрюваного ОСОБА_2, та ОСОБА_7, яка є дружиною підозрюваного, за яким ОСОБА_6 подарувала, а ОСОБА_7 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,06 га в с.Бартатів Городоцького району Львівської області, а отже ця земельна ділянка не належить та ніколи не належала підозрюваному ОСОБА_2.

Тому апеляційний суд приходить до переконання, що ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на свідоцтво про право власності № 23980-3 та на договір дарування земельної ділянки від 24.07.2013 року підлягає скасуванню у звязку з тим, що арешт на вищевказані правовстановлюючі документи накладено необґрунтовано.

Доводи апелянта про накладення арешту на майно підозрюваного, а саме на грошові кошти, які є власністю його батька ОСОБА_4 не підтверджується матеріалами справи. Під час допиту в якості свідка ОСОБА_4 в районному суді даний свідок не навів достатніх доказів, що вилучені кошти є його власністю, та не міг чітко назвати ні суми, ні номінали вилучених коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.170, 173, 376, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Поновити захиснику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.02.2016 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 задоволити частково.

Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 11.02.2016 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_2.

Накласти арешт на майно, речі та цінності, які тимчасово вилучені 09.02.2016 року в ході особистого обшуку ОСОБА_2 та обшуку місця проживання останнього, а саме: мобільний телефон «Nokia» з сім - карткою в ньому, мобільний телефон «Soni» з сім - картою в ньому; грошові кошти 3815 ( три тисячі вісімсот п'ятнадцять) євро, 3870 (три тисячі вісімсот сімдесят) доларів США; ноутбук чорного кольору марки «Samsung» з блоком живлення.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області ОСОБА_3

СУДДІ:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10