Рішення № 56508546, 10.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/779/16Головуючий у першій інстанції Загороднюк В. І.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі - Коноваленко Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про припинення іпотечного договору і за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Одеського обласного управління до ОСОБА_2, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції в Одеській області про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА

29.10.2014 року, ОСОБА_2 звернулась із позовом про припинення іпотечного договору від 30.08.2007 року, укладеного між нею та публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі-Банк).

Позов обгрунтовано тим, що 30.08.2007 року між нею та Банком, у забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту від 30.08.2007 року між Банком і ОСОБА_3, укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого вона передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_4 помер.

Посилаючись на те, що у зв'язку зі смертю позичальника припинились зобов'язання за основним зобов'язанням, іпотекодавець не давала згоди відповідати за нового боржника, позивачка просила позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, звернувся із зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з тих підстав, що умовами іпотечного договору передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі смерті боржника.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.11.2015 року позов ОСОБА_2 задоволено, у зустрічному позові Банку відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Банка просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у позові і про задоволення зустрічного позову,

посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема п.3.1.6 іпотечного договору, неправильне застосування судом норм матеріального права - ст.ст.553,559 ЦК України.

У засіданні колегії суддів: представник Банка скаргу підтримала; представник позивачки ОСОБА_2 скаргу не визнав.

Рішення суду першої інстанції у частині підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України).

Суд, задовольняючи позов ОСОБА_2 про припинення іпотечного договору і відмовляючи Банку у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки виходив з того, що зобов'язання за іпотечним договором припинились у зв'язку зі смертю позичальника ОСОБА_4 й відсутністю відповідної згоди позивачки, як майнового поручителя, переведення на неї боргу за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду у цій частині виходячи із наступного.

Встановлено, що 30.08.2007 року між Банком та ОСОБА_4 \позичальник\ укладено кредитний договір на строк до 30.08.2015 року. 30.07.2007 року між Банком і ОСОБА_2 \іпотекодавець\ укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року позичальник ОСОБА_4 помер (а.с.7-19).

22.09.2014 року ОСОБА_2 \дружина позичальника ОСОБА_4.\, а також ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 \діти позичальника ОСОБА_4.\ звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 14.10.2014 року до нотаріальної контори надійшла заява Банка, як кредитора спадкодавця ОСОБА_4 (а.с.66-83).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору (ст.ст. 575 ч.1, 593 ч.1 ЦК України, ст.ст. 3 ч.5, 17 ч.1 Закону України "Про іпотеку").

Зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв"язку з цим не може бути виконане іншою особою (ст. 608 ч.1 ЦК України).

Зважаючи на те, що зобов'язання припиняється смертю боржника, при цьому зобов'язання за кредитним договором нерозривно пов'язано з особою позичальника і не може бути виконане іншою особою, смерть боржника, у даному випадку, є підставою для припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється (правова позиція Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі 6-52цс 13).

Беручи до уваги, що зобов'язання ОСОБА_2 .за іпотечникм договором припинились у зв'язку із припиненням основного зобов'язання - кредитного договору \у зв'язку зі смертю позичальника ОСОБА_9.\, ОСОБА_2, як майновий поручитель, не давала згоди про переведення боргу на неї, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_2 і про відмову Банку у зустрічному позові.

Доводи Банка в апеляційній скарзі про те, що: ОСОБА_2.є єдиним спадкоємцем прав та обов'язків спадкодавця - позичальника ОСОБА_4; суд не взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 11.12.2013 року; право Банка на звернення стягнення на предмет іпотеки випливає з п.п.3.1.6 та 4.5 іпотечного договору - не заслуговують на увагу з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями позичальника ОСОБА_4 є його вдова і діти, які, у встановленому законом порядку, звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Крім того, Банк, як кредитор спадкодавця ОСОБА_4, у порядку ст. ст 1281 та 1282 ЦК України, подав до нотаріальної контори відповідну заяву (а.с.67-70).

Обставини справи, викладені у постанові Верховного Суду України від 11.12.2013 року є відмінними від обставини даної справи, зокрема, у постанові ВСУ від 11.12.2013 року йдеться про те, що іпотекодавець та боржник є одна і та ж особа, тоді як у даній справі іпотекодавець відмінний від боржника.

Посилання Банка у скарзі на п.п. 3.1.6 та 4.5 іпотечного договору, а саме: "іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його у випадку смерті іпотекодавця та \або боржника"; "способи задоволення вимог іпотекодержателя" - є безпідставними (а.с.15 зворот, 16 зворот).

Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак вони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ч.3 ЦК України).

Враховуючи імперативний характер ст. 593 ч.1 п.1 ЦК України про те, що право застави припиняється у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого заставою, визначення у договорі інших умов, за яких право застави у разі припинення основного зобов'язання залишається дійсним, слід вважати нікчемними (правова позиція Верховного Суду України від 11.09.2013 року у справі 6-52цс 13).

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги Банка про те, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, помилково послався на ст. ст. 553,559 ЦК України, оскільки у даному випадку правовідносини сторін виникли з іпотечного договору і регулюються параграфом 6. Застава ЦК України та Законом України "Про іпотеку".

Зважаючи на викладене, відповідно до ст. 309 ч.1 ч.4 ЦПК України, з мотивувальної частини рішення суду підлягають виключенню посилання суду на ст. ст. 553, 559 ЦК України.

Апеляційна скарга Банка не містить доводів щодо відмови у позові ОСОБА_2про зобов'язання приватного нотаріуса виключити з державного рєестру іпотек і зняти заборону на відчуження нерухомого майна, а також зобов'язання ПАТ "Банк Кіпру" вчинити певні дії.

ОСОБА_2, рішення суду про відмову їй у частині вимог, у встановленому законом порядку, не оскаржила.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.п.1,3, 308, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2015 року у частині задоволення позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання припиненним іпотечного договору від 30.08.2007 року і у частині відмови у задоволенні зустрічного позову публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Одеського обласного управління до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - залишити без змін.

Виключити з мотивувальної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2015 року посилання суду першої інстанції на ст. ст. 553, 559 ЦК України.

Рішенння апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із рохгляду цивільних та кримінальних справи протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська Н.Д. Плавич