Ухвала суду № 56508543, 16.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2234/16

Головуючий у першій інстанції Дорош В. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, третя особа Новоселівська сільська рада Ананьївського району Одеської області, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11 січня 2016 року,

встановила:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його двоюрідний брат ОСОБА_6, який проживав в АДРЕСА_1.

Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 4,63 га, яка перебуває у колективній власності КСП «Світлий шлях», посвідчену сертифікатом на право на земельну частку серії НОМЕР_1, виданим Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 02 вересня 1996 року на підставі рішення Ананьївської районної адміністрації Одеської області.

Заповіту ОСОБА_6 не залишив.

ОСОБА_3 зазначає, що спадкоємцем померлого за законом першої черги є його дочкаОСОБА_4, а він є спадкоємцем за законом п'ятої черги.

Відповідач при житті ОСОБА_6 свідомо ухилялася від надання батькові допомоги, який через каліцтво був у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.

Взимку 2010 року ОСОБА_6 відморозив ноги, в результаті чого йому було ампутовано обидві стопи ніг, після чого він не міг самостійно пересуватися.

На протязі трьох років ОСОБА_6 безперервно знаходився в хірургічному відділенні Ананьївської ЦРЛ Одеської області, в зв'язку з чим позивач доглядав за ним, відвідував його, привозив ліки, їжу, одяг, спілкувався з ним. Лише один раз відповідач з матір'ю прийшла в лікарню та заявила, що батько може не розраховувати на її допомогу.

Крім того, позивач вказував, що в жовтні 2013 року ОСОБА_6 перевезли до Долинської сільської лікарні Ананьївського району Одеської області, де він знаходився до дня смерті, а він, ОСОБА_3 підтримував його.

Після смерті брата ОСОБА_3 проводив похорони та поминальні обіди, а відповідач ніякої участі у цьому не приймала.

При зверненні до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину на майно померлого двоюрідного брата йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв'язку з тим, що є спадкоємець першого ступеню споріднення зі спадкодавцем - дочка ОСОБА_4, яка претендує на спадщину батька, крім того відсутні документи, які можуть підтвердити родинні відносини між позивачем та ОСОБА_6 та існує розбіжність прізвищ спадкодавця в свідоцтві про смерть та правовстановлюючому документі.

ОСОБА_3 зазначив, що він та ОСОБА_6 являються двоюрідними братами, оскільки його мати та мати спадкодавця являються рідними сестрами.

При видачі сертифікату на право на земельну частку (пай) ОСОБА_6, помилково посадовими особами була допущена помилка, а саме зазначено його прізвище як «Ацабрика».

У зв'язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 11 січня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено.

Усунено ОСОБА_4 від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року її батька ОСОБА_6

Встановлено той факт, що ОСОБА_6, який проживав в АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року являвся ОСОБА_3 двоюрідним братом.

Встановлено факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданий 02 вересня 1996 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі рішення Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області № 245 від 06 серпня 1996 року, в підтвердження права на земельну частку (пай), розміром 4,63 га, яка перебуває у колективній власності КСП «Світлий шлях», с. Пасицели Ананьївського району Одеської області, на ім'я ОСОБА_6 належав ОСОБА_6, який проживав в с. Новоселівка. Ананьївського району Одеської області та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову щодо усунення відповідача від права на спадкування за законом на спадщину, яка відкрилась після смерті батька. В іншій частині судове рішення не оскаржено.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19 січня 2011 року, внаслідок відмороження нижніх кінцівок, ОСОБА_6 потрапив до Ананьївської ЦРЛ Одеської області, де йому було ампутовано частину нижніх кінцівок, в зв'язку з чим він перебував у безпорадному стані та потребував догляду, оскільки знаходився у важкому стані, самостійно пересуватися не міг.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 показали, що після ампутування кінцівок ОСОБА_6 залишився в безпорадному стані, при цьому ставилось питання щодо догляду за ним, відповідачку просили доглядати за батьком, однак вона в їх присутності та в присутності інших мешканців села відмовилися йому допомагати, пояснивши, що він їй не потрібен, в зв'язку з чим здійснювати догляд за ОСОБА_6 погодився ОСОБА_3, що не заперечувалося самою ОСОБА_4 та підтверджується свідченнями ОСОБА_17, ОСОБА_12

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 спочатку доглядав ОСОБА_6, коли у нього була зламана нога: носив продукти харчування, доглядав будинок, здійснював гігієнічні процедури останнього, а потім після обмороження кінцівок ніг та їх ампутування, постійно відвідував ОСОБА_6 в Ананьївській ЦРЛ Одеської області та Долинській сільській лікарні Ананьївського району Одеської області, возив продукти харчування, памперси, купував ліки, оскільки ОСОБА_6 дійсно знаходився у безпорадному стані, не міг за собою доглядати, що підтверджується показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Тобто постійний догляд позивач здійснював за ОСОБА_6 протягом п'яти років, а після смерті останнього проводив похорони та поминальні обіди за свої кошти.

Відповідачка в судовому засіданні визнала той факт, що не здійснювала постійний догляд за батьком, періодично навідувала його в Ананьївській ЦРЛ Одеської області, лише тоді, коли якимось чином знаходилася в лікарні, а до лікарні в с. Долинське Ананьївського району Одеської області взагалі не приїжджала.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той зподружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця.

Згідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування.

Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Відповідно до роз'яснень викладених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України.

Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).

При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усуненні від права на спадкування.

Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов'язані утримувати спадкодавці.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкуванні може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням праві та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених в частині 2 статті 1259 ЦК.

У частинах 2 - 4 статті 1224 ЦК зазначені особи, які усуваються від спадкування на підставі закону, зокрема: які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування; батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав; батьки та повнолітні діти, які ухилялися від обов'язку щодо утримання спадкодавця. Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

Статтями 202, 203 СК встановлено обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги, мають тяжкі хвороби, інвалідність або є безпомічними.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Вимога про усунення від права на спадкування за законом особи може бути пред'явлена лише після смерті спадкодавця.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

За таких обставин, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 ухилялася від надання будь-якої допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу (каліцтво) був у безпорадному стані, під яким слід розуміти його неспроможність своїми силами фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку із чим він потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, що свідчить про її умисну бездіяльність, спрямовану на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю при наявності можливості для цього.

Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги щодо неможливості надавати допомогу батькові, який її потребував, є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 11 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

Н.В.Ісаєва

О.С.Комлева