Рішення № 56507471, 09.03.2016, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа № 498/1379/15-ц

Номер провадження 2/498/19/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2016 року смт. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Рімашевської О.В.,

при секретарі судового засідання Правда Н.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» ОСОБА_2

в режимі відеоконференції розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Михайлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», з участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою , -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 26.05.2014 року приблизно о 8-й годині на 48 км+ 500м а/д М-16, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем Мерседес 2435, реєстраційний номер ВН 6452ЕЕ з причепом, перед виїздом не перевірив та не забезпечив належний технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого при русі транспортного засобу лопнуло переднє ліве колесо, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, в якій постраждав автомобіль НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_3 В позові зазначено, що власником автомобіля НОМЕР_1 є ОСОБА_5, але вона надала відповідну довіреність на ім»я ОСОБА_3. на управління вказаним транспортним засобом. Також ОСОБА_3 набув права на отримання страхового відшкодування внаслідок ДТП, що зазначено в довіреності. Також вказується на те, що винним у ДТП у встановленому порядку визнаний ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія», поліс АС/4435487, розмір франшизи склав 500,00 грн. При зверненні ОСОБА_3 до страхової компанії йому повідомили, що сума страхового відшкодування становить 49500,00 грн. Платіжним дорученням від 09.06.2015 року страхова компанія перерахувала страхове відшкодування в розмірі 39500,00 грн. до ПАТ «Імекс Банк», але в теперішній час отримати вказані гроші позивач можливості не має, у зв»язку з чим просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на свою користь 500,00 грн. франшизи за страховим полісом, та стягнути з відповідача ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія» на свою користь 49500,00 грн. стахове відшкодування. Також просить покласти на відповідачів понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги в повному обсязі. Дав суду пояснення, аналогічні викладеним в позові. Додатково пояснив, що ОСОБА_3 на законих підставах користується автомобілем НОМЕР_1, має право на отримання страхового відшкодування. Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_5 Позивач не є громадянином України, не має ідентифікаційного номера, необхідного для відкриття рахунків в банках України. Коли він повідомив у страхову компанію про ДТП, йому сказали, що для отримання страхового відшкодування необхідно відкрити банківський рахунок. Позивач не виявив бажання отримувати ідентифікаційний номер та відкривати рахунок на своє ім»я. Для урегулювання ситуації власник автомобіля ОСОБА_5 дорученням передала повноваження щодо отримання страхового відшкодування громадянину України ОСОБА_7, який звернувся до стахової компанії із заявою про відшкодування шкоди, з ним був узгоджений розмір відшкодування, також ОСОБА_7 передав до страхової компанії реквізити рахунку для отримання страхового відшкодування в ПАТ «ІмексБанк». Але у зв»язку з банкротством ПАТ «ІмексБанку» 28.04.2015 року ОСОБА_7 направив до страхової компанії заяву про зміну реквізитів для отримання страхового відшкодування. Представник вказує, що попри заяву про зміну реквізитів для отримання страхового відшкодування, страхова компанія ніби то перевела кошти до ПАТ «Імекс Банку», який в теперішній час перебуває в стадії ліквідації і з рахунків якого отримати кошти неможливо. Представник стверджує, що перевести кошти на рахунки банку, який перебуває в стадії ліквідації не можливо, наполягає, що страхова компанія мала перерахувати страхове відшкодування до іншого банку, який вказаний в заяві про зміну реквізитів, вважає, що відповідачем надана сфальшована платіжка про перерахунок суми страхового відшкодування та зобов»язання страховика не виконані, у зв»язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 в судовому заіданні підтримав позицію представника. Додатково пояснив, що він повідомив в страхову компанію про ДТП, він не є громадянином України та не має можливості відкривати рахунки в українських банках. Він телефоном звертався до страхової компанії, офіційних заяв не подавав. Вважає, що страхова компанія не виконала своїх зобов»язань, оскільки він грошей не отримував. Надавши пояснення, подав клопотання про закінчення розгляду справи в його відсутність.

Представник ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія» в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що від позивача до страхової компанії не надходило жодних письмових заяв про отримання грошового відшкодування за страховим полісом. 12.08.2014 року до страхової компанії від імені власника транспортного засобу звернувся ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності. Вказана особа надала реквізити для перерахування страхового відшкодування, також з ним була узгоджена сума страхового відшкодування в розмірі 40000,00 грн. Сума страхового відшкодування, за вирахуванням суми франшизи в 500,00 грн., була перерахована на рахунок, вказаний ОСОБА_7 в ПАТ «ІмексБанк». Представник відповідача зазначив, що страхова компанія отримала заяву про зміну реквізитів на електрону пошту вже після переведення коштів до ПАТ «Імекс Банк»; заяву, додану до позову та датовану 28.04.2015 року вважає сфальшованою, оскільки в даті заяви містяться видимі виправлення. Наполягає, що сума страхового відшкодування в розміоі 39500,00 грн. була перерахована на рахунок отримувача страхових виплат, тому страхова компанія свої зобов»язання перед власником транспортного засобу виконала в повному обсязі. На підставі наведеного просить у задоволенні позову в частині вимог, пред»явлених до ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія» відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про дати розгляду справи повідомлявся належним чином, будь яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилась, про дату розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв або клопотань суду не надавала.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилась, про дату розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв або клопотань суду не надавала.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з»явилась, про дату розгляду справи повідомлялась належним чином, заяв або клопотань суду не надавала.

З урахуванням думки присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутністю нез»явившихся осіб.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та заперечень, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України справа підсудна суду.

За ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що автомобіль Лексус 350 2007 року випуску зареєстрований за ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію № 0209891(а.с.7).

Згідно з довіреностями, представник ОСОБА_5 уповноважив позивача ОСОБА_3 керувати автомобілем Лексус ES 350, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, надавши йому право, крім іншого приймати участь в суді в разі ДТП, оформлювати страховку, отримувати страхове відшкодування (а.с.18, 115). З урахування довіреності від 28.01.2016 року, повноваження позивача продовжені на три роки, тобто до 28.01.2019 року.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати компенсацію шкоди, яку отримав автомобіль НОМЕР_3.

Із постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області в справі про адміністративне правопорушення від 16.06.2014 року вбачається, що 26.05.2014 року о 8-00 годині на 48 км + 500 м а/д М-16 водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем MERSEDES-BENZ 2435, номерний знак НОМЕР_4 з причіпом KOGEL номерний знак ВН86ХО, який на праві власності належить ОСОБА_6, не впорався з дорожньою обстановкою та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5, внаслідок чого автомобілі отримали механичні пошкодження. За наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_4 був визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення (а.с.6).

За положеннями ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не потребують додаткового доказування в судовому засіданні; за п. 4 вказаної статті вирок суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі наведеного суд вважає встановленим, що 26.05.2014 року з вини відповідача ОСОБА_4 сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено автомобіль, яким на законних підставах керував позивач.

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідних правових підставах володіє транспортним засобом або іншим об»єктом, використання, зберігання або утримання якого складає підвищену небезпеку. Відповідно до ч.1 вказаної статті ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, яка пов»язана з використанням, зберіганням та утриманням транспортних засобів та ін., що складає підвищену небезпеку для осіб, які здійснюють цю діяльність та інших осіб.

В судовому засіданні встановлено, що власник автомобіля MERSEDES-BENZ 2435, номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_6 уклала договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія», на підтвердження чого був оформлений поліс № АС/4435487 зі строком дії з 11.08.2013 року по 10.08.2014 року (а.с.9). За умовами страхового договору, максимальна сума страхової виплати 50000,00 грн., франшиза становить 500,00 грн.

За ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

За ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що покриття шкоди, спричиненої внаслідок настання страхового випадку, покладається на страховика, і лише в разі недостатності суми страхового відшкодування для покриття повної суми шкоди, вимоги могуть бути пред»явлені до власника джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки предметом позову є відшкодування шкоди, спричиненої ДТП, власник транспортного засобу застрахував свою цивільну відповідальність, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за ч. 6 якого Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

Таким чином суд встановив, що 25.05.2014 року настав страховий випадок за полісом № АС/4435487 зі строком дії з 11.08.2013 року по 10.08.2014 року.

П. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Порядок дії водіїв при настанні страхового випадку регламентовані ст. 33 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На виконання вимог діючого законодавства, обидва учасника дорожньо-транспортної пригоди повідомили у страхову компанію про настання страхового випадку ( а.с.85, 87). Вказані заяви містяться в копії страхової справи. Заяв позивача ОСОБА_3 про отримання страхового відшкодування страхова справа № 1169-14 не містить; до матеріалів страхової справи додана копія довіреності на ім»я ОСОБА_3 про надання повноважень продати автомобіль Лексус; повноваження на отримання страхового відшкодування в довіреності не зазначені. Сам позивач пояснював, що він звертався до страхової компанії в телефоному режимі, офіційно заяв не подавав, оскільки він не є громадянином України та не має рахунків в українськиї банках. Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що власник автомобіля ОСОБА_5 видавала на ім»я позивача декілька довіреностей з різним обсягом повноважень.

24.07.2014 року власник автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_7 бути її представником з питань отримання страхового відшкодування по страховому випадку за участю автомобіля НОМЕР_3 з правом отримання страхового відшкодування (а.с.10)

На виконання своїх повноважень ОСОБА_7 25.07.2014 року звернувся до ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія» із заявою про отримання страхового відшкодування (а.с.91), надавши реквізити для переказу коштів на поточний рахунок в філії АТ «ІмексБанк» в м. Одеса (а.с.92). Копія заяви міститься в страховій справі. Заява отримана страховою компанією 12.08.2014 року.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

28 травня 2015 року між ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія» та ОСОБА_7 узгоджено розмір страхового відшкодування в сумі 40000,00 грн., в п. 5 угоди вказано, що оплата буде здійснена до 12.06.2015 року (а.с.61, 108). В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що ОСОБА_7 узгодив суму страхового відшкодування та підписав документ, маючи на це всі повноваження.

09 червня 2015 року за платіжним дорученням №777 страхова компанія перерахувала 39500,00 грн. на рахунок в «ІмексБанк», призначення платежу »страхове відшкодування згідно акту №1169-14 від 09/06/15, отримувач ОСОБА_7В.»(а.с.62) Згідно з довідкою ПАТ «Мегабанк» перераховані за даним платіжним дорученням кошти на рахунок ОСОБА_8 «Українська транспортна страхова компанія» не повертались (а.с.63)

Згідно з інформацією, яка надійшла від ліквідаційної комісії ПАТ «ІмексБанк» вих. № 705 від 10.02.2016 року, гроші в сумі 39500,00 грн. надійшли на рахунок ОСОБА_7, вказані гроші ОСОБА_7 не отримував у зв»язку з ліквідаційною процедурою банку. Письмових звернень від ОСОБА_7 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб про повернення коштів не надходило (а.с.133-134).

Пояснення представника позивача про те, що ОСОБА_7 28.04.2014 року звернувся до страхової компанії із заявою про зміну реквізитів (а.с.13) і вказана заява була отримана страховою компанією 08.05.2015 року (а.с.14) суд оцінює критично, оскільки в копії страхової справи міститься копія зазначеної заяви без виправлень в даті її написання, а саме 28.04.2014 року (а.с.109), коли ще у ОСОБА_7 не було повноважень на отримання страхового відшкодування від власника автомобіля ОСОБА_5 В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказана заява надійшла електроною поштою 30.06.2015 року, тобто вже після перерахунку страхового відшкодування до ПАТ «ІмексБанк». Також надане позивачем до позову повідомлення про вручення пошкового відправлення не має опису вкладення та не може підтверджувати факт отримання страховою компанією заяви про зміну реквізитів для отримання страхового відшкодування.

Факт того, що сума страхового відшкодування до теперішнього часу позивачем не отримана, не свідчить про неналежне виконання страховою компанією своїх зобов»язань; вказані кошти не отримані у зв»язку із започаткуванням ліквідаційної процедури банку.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши встановлені в судовому засіданні обставини відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд вважає, що страхова компанія в повному обсязі здійснила свої зобов»язання за страховим полісом № АС/4435487, тому вимоги позивача в цій частині необгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Розглянувши позов в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 суми франшизи в розмірі 500,00 грн., суд дійшов до наступного.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з роз»ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Оскільки на день розгляду справи суду не надано доказів, що відповідач ОСОБА_4 керував транспортним засобом MERSEDES-BENZ 2435, номерний знак НОМЕР_4 без відповідних повноважень, суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_4 повинен відшкодувати розмір франшизи за полісом страхування.

Відповідно до п. 36.6. ст. 36 та ч. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.

Як встановлено судом, Полісом страхування АС/4435487 встановлено франшизу у розмірі 500,00 грн. Винним у ДТП у встановленому законом порядку визнаний відповідач ОСОБА_4

Таким чином суд вважає, що відповідач ОСОБА_4 має компенсувати позивачу різницю між узгодженою та фактично перерахованою сумою страхового відшкодуваня в розмірі франшизи в сумі 500,00 грн. На підставі наведеного позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. До судових витрат віднесена сума судового збору, витрати на проведення експертизи, витрати на отримання юридичної допомоги.

В судовому засіданні підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 500,00грн. (а.с.1), з урахуванням пропорційності до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача має бути стягнуто 50,00 грн. в рахунок часткової компенсації суми судового збору. Розмір витрат на отримання правової допомоги позивачем не вказувався та до компенсації не заявлявся.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 990, 993, 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 30, 33, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закону України "Про страхування", ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодо задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди суму франшизи за страховим полісом № АС/443587 від 10.08.2013 року в розмірі 500,00 (п»ятьсот) грн.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору 50 грн.

В задоволенні позову в іншій частині-відмовити за необгрунтованістю вимог.

Повний текст рішення складений 10 березня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Одеської області суду через Великомихайлівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя О.В. Рімашевська