Ухвала суду № 56507172, 14.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/239/15-к 14.03.2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої Олещук Т.Л.

суддів Войтовського С.А., Пустовара М.Л.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12014150280000609 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2015 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 березня місяця 13 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,,

за обвинуваченням за ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст.115 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Зайкова О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати, кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України закрити за відсутністю у його діях складу злочину.

Провадження № 11кп/784/ 98/16 Головуючий першої інстанції: Дробинський О.Е.

Категорія: п.1 ч.2 ст.115 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_3

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.11. 2015р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України , та призначено покарання 10 років позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_4 4543,63 грн. на відшкодування майнової шкоди, 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 54543,63 грн..

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради 2950,69 грн., на користь Миколаївської обласної лікарні 424,10 грн. на відшкодування витрат на лікування ОСОБА_4,

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Вознесенської ОДПІ УДК Миколаївської області судові витрати за проведення експертиз: 737,08 грн., 887,04грн., 2460 грн.,1228, 80грн..

Вирішено питання щодо речових доказів.

На обґрунтування апеляційних вимог обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що суд 1-ої інстанції ухвалив незаконний вирок внаслідок неправильної оцінки доказів, в основу вироку поклав припущення, без урахування дійсних обставин справи. Вказує, що на досудовому слідстві і в суді він надав показання, які не співпадають з викладеними у вироку, а також не співпадають показання потерпілих і свідків. Наполягає на тому, що захищався від нападу на нього потерпілих, ніякого умислу їх вбивати у нього не було. Заперечує, що давав показання, що стріляв в упор в лобове скло автомобіля, де знаходились потерпілі. Вказує, що суд у вироку зазначив, що потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дали показання, які ідентичні показанням потерпілого ОСОБА_4, хоча це суперечить їх показанням в суді. Зазначає, що показання потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 спростовують твердження потерпілого ОСОБА_4С , що саме він (ОСОБА_1Ф.) спровокував конфлікт і в упор стріляв у лобове скло. Наполягає, що став стріляти, побоюючись за своє життя, оскільки потерпілі переслідували його на автомобілі, стріляв навмання та випадково влучив по автомрбілю та потерпілому ОСОБА_4, умислу на позбавлення життя потерпілих у нього не було. Вказує, що суд не надав належної оцінки діям потерпілих, а також тому факту, що йому (ОСОБА_1Ф.) в результаті конфлікту були спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, у звязку з чим відносно потерпілих відкрито кримінальне провадження за ч 1 ст. 125 КК України. Також апелянт оспорює розмір майнової та моральної шкоди, яка стягнута з нього на користь потерпілого ОСОБА_4. Вважає, що суд не обґрунтував свого рішення стосовно стягнутих сум, а ОСОБА_9 в свою чергу не довів своїх цивільних вимог. Зазначає, що з власної ініціативи відремонтував автомобіль, на якому їздив потерплий. При цьому суд не визначив долю речового доказу автомобілю НОМЕР_1, до якого було надано тимчасовий доступ і до теперішнього часу не повернутий, автомобіль вилучений і зберігається в Новоодеському РВ міліції. Посилаючись на те, що докази, які були досліджені в судовому засіданні, суперечать одне одному і не підтверджують обвинувачення, висновки суду про доведеність його вини не відповідають фактичним обставинам справи, просить оскаржуваний вирок скасувати, а кримінальне провадження за його обвинуваченням закрити.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, оскільки вважає цей вирок законним та обґрунтованим, а доводи обвинуваченого про невідповідність висновків суду про винуватість останнього у вчиненні злочину за обставин, які викладені у вироку, безпідставними.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що 30.08.2014р. близько 4год.40хв. ОСОБА_1 зупинив керований ним автомобіль «Міцубісі Карізма» державний номерний знак НОМЕР_2 на проїжджій частині вулиці Леніна в с. Себіне Новоодеського району Миколаївської області з метою зустрічі в цьому місці зі своїм знайомим ОСОБА_11 для поїздки на полювання.

У вказаному місці, коли ОСОБА_1 вийшов з автомобілю, біля нього зупинився під керуванням потерпілого ОСОБА_4 автомобіль «ЗАЗ 11030740» державний номерний знак НОМЕР_3, в салоні якого в якості пасажирів знаходились потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу недотримання правил дорожнього руху останнім щодо користування світловими приборами автомобіля та дотримання безпечного інтервалу при проїзді біля ОСОБА_1.

Під час конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали рухатися на автомобілях із с. Себине в напрямку м. Миколаєва, переслідуючи почергово один одного.

З метою раптово виниклого умислу на позбавлення життя потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_1 під час переслідування автомобіля під керуванням потерпілого ОСОБА_4, в салоні якого знаходились в якості пасажирів потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з багатозарядної мисливської рушниці Stoeger 2000 Deluxe заводський номер 815431 почав здійснювали по автомобілю під керуванням ОСОБА_4 постріли, здійснивши не менш трьох пострілів дробовими зарядами, влучивши у автомобіль, пошкодивши переднє праве крило, задні прав двері та заднє скло.

Наздогнавши автомобіль під керуванням ОСОБА_4 з пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який зупинився на 206 км + 500м автошляху Ульянівка Миколаїв внаслідок зупинки двигуна, ОСОБА_1, маючи при собі вказану вогнепальну мисливську зброю, діючи загально небезпечним способом, умисно та протиправно, посягаючи на життя потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зупинивши керований ним автомобіль та вийшовши з нього, здійснив ще не менш 3-х пострілів з близької відстані, фактично в упор по кузову та в лобове скло автомобіля ЗАЗ.

Але даний злочин не був закінчений з причин, які не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки в цей час на автошляху зявився патрульний автомобіль з екіпажем інспекторів ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області Зіміна О.В. та Михайленка Є.М., побачивши яких, ОСОБА_1 сів за кермо свого автомобілю та з місця злочину зник.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді ран мяких тканин у скроневій області голови зліва, лівого вуха, тімяно - скроневій області голови зліва, струсу головного мозку з лікворно гіпертинзіонним, астено невротичним та вестебулопатичним синдромами, контузії лівого лицьового нерву, чисельних ран правої та лівої кисті, нижньої треті передпліччя із змішаною контрактурою правої кисті, рани грудної клітки з права та зліва, які відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознаками тривалого розладу здоровя, які утворилися в результаті дій тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (дріб) при пострілі дробовим зарядом з вогнепальної гладко ствольної зброї.

Суд 1-ої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство двох та більше осіб.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з направленням кримінального провадження на новий судовий розгляд у суді 1-ої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим, є рішення, ухвалене на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви його ухвалення.

Як вбачається, ОСОБА_1 обвинувачується у вчинення особливо тяжкого злочину, за який кримінальним законом передбачено довічне позбавлення волі.

Згідно вимог ч.3 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді 1-ої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Як передбачено ч.1 ст.384 КПК України прокурор, суд зобовязані розяснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове розяснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Однак, в матеріалах даного кримінального провадження відсутні будь які дані про розяснення прокурором обвинуваченому ОСОБА_1 про можливість та особливості судового провадження у суді 1-ої інстанції стосовно нього судом присяжних.

Проте, суд 1-ої інстанції при отриманні обвинувального акту на ці порушення прокурором кримінального процесуального закону увагу не звернув. При цьому під час підготовчого провадження при повідомленні обвинуваченому ОСОБА_1 про його права та обовязки в порядку, передбаченому ст. 345 КПК України, головуючий суддя не розяснив йому його право на розгляд даного кримінального провадження судом присяжних та не зясував, чи зрозуміло йому це його право та порядок його реалізації. Проте, суд зобовязаний був це зробити у відповідності до вимог ч.1 ст. 384 КПК України.

Наявність в матеріалах кримінального провадження заяви обвинуваченого від 12.10.2015р. про відмову від розгляду справи судом присяжних (т. 2 а.с. 68) також свідчить про зазначені вище порушення кримінального процесуального закону прокурором та судом 1-ої інстанції, оскільки вказана заява написана обвинуваченим на прохання головуючого судді, поза межами судового засідання, яке фіксується технічними засобами, через майже півроку після призначення цього кримінального провадження до судового розгляду та дослідження доказів.

Вищезазначені порушення кримінального процесуального закону під час судового провадження є істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення. Згідно вимог ч.1 та п.2 ч.2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь якому разі підлягає скасуванню, якщо ухвалено незаконним складом суду. У відповідності з вимогами п.1 ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді 1-ої інстанції, якщо встановлені порушення, передбачені п. 2 ч.2 ст.412 КПК України.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у вироку, окрім іншого, зазначається формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Вказані вимоги закону судом 1-ої інстанції не були дотримані.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК України межі судового розгляду визначаються, виходячи із висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Винятки з цього правила передбачені ч. 3 цієї статті, згідно яких суд може вийти за межі обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Однак, вирок суду містить формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, в якому судом без належного обгрунтування суттєво змінені викладені в обвинувальному акті обставини кримінального правопорушення, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності до п.1 ч.1 ст. 91 КПК України.

Так, згідно обвинувального акту 30.08.2014р. близько 04год. 40хв. ОСОБА_1 знаходився на вул. Леніна в с. Себине Новоодеського району Миколаївської області на проїжджій частині біля автомобіля «Міцубісі Карізма» державний номерний знак НОМЕР_2. У вказаному місці біля ОСОБА_1 зупинився автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_4 « державний номерний знак ВЕ 5049АІ під керуванням ОСОБА_4 з пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 У цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 деревяним держаком від сокири почав бити по автомобілю «ЗАЗ ОСОБА_4», тим самим провокуючи подальший конфлікт з ОСОБА_4 та пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у ОСОБА_1 виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_1 дістав з салону свого автомобілю вогнепальну мисливську зброю. Побачивши це, ОСОБА_4 почав тікати на автомобілі, яким керував, а ОСОБА_1, бажаючи закінчення свого умислу, почав на своєму автомобілі переслідувати автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_4» під кернуванням ОСОБА_4, знаючи, що в ньому є пасажири ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та здійснював по ньому постріли із мисливської рушниці, влучивши в автомобіль не менше 3-х разів (переднє праве крило, задні праві двері, заднє скло).

Наздогнавши автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_6», який зупинився на автодорозі «Ульянівка Миколаїв» Р-06 206км+ 500м, ОСОБА_1, посягаючи на життя ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи загально небезпечним способом, здійснив не менше 3-х пострілів по кузову та лобовому автомобіля «ЗАЗ ОСОБА_6», але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_1, оскільки в цей час на автодорозі неподалік від вчинення злочину зявився патрульний автомобіль з включеними проблисковими маячками.

У підготовчому судовому засіданні суд не звернув увагу на неконкретність формулювання обвинувачення у обвинувальному акті щодо подій, які стали причиною конфлікту між ОСОБА_1 та потерпілими. Проте ці обставини у відповідності до вимог ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, оскільки впливають на визначення форми вини, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим у відповідності до вимог ст. 91 КПК України.

При цьому, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд 1-ої інстанції змінив обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті.

Так, формулюючи обвинувачення, суд у вироку вказав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виник конфлікт з приводу недотримання правил дорожнього руху останнім щодо користування світловими приборами автомобіля та дотримання безпечного інтервалу при проїзді біля ОСОБА_1. Під час конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали рухатися на автомобілях із с. Себине в напрямку м. Миколаєва, переслідуючи почергово один одного. З метою раптово виниклого умислу на позбавлення життя потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_1 під час переслідування автомобіля під керуванням ОСОБА_4, в салоні якого знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з мисливської рушниці здійснив по автомобілю під керуванням ОСОБА_4 не менш 3-х пострілів дробовими зарядами, влучивши у автомобіль, пошкодивши переднє праве крило, задні прав двері та заднє скло. Наздогнавши автомобіль під керуванням ОСОБА_4 з пасажирами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який зупинився внаслідок зупинки двигуна, ОСОБА_1, маючи при собі вказану вогнепальну мисливську зброю, діючи загально небезпечним способом, посягаючи на життя потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, зупинивши керований ним автомобіль та вийшовши з нього, здійснив ще не менш 3-х пострілів з близької відстані, фактично в упор по кузову та в лобове скло автомобіля ЗАЗ.

Таким чином, суд 1-ої інстанції у формулюванні обвинувачення виклав інші події вчинення кримінального правопорушення, ніж зазначені у обвинувальному акті. Зокрема вказав на те, що у ОСОБА_1 відбувся конфлікт лише з ОСОБА_4 через порушення останнім правил дорожнього руху, встановив іншу послідовність дій ОСОБА_1 та потерпілих, вказавши на те, в ході конфлікту ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали на автомобілях переслідувати почергово один одного, що під час переслідування у ОСОБА_1 раптово виник умисел на позбавлення життя як ОСОБА_4, так і пасажирів його автомобіля ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

При цьому в порушення вимог ст.337, ст. 370, ч.3 ст. 374 КПК України суд 1-ої інстанції свого рішення про зміну формулювання обвинувачення не мотивував, не навів у вироку доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів. Та всупереч встановлення інших обставин вчинення злочину визнав повністю доведеним обвинувачення, яке було висунуте ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту.

Крім того, у відповідності до вимог ч.2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, в тому числі для визначення умислу обвинуваченого.

В даному випадку суд, дійшовши висновку про умисел обвинуваченого на умисне вбивство потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зобовязаний був на підтвердження цього навести докази, яким надати належну оцінку. Проте, суд 1-ої інстанції цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався. Зокрема, суд не виклав у вироку показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які мають значення для встановлення обставин вчинення злочину, в тому числі для визначення спрямованості умислу ОСОБА_1.

При цьому, слід зазначити, що посилання, як в обвинувальному акті, так і у вироку на ті обставини, що ОСОБА_1 діяв способом, небезпечним для життя багатьох осіб, вказує на ознаки у його діях іншого злочину, передбаченого п.5 ч.2 ст. 115 КК України, за який обвинувачення ОСОБА_1 не висувалось. Проте, на ці суперечності у формулюванні обвинувачення суд увагу не звернув та їх не усунув.

Таким чином, висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності між формулюванням обвинувачення, визнаним судом доведеним, висновками суду в ході оцінки доказів і правовою кваліфікацією дій обвинуваченого.

На підставі викладеного, у звязку з допущенними судом 1-ої інстанції істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч.1 ст.412 КПК України), оскаржуваний вирок є таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 94, 370 КПК України, а тому на підставі ст. 415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді 1-ої інстанції.

Згідно вимог ч.2 ст.415 КПК України, скасовуючи оскаржуваний вирок з вказаних підстав, суд апеляційної інстанції не вирішує питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом 1-ої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання. Тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого по суті ухваленого щодо нього вироку не розглядаються. Проте, при новому розгляді суд 1-ої інстанції повинен з дотриманням вимог кримінального процесуального закону повно та всебічно розглянути всі обставини справи, перевірити доводи апелянта, прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 412, 415, 424, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 скасувати, призначити новий судовий розгляд у суді 1-ої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає..

Головуюча

Судді