Рішення № 56504273, 29.01.2016, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/647/15-ц

Провадження № 2/313/12/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2016 року смт. Веселе

Веселівський районний суд

Запорізької області

В СКЛАДІ:

головуючого судді: Калабухова О.А.

при секретарі: Бадюла В.А.

За участю:

Представника відповідача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Веселівського районного суду справу за позовом:

Публічного акціонерного Товариства «ВТБ ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Веселівського районного суду Запорізької області знаходиться цивільна справа за позовом Публічного акціонерного Товариства «ВТБ ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, відповідно до якого:

20.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ ОСОБА_2» (надалі - Позивач, ОСОБА_2), та ОСОБА_3 (надалі - Відповідач, Позичальник) було укладено кредитний договір №R53100517178B (надалі - Кредитний договір). Відповідно до Кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, а Відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 20.01.2017 року включно, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в порядку і в строки, передбачені Кредитним договором. Підписанням Кредитного договору Позичальник підтверджує своє приєднання до ОСОБА_2 споживчого кредитування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» (далі - ОСОБА_2) з якими він ознайомився та погодився. Згідно п.1 Кредитного договору за користування кредитом Відповідач прийняв зобов'язання сплачувати Позивачу 20% (двадцять) відсотків річних щомісячно. Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно відповідно до Графіка повернення кредиту «плати процентів та розрахунку вартості супутніх послуг (далі - Графік) комісійну винагороду за вління Кредитом у розмірі 1,69 % (одна ціла шістдесят дев'ять сотих) відсотка від початкової суми Кредиту (далі - Комісія). Так, Позивач свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Відповідачу кредиту виконав, перерахувавши Відповідачу на його картковий рахунок на підставі Меморіального ордеру №34017 від 20.01.2014 року одноразово кредит у повному розмірі - 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. Однак, Відповідач, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання по поверненню чергової частини кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, у зв'язку з чим Банком було надіслано Позичальнику повідомлення з вимогою дострокового погашення № 7446/1-2.54 від 08.10.2014 року. Згідно п. 7.3.2 ОСОБА_2 має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливої неустойки, комісійної винагороди у випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, зокрема:

- невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати Платежів, а також комісійної винагороди, неустойки тощо, передбачених умовами Договору.

Відповідач не виконує належним чином зобов'язання за Кредитним договором №R53100517178B щодо повернення чергових щомісячних частин кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка станом на 08.09.2014 року складає:

- заборгованість за кредитом 4 410 (чотири тисячі чотириста десять) гривень 96 коп.;

- заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 3 589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 48 коп.

Відповідно до п.5.1 Кредитного договору, у випадку прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка в день від суми невиконаних зобов'язань. Вказана неустойка розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань по погашенню заборгованості.

Зважаючи на зазначені порушення Відповідачем умов Кредитного договору Позивач на підставі п.7.3.2.2 ОСОБА_2 набув право вимоги до Відповідача, а у Відповідача згідно п.7.3.3.5 ОСОБА_2 виникло зобов'язання достроково повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №R53100517178B від 20 січня 2014 року станом на 08 вересня 2014 рік склала 58 823 грн. 09 коп., з яких:

- 46 838 (сорок шість тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 29 копійок - сума заборгованості за кредитом;

- З 589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 48 копійок - сума заборгованості за відсотками;

- 4 225 (чотири тисячі двісті двадцять п'ять) гривні 00 копійок - сума заборгованості за комісією;

- 4 170 (чотири тисячі сто сімдесят) гривень 32 копійки - пеня по кредиту та процентам.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій просить суд розглянути цивільну справу за позовом Публічного акціонерного Товариства «ВТБ ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості без присутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що у квітні 2015 року до Веселівського районного суду Запорізької області позивачем ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» було подано позовну заяву до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги відповідач не визнає та вважає заявлений позов необгрунтованим та безпідставним виходячи з наступного.

Позовні вимоги позивача засновані на умовах Кредитного договору №R53100517178B від 20.01.2014 року укладеному між ОСОБА_3 та ПАТ «ВТБ ОСОБА_2».

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на дату звернення з позовом на думку позивача наявна наступна заборгованість:

- 46 838,29 грн. - заборгованість за кредитом;

- 3 589,48 грн. - заборгованість по сплаті відсотків;

- 4 225,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

- 4 170,32 грн. - пеня по кредиту та процентам.

Представник відповідача вважає, що для правильного вирішення данного спору необхідно врахування наступних обставин:

До позовної заяви позивач, в якості письмових доказів, надав суду ксерокопію Кредитного договору №R53100517178B від 20.01.2014 року, ксерокопію графіку повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунок вартості супутніх послуг, ксерокопію Виписки по рахунку приватного клієнта, ксерокопію меморіального ордеру № 34017 від 20.01.2014 року, ксерокопія листа-вимоги, які не завірені у встановленому законом порядку.

Ухвалами Веселівського районного суду Запорізької області від 31 липня 2015 року та від 13.08.2015 року повторно задоволено клопотання відповідача та позивача було зобов'язано судом надати оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви, проте вимогу суду позивачем не виконано, оригінали документів або завірених у встановленому законом порядку позивачем не надано.

Крім того, із позовної заяви вбачається, що позовна заява від імені ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» підписана представником за довіреністю від 15.08.2013 року ОСОБА_4, ксерокопія якої, що додана до позовної заяви, не відповідає вимогам ч.5 ст.42 ЦПК України, оскільки її оригінал суду не наданий, копія суддею або нотаріусом не завірена, а завірена не встановленою особою.

Згідно до вимог ст.1 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів, юридичних осіб, інтересів держави.

Із матеріалів справи вбачається, що у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачем не надані докази на підтвердження укладення банком з відповідачем кредитного договору, виконання банком своїх зобов'язань з надання грошових коштів відповідачеві - будь-яких фінансових документів, що підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором, оскільки самий по собі розрахунок заборгованості не є доказом у справі у розумінні ст.57 ЦПК України, а є лише конкретизацією позовних вимог. До того ж наданий розрахунок не містить у собі відомостей щодо підстав виникнення боргу до 08.09.2014 року.

Крім того, слід врахувати, що кредитний договір є різновидом договору позики. На це, зокрема, вказує норма ч. 2 ст. 1054 ЦК, яка поширює на відносини за кредитним договором положення § 1 гл. 71 ЦК, що регулює позику, зі специфічними ознаками, притаманними суто інституту кредитування, встановленими § 2 зазначеної глави ЦК, а також іншими нормативними актами. Враховуючи вищевказане слід відзначити, що належним доказом укладення як договору позики так й кредитного договору є наявність у позивача оригіналу такого боргового документу, проте, позивачем не надано до суду оригіналу кредитного договору.

Отже, оскільки позивач у порушення вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України, посилаючись на укладений сторонами кредитний договір і на те, що банк виконав свої зобов'язання за договором, а саме, передав гроші позичальнику, а позичальник не виконав свої зобов'язання з погашення кредиту, а також щодо наявності у позивача права вимоги до відповідача - не наддав суду про це доказів і не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, підстави для висновків про порушення відповідачем прав позивача, які підлягаю захисту, відсутні, у зв'язку із чим, на думку відповідача, позовні вимоги банку не підлягають задоволенню.

Відповідна судова практика з розгляду аналогічних цивільних справ викладена у рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року у справі № 22- ц/778/723/15.

Вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали справи, суд відмічає наступне.

20.01.2014 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ ОСОБА_2» (надалі - Позивач, ОСОБА_2), та ОСОБА_3 (надалі - Відповідач, Позичальник) було укладено кредитний договір №R53100517178B (надалі - Кредитний договір). Відповідно до Кредитного договору Позивач надав Відповідачу кредит у розмірі 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, а Відповідач зобов'язався повернути кредит в строк до 20.01.2017 року включно, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в порядку і в строки, передбачені Кредитним договором. Так, Позивач свій обов'язок по Кредитному договору щодо надання Відповідачу кредиту виконав, перерахувавши Відповідачу на його картковий рахунок на підставі Меморіального ордеру №34017 від 20.01.2014 року одноразово кредит у повному розмірі - 50 000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок. Однак, Відповідач, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання по поверненню чергової частини кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконав, у зв'язку з чим Банком було надіслано Позичальнику повідомлення з вимогою дострокового погашення № 7446/1-2.54 від 08.10.2014 року.

До позовної заяви позивач, в якості письмових доказів, надав суду ксерокопію Кредитного договору №R53100517178B від 20.01.2014 року, ксерокопію графіку повернення Кредиту і сплати Процентів та розрахунок вартості супутніх послуг, ксерокопію Виписки по рахунку приватного клієнта, ксерокопію меморіального ордеру № 34017 від 20.01.2014 року, ксерокопія листа-вимоги, які не завірені у встановленому законом порядку.

Веселівський районний суд Запорізької області направляв на адресу позивача запити про надання письмових доказів, в звязку невизнання позивних вимог відповідача. Проте на сьогоднішній день письмових доказів позивачем так і не надано.

Крім того, із позовної заяви вбачається, що позовна заява від імені ПАТ «ВТБ ОСОБА_2» підписана представником за довіреністю від 15.08.2013 року ОСОБА_4, ксерокопія якої, що додана до позовної заяви, не відповідає вимогам ч.5 ст.42 ЦПК України, оскільки її оригінал суду не наданий, копія суддею або нотаріусом не завірена, а завірена не встановленою особою.

Згідно до вимог ст.1 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів, юридичних осіб, інтересів держави.

Із матеріалів справи вбачається, що у порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України позивачем не надані докази на підтвердження укладення банком з відповідачем кредитного договору, виконання банком своїх зобов'язань з надання грошових коштів відповідачеві - будь-яких фінансових документів, що підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором, оскільки самий по собі розрахунок заборгованості не є доказом у справі у розумінні ст.57 ЦПК України, а є лише конкретизацією позовних вимог. До того ж наданий розрахунок не містить у собі відомостей щодо підстав виникнення боргу до 08.09.2014 року.

Крім того, слід врахувати, що кредитний договір є різновидом договору позики. На це, зокрема, вказує норма ч. 2 ст. 1054 ЦК, яка поширює на відносини за кредитним договором положення § 1 гл. 71 ЦК, що регулює позику, зі специфічними ознаками, притаманними суто інституту кредитування, встановленими § 2 зазначеної глави ЦК, а також іншими нормативними актами. Враховуючи вищевказане слід відзначити, що належним доказом укладення як договору позики так й кредитного договору є наявність у позивача оригіналу такого боргового документу, проте, позивачем не надано до суду оригіналу кредитного договору.

Отже, оскільки позивач у порушення вимог ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України, посилаючись на укладений сторонами кредитний договір і на те, що банк виконав свої зобов'язання за договором, а саме, передав гроші позичальнику, а позичальник не виконав свої зобов'язання з погашення кредиту, а також щодо наявності у позивача права вимоги до відповідача - не надав суду про це доказів і не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, підстави для висновків про порушення відповідачем прав позивача, які підлягаю захисту, відсутні. Відповідна судова практика з розгляду аналогічних цивільних справ викладена у рішенні Апеляційного суду Запорізької області від 04 березня 2015 року у справі №22- ц/778/723/15. Судові витрати слід залишити за позивачем.

Враховуючи вищі викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 1, 10, 42, 57, 60, 208 218, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного Товариства «ВТБ ОСОБА_2» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 - денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_5

29.01.2016