Рішення № 56502448, 16.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28572/15-ц

Провадження № 2/127/370/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору, -

встановив:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, укладено договір про надання споживчого кредиту №11254429000від 21.11.2007 року. Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 18000,00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1, а остання зобовязалась щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 300 доларів США до 21-го числа кожного календарного місяця, але у будь якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21.10.2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1., 1.2 кредитного договору). За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобовязалась сплатити проценти у розмірі 12.40% річних. За умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються у порядку, встановленому договором. (п.1.3. кредитного договору). Згідно з п. 8.1. кредитного договору у випадку порушення зобовязання позичальником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором: на прострочену суму основного боргу банк нараховує підвищенні проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу. Нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену суду основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу - (дня сплати ануїтетного платежу); на суму прострочених процентів, банк може нарахувати пеню, починаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів. Пеня нараховується в наступному порядку, а саме: у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості саном на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. В забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки № 159532 від 21.11.2007 року. Відповідно із ст. ст.553, 554 ЦК України, п. п. 1.1.-1.5 договору поруки поручитель зобовязується відповідати за виконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання позичальником своїх зобовязань по кредитному договору ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобовязань по договору поруки. Станом на 15.12.2015 року заборгованість за кредитним договором №11254429000 від 21.11.2007 року становить: по кредиту та процентам у розмірі 2986,95 доларів США та пеня у розмірі 16758,39грн., з яких: 2589,82долара США - заборгованість за кредитом, 397,13 доларів США - заборгованість за процентами, 15417,55грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 15.12.2014 року по 15.12.2015 року, 1340,84 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 24.04.2015 року по 15.12.2015 року. Просять стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №11254429000 від 21.11.2007 року становить: по кредиту та процентам у розмірі 2986,95 доларів США та пеня у розмірі 16758,39грн.

02.03.2016 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору. Позов мотивовано тим, що використання ПАТ «УкрСиббанк» долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, з внесенням в кредитний договір дискримінаційної умови, що значно погіршує становище ОСОБА_1, як споживача порівняно з ПАТ «УкрСиббанк», в разі настання певних подій дає ОСОБА_1 право відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вимагати визнання в цілому кредитного договору недійсним. Використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої Постанови Правління Національного банку України. В даному випадку ініціатором отримання кредиту, отримувачем його (Позичальником) є - ОСОБА_1, якій Національний банк України не видавав відповідної ліцензії на проведення валютних операцій. Отже, наявність банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій не звільняла Відповідача від обовязку отримати індивідуальну ліцензію, оскільки він не був ініціатором чи отримувачем за валютною операцією. При укладенні кредитного договору № 11254429000 від 21 листопада 2007 року представники банку запевнили ОСОБА_1 у наявності в них відповідних повноважень (ліцензій, дозволів, тощо) щодо надання кредитів в іноземній валюті і тому вона погодилася підписати зазначений договір. Відповідні гарантії ОСОБА_3 зазначив в п.9.1 Договору. До укладення вказаного договору ОСОБА_1 спонукали дії і запевнення працівників банку в правомірності надання кредиту в доларах США, зокрема, повідомлення про значну кількість позичальників, які користуються аналогічними послугами. Крім того, ПАТ «УкрСиббанк» готуючи текст договору, всупереч вимогам ст. 638 ЦК України не вказав істотних умов, що стосуються відповідальності АКІБ «УкрСиббанк». Тобто за умовами кредитного договору АКІБ «УкрСиббанк» не несе жодної відповідальності. Складаючи текст договору, ОСОБА_3 мав би зазначити, зокрема, про свою відповідальність у разі порушення законодавства про валютні операції. Викладене свідчить, що ПАТ «УкрСиббанк» при укладенні кредитного договору порушені вимоги діючих на той час законодавчих та нормативно-правових актів України щодо використання іноземної валюти, а також вимоги ЦК України, що є підставою для визнання договору недійсним. Просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11254429000 від 21.11.2007 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

На підставі ухвали суду від 03.03.2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 обєднано в одне провадження з первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк» (а.с.93).

16.03.2016 року представник позивача по первісному позову надала суду уточнені вимоги, згідно яких просила стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором №11254429000 від 21.11.2007 року по кредиту та процентам в розмірі 2986,95доларів США та 1340,84гривень пені.

В судовому засіданні представник позивача по первісному позову свій позов підтримала за обставин викладених в ньому, просила позов задовольнити. Зустрічну позовну заяву не визнала, заперечувала щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні свій позов підтримали за обставин викладених в ньому, просили позов задовольнити. Первісний позов не визнали заперечували щодо його задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився з невідомих суду причин.

Враховуючи думку учасників судового процесу, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, що не зявився в судове засідання.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідност. 526 ЦК Українизобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття611 ЦК Українипередбачає правові наслідки у разі порушення зобовязань, встановлені договором або законом, аст. 625 ЦК України- відповідальність за порушення грошового зобовязання, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідност. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, укладено договір про надання споживчого кредиту №11254429000від 21.11.2007 року (а.с.18-23).

Відповідно до умов кредитного договору Позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 18000,00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_1, а остання зобовязалась щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 300 доларів США до 21-го числа кожного календарного місяця, але у будь якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 21.10.2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1., 1.2 кредитного договору).

За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобовязалась сплатити проценти у розмірі 12.40% річних. За умовами кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються у порядку, встановленому договором. (п.1.3. кредитного договору).

Згідно з п. 8.1. кредитного договору у випадку порушення зобовязання позичальником в частині не сплати чергового ануїтетного платежу в установлений день сплати такого платежу чи сплати у розмірі меншому ніж передбачено цим договором: на прострочену суму основного боргу банк нараховує підвищенні проценти, в розмірі діючої процентної ставки на момент виникнення такої простроченої суми основного боргу. Нарахування підвищеної процентної ставки на прострочену суду основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу - (дня сплати ануїтетного платежу); на суму прострочених процентів, банк може нарахувати пеню, починаючи з 32 календарного дня, якщо рахувати з дати виникнення прострочених процентів. Пеня нараховується в наступному порядку, а саме: у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості саном на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті.

В забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки № 159532 від 21.11.2007 року (а.с.24).

Відповідно із ст. ст.553, 554 ЦК України, п. п. 1.1.-1.5 договору поруки поручитель зобовязується відповідати за виконання позичальником усіх його зобовязань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору, в тому числі за повернення суми боргу, відсотків за використання кредитних коштів, штрафних санкцій. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Причини невиконання позичальником своїх зобовязань по кредитному договору ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобовязань по договору поруки.

Відповідно до ст. ст.553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач взяті на себе зобовязання за договором виконав у повному обсязі. Відповідачі взяті на себе зобовязання за договором не виконали, внаслідок чого станом на 15.12.2015р. виникла заборгованість перед банком по кредитному договору в розмірі 2986,95 доларів США та пені в розмірі 1340,84 грн. (а.с.105-116).

АКІБ «УкрСиббанк» змінило назву на ПАТ «УкрСиббанк» (а.с.7-13).

Згідно зістаттею 192 ЦК Українизаконним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця Українигривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третястатті 533 ЦК України).

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої НБУ ліцензії.

Відповідно до ч.3 ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ОСОБА_3 має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19). Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином, відповідно до положень ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.

А тому укладаючи спірний Договір, банківська установа має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобовязання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з даним Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу субєктів: банкам, фінустановам та оператору поштового звязку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім субєктам (резидентам і нерезидентам) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначений вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (затв. Постановою Правління НБУ від 17 липня 2001р. за №2750, відповідно до п.5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93р. за №15-93. Відповідно до п. 2.3. зазначеного Положення за умови отримання письмово дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. ОСОБА_3 отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Також даний висновок підтверджений самим Національним банком, який у своєму листі від 29.05.2001р. за №28-313/2178 З"посиланням на норми Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначив, що здійснення резидентами операцій по отриманню та наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензій Національного банку України.

Дана позиція щодо правомірності надання кредитів в іноземній валюті на підставі саме генеральної ліцензії також підтверджена іншими нормативними актами Національного банку, який відповідно до ст. 44 ЗУ «Про Національний банк» діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Так у положенні про порядок діяльності «Вестерн Ен-Ай-ЕС Ентерпрайз Фонду» (США) та його кредитно-фінансової установи в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ за №269 від 01.11.1995р. зазначається, що кредити в іноземній валюті господарюючим субєктам приватної форми власності України Установа надає на підставі отриманої від Національного банку України генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (п.6 зазначеного Положення). За наявністю в Установи генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення кредитних операцій з розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку України Установа має право надавати кредити в іноземній валюті резидентам України (п.10 зазначеного Положення).

Таким чином, ОСОБА_3 має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензій/генеральної ліцензій на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Національний банк України у своєму нормативно-правовому акті підтвердив позицію, закріплену в Декреті, та встановив, що операції з використання іноземної валюти як засобу платежу на території України дозволяє без отримання індивідуальної ліцензії, якщо однією стороною операції є банк, який має генеральну ліцензію. Як зазначено вище АКІБ «УкрСиббанк» в подальшому перейменований на АТ «УкрСиббанк» отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл.

Також, аналіз положень ст.47 та ст.49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дозволяє зробити висновок, що наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення Банком операцій з валютними цінностями, в т.ч. операції з використання іноземної валюти як засобу платежу.

В свою чергу, відповідно до п.«в» ч.4, ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. ОСОБА_3 час укладання оспорюваного договору законодавством не було не встановлено термін і суми кредитів в іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування та ця норма не може бути застосована.

А тому, твердження ОСОБА_1, про обовязковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст.19 Конституції України за якими правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. ОСОБА_3 чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, ОСОБА_3 не має зобовязань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам.

Дане твердження також підтверджується п.10, п.11 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012р. за №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, а саме: «...У звязку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.»

Відповідно до 8.12. постанови НБУ від 30.05.2007р. за №200 «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.

Таким чином, аналіз вищезазначених нормативно-правових актів України дозволяє зробити висновок, що надання Банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту та сплати плати за кредит здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Банку Національним банком України, та не потребує отримання Банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів УкраїниПро систему валютного регулювання і валютного контролює наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з банківською ліцензією, виданою акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" Національним банком України 24.12.2001року за № 75 (а.с. 14,128) та дозволом №75-2 від 19.11.2002 року з додатками (а.с.15-17,129-131 ) АКІБ "УкрСиббанк" ( наразі ПАТ «УкрСиббанк», який також 28.12.2009 року отримав банківську ліцензію №75, дозвіл та додаток до дозволу(а.с.7132-135), що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», мав і наразі має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити та отримувати грошові кошти на погашення кредитів в іноземній валюті.

Виходячи з викладеного, враховуючи правовий висновок ВСУ від 24.09.2014 року по справі №6-145цс14, суд вважає законним і обґрунтованим стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами в загальній сумі 2986,95 долара США та стягнення пені в розмірі 1340,84гривень.

Так, як суд прийшов до висновку про правомірність видачі ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті - доларі США, то приведені нею вказані обставини на обґрунтування недійсності спірного кредитного договору є необґрунтованими та такими, що не підтверджені доказами.

Згідно зіст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, ОСОБА_1 при укладанні спірного кредитного договору погодилась зі всіма його умовами.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що ПАТ «УкрСиббанк» в повному обсязі дотримав та виконав всі умови кредитування, що витікають з норм цивільного законодавства,Закону України «Про захист прав споживачів», «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління Національного банку України, що є підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову та для задоволення первісного позову.

Відповідно дост. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів по первісному позову на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі 1318,00 гривень в рівних частках.

Судові витрати по зустрічному позову залишити за ОСОБА_1

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 192, 203, 215, 526, 553, 554, 611, 1054 ЦК України, Законом УкраїниПро банки і банківську діяльність, Декретом Кабінету Міністрів України«Про систему валютного регулювання і валютного контролю», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11254429000 від 21.11.2007 року по кредиту та процентам в розмірі 2986,95доларів США та 1340,84гривень пені.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в розмірі 1318 гривень в рівних частках.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: