Постанова № 56501977, 15.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/158/16 В справі № 760/324/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Носачова А.К.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора патрульної поліції роти №10 батальйону №3 Головного управління патрульної поліції Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Курельчука А.А. про визнання дій протиправними, скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить визнати протиправними дії інспектора Головного управління патрульної поліції Національної поліції у м. Києві роти №10 батальйону №3 лейтенанта поліції Курельчука А.А. щодо складання постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №601855 від 23 грудня 2015 року; визнати протиправними дії щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу - Audi A7, державний номер НОМЕР_1 від 23 грудня 2015 року та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення і зарити провадження в справі; скасувати акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.

Посилається в позові на те, що постановою відповідача від 23 грудня 2015 року його було притягнуто до адмінінстративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, а саме, як зазнаечно в постанові, стоянку ближчі ніж 30 м. від посадового майданчика для зупинки маршрутних ТЗ, що є порушенням п.15.9 ПДР, та створив перешкоду руху.

О 9 год. 35 хв., повертаючись до свого автомобіля, побачив як здійснювались роботи по завантаженню автомобіля на евакуатор.

Не розуміючи причин зазначених дій, звернувся до поліцейського з метою з'ясування підстав, які слугували вилученню транспортного засобу.

Інспектор проігнорував звернення, жодних пояснень не надав, його пропозицію щодо усунення транспортного засобу самостійно відхилив.

Стверджує, що інспектор недбало виконував свої посадові обов'язки, порушуючи його право на інформацію щодо прізвища, ім'я, по-батькові, посади та спеціального звання поліцейського, також останній нахабно проігнорував право водія, гарантоване законодавством, щодо можливості самостійно усунути правопорушення у максимально короткий строк, без вилучення транспортного засобу.

Після цього, забравши його документи, інспектор виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №601855.

Вважає, що зазначена постанова та акт вилучення транспортного засобу винесені з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконними та просить їх скасувати, посилаючись на те, що не порушував п. п. 15.9 та не вчиняв правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Крім того, позивач зазначає, що постанова складена на бланку, який не відповідає зразку, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, зокрема, в ньому відсутня, окрім відомостей про технічний засіб фіксації, відривна квитанція із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати накладеного на нього штрафу.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив, заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Виходячи з цього, на підставі ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 цього Кодексу, покладено на орган Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 283 КпАП України постанова в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:

- посаду, найменування підрозділу внутрішніх справ, прізвище, ім'я та по-батькові посадової особи, яка виносить постанову;

- дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;

- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);

- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис;

- розмір штрафу та порядок його сплати;

-правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;

- відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Такі ж вимоги до форми та змісту постанови про адміністративне правопорушення передбачені і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.

Судом встановлено, що інспектором Головного управління патрульної поліції Національної поліції у м. Києві роти №10 батальйону №3 лейтенантом поліції Курельчуком А.А. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 серії ПС2 №601855 від 23 грудня 2015 року та складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу - Audi A7, державний номер НОМЕР_1 від 23 грудня 2015 року.

/а.с.13, 24/

Зі змісту постанови вбачається, що вона не відповідає вимогам, зазначеним у ст.283 КУпАП та вище приведеній Інструкції, в ній відсутні прізвище, ім'я та по-батькові посадової особи, яка дану постанову винесла, посада посадової особи, що її винесла, а також відсутні відривна квитанція з зазначенням реквізитів та можлививх способів оплати штрафу.

Представник позивача суду пояснив, що копія постанови позивачу на місці накладення адміністративного стягнення йому видана не була, як і не роз»яснено порядок її оскарження та сплати штрафу.

Також як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема, не було зафіксовано покази свідків, та не зазначено мотивів відхилення пропозиції водія стосовно негайного усунення правопорушення.

В той же час, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію» до 31 грудня 2016 року поліції дозволяється використання службових посвідчень, бланків, печаток, штампів, логотипів та емблем міліції та Міністерства внутрішніх справ України.

Таким чином, використання інспектором застарілого бланку постанови у справі про адміністративне правопорушення не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, в розумінні ст. 251 КУпАП пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є доказами. Однак жодної оцінки вказаного доказу відповідачем надано не було.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог щодо оформлення постанови в справі про адміністративне правопорушення в порядку ч. 3 ст. 122 КУпАП України, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Крім того, з доданої позивачем інформації на місці зупинки ним транспортного засобу по вул. Білоруській, 1 в м. Києві встановлено знак 5.38 - «Місце стоянки».

Відповідачем дані обставини в постанові не спростовані і заперечення проти позову до суду останнім не подані.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що порушення позивачем п. 15.9 «е» ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, не підтверджено належними доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача в цій частині.

Що стосується вимог позивача про скасування акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23 грудня 2015 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовим актом індивідуальної дії є виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Відповідно до ч.ч.1,3 та 4 ст.265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Будь-яких доказів, які б свідчили про перешкоджання автомобілем позивача дорожньому руху, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності та Акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, відповідачем не приведено.

Відповідно до статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не скористався своїм правом надати суду заперечення проти вимог позивача.

Виходячи з викладеного вище, вимог, викладених у ст.71 КАС України, обов»язку відповідача, як суб»єкта владних повноважень, доказати правомірність своїх дій та прийнятого рішення, Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правовим актом індивідуальної дії є виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача і в цій частині.

Керуючись ст. ст. 122, 251, 268, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 4, 7, 17, 71, 94, 158, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Інспектора патрульної поліції роти №10 батальйону №3 Головного управління патрульної поліції Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Курельчука А.А. щодо складання акту огляду, тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу - Audi, д.н. НОМЕР_1 на спеціальний майданчик 23.12.2015 року.

Скасувати постанову Інспектора патрульної поліції роти №10 батальйону №3 Головного управління патрульної поліції Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Курельчука А.А в справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 601855 від 23.12.2015 року.

Скасувати акт огляду тимчасового затримання транспортного засобу- Audi, д.н. НОМЕР_1 на спеціальний майданчик 23.12.2015 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя :