Постанова № 56501876, 09.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/1825/16-а

Провадження № 2-а/760/215/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року, 16 годин 50 хвилин, м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту

населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, прийняв таку постанову.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

29.01.2016 позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною відмову відповідача в призначенні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі за її заявою від 28.08.2015 та зобов'язати відповідача призначити щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеній особі на підставі поданої заяви.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що є особою яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

28.08.2015 звернувся до відповідача з заявою щодо продовження виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний шестимісячний місяць.

Однак відповідач запропонував надати документи, які не передбачені нормами чинного законодавства, які регламентують порядок надання вищезазначеної допомоги.

У зв'язку з тим, що позивачу станом на 06.10.2015 не було надано щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та не було відмовлено в її нарахуванні, вона звернулася до відповідача із заявою-зверненням в порядку визначеному Законом «Про звернення громадян».

За результатами вищезазначеного звернення позивачу було відмовлено в призначенні щомісячної адресної допомоги, оскільки її сім'ї встановлено виплату щомісячної грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки отримання щомісячної грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є підставою для відмови в призначенні (припиненні) виплат в контексті вимог Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житло-комунальних послуг, як спеціальних нормативно-правових актів які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

04.03.2016 відповідач подав до суду заперечення проти адміністративного позову.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, оскільки відповідно до листа заступника міністра Міністерства соціальної політики України № 684/0/14-15/15 від 22.01.2015 питання надання сім'ям військовослужбовцям щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житло-комунальних послуг, необхідно розглядати у разі, якщо військовослужбовець не забезпечується житловим приміщенням та не отримує виплат на зазначені цілі.

Відповідно до наказу начальника Північного територіального юридичного відділу від 26.06.2015 № 10, ОСОБА_1 встановлена виплата щомісячної грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення на склад сім'ї чотири особи.

Оскільки щомісячна адресна допомога надається з метою покриття витрат на проживання (у тому числі на оплату оренди або найм житла, оплату житлово-комунальних послуг), то у даному випадку, визначення права на призначення адресної допомоги військовослужбовцям можливе у разі не забезпечення їх жилим приміщенням або за їх бажанням грошовою компенсацією за піднайом (найом) ними жилих приміщень.

На підставі вищезазначеного відповідач стверджував, що діяв в межах наданих повноважень та відповідно до норм чинного законодавства, а тому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

З'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 перебувають на обліку осіб, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Цей факт встановлений на підставі довідки № 3009006406 від 05.01.2015, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації (а.с. 5).

06.10.2015 позивач разом зі своїм чоловіком звернулась до відповідача із заявою, у якій просив призначити (надати) щомісячну адресну допомогу, як особам переміщеним з тимчасово окупованої території України (а.с. 6-7).

Відповідно до листа заступника начальника Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 15.12.2015 № 260-260/ОП/Т-600-6017 позивачу та її чоловіку було відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеним особам, оскільки відповідно до листа Північного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України їхній сім'ї встановлена виплата щомісячної грошової компенсації за піднайом (найом) житла відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с. 8).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до положень статті 45 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень військовослужбовцям визначається Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, який затверджений постановою КМУ № 450 від 26.06.2013.

Так відповідно до пункту 1 вищезазначеної постанови грошова компенсація за піднайом жилого приміщення виплачується особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, Адміністрація Держспецзв'язку, її територіальний орган, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку, підрозділ урядового фельд'єгерського зв'язку, територіальний підрозділ, заклад, установа чи організація Держспецзв'язку не орендує для них та членів їх сімей житло.

Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з частиною десятою статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії та компенсації відповідно до цього Закону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями, встановленими для громадян України законами та іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями органів місцевого самоврядування. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених законами.

Суд на підставі листа начальника Північного територіального юридичного відділу підполковника юстиції Субботіна О. М. від 05.11.2015 № 424 встановив, що відповідно до наказу Північного територіального юридичного відділу від 26.06.2015 № 10 ОСОБА_1 встановлена виплата щомісячної грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення на склад сім'ї чотири особи.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 перебувають на обліку осіб, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Цей факт встановлений на підставі довідки № 3009006406 від 05.01.2015, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Солом'янської районної державної адміністрації.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014.

Відповідно до пункту 2 вищезазначеної постанови грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Таким чином, суд не враховує доводи відповідача стосовно відсутності правових підстав для надання щомісячної адресної допомоги, у зв'язку з тим що чоловіку позивача ОСОБА_1 встановлена виплата щомісячної компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення на склад сім'ї чотири особи, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства щомісячна адресна допомога надається особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та грошова компенсація за піднайом (найом) житла, яка передбачена Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за піднайом (найом) ними житлових приміщень, який затверджений постановою КМУ від 26.06.2013 № 450, мають різну правову природу.

Лист заступника міністра Міністерства соціальної політики України № 684/0/14-15/15 від 22.01.2015, на який посилається відповідач, обґрунтовуючи законність оскаржуваної відмови, не є нормативним актом та не є підставою для припинення щомісячної адресної допомоги, інших підстав припинення виплати адресної допомоги відповідачем не наведено.

Таким чином, дії відповідача в частині відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, є протиправними.

Крім цього, суд звертає увагу що відповідно до пункту 8 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Таким чином, суд не може розглянути вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача призначити щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщеній особі, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства це розцінюється втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Зазначений висновок зроблений судом з урахуванням правової позиції Київського апеляційного адміністративного суду, висловленої ним в адміністративній справі № 750/12743/15-а.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС «у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку».

Відповідно до частини першої статті 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС «в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».

Таким чином, зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 94 КАС, суд зазначає, що з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 551, 20 грн.

Керуючись статтями 19, 45 Конституції України, Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Законом «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень» № 450 від 26.06.2013, постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» № 505 від 01.10.2014, статтями 2, 18, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 254 КАС, суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 серпня 2015 року про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551, 20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л. В. Шевченко