Рішення № 56500485, 10.03.2016, Оболонський районний суд міста Києва

10.03.2016 Справа № 756/4071/15-ц

Унікальний №756/4071/15-ц

Провадження №2/756/242/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Оболонський районний суд м. Києва у в складі:

головуючого судді Белоконної І.В.

при секретарі Клімковської Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма», Дочірнього підприємства «Самміт-Книга», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ля Фамм», про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав та за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма» про захист авторських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з первісним позовом до відповідачів ТОВ «Компанія Осма», ДП «Самміт-Книга», третя особа: ТОВ «Ля Фамм», про захист авторських прав та стягнення компенсації та за об'єднаним позовом до ТОВ «Компанія Осма» про захист авторських прав і просила суд з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з ТОВ «Компанія Осма» та ДП «Самміт-Книга» компенсацію за порушення авторського права у розмірі 30 мінімальних заробітних плат з кожного та судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона своєю творчою працею у 2008-2010 роках створила твори образотворчого мистецтва, а саме - картину «ІНФОРМАЦІЯ_1» (2009 рік), картину «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2008 рік), картину «ІНФОРМАЦІЯ_3» (2008 рік), картину «ІНФОРМАЦІЯ_4» (2009 рік), картину «ІНФОРМАЦІЯ_5» (2010 рік), що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію авторського права.

Однак відповідачі порушили права позивача шляхом публічного показу та розповсюдження без дозволу останньої контрафактних примірників твору (піратство), а саме реалізовували в магазинах «Читай город» та «Книжковий супермаркет» щоденники з малюнками, в структурі яких без дозволу позивача використано 5 її творів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнення підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Компанія Осма» у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав наведених у письмових запереченнях.

Представник відповідача ДП «Самміт-Книга» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Представник третьої особи ТОВ «Ля Фамм» у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з підстав наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 своєю творчою працею у 2008-2010 роках створила твори образотворчого мистецтва, а саме - картину «ІНФОРМАЦІЯ_1» (2009 рік), картину «ІНФОРМАЦІЯ_2» (2008 рік), картину «ІНФОРМАЦІЯ_3» (2008 рік), картину «ІНФОРМАЦІЯ_4» (2009 рік), картину «ІНФОРМАЦІЯ_5» (2010 рік) (а.с.6, 7, 10, 13, 116 т.1). Авторство ОСОБА_1 підтверджується підписом останньої на оригінальних примірниках творів, а саме у нижньому лівому куті кожної з робіт зазначено «ОСОБА_1». Крім того, факт авторства на вказані вище твори образотворчого мистецтва підтверджується також відповідними свідоцтвами про реєстрацію авторських прав на твір (а.с.13-16 т. 1).

17 лютого 2015 року представником позивача в магазині «Книжковий супермаркет», що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 47, в якому ТОВ «Компанія Осма» (відповідач) здійснює господарську діяльність, було придбано щоденник «Tet-a-tet» за ціною 99,70 грн, що підтверджується копією фіскального чеку №47 та відеозаписом факту придбання вказаного товару (а.с.17, 58).

Аналогічний щоденник «Tet-a-tet» 17 лютого 2015 року за ціною 124,99 грн також було придбано представником позивача в магазині в ТЦ «Навигатор» (підземний перехід), що знаходиться в м. Києві, на площі Слави, в якому ТОВ «Компанія Осма» (відповідач) здійснює господарську діяльність, що підтверджується копією фіскального чеку №24 (а.с.118).

У згаданому щоденнику втілено твори образотворчого мистецтва під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Статтею 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» визначено, що контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (ч. 1 ст. 435 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (ст.ст. 614, 1166 ЦК України).

Враховуючи викладене, виконання вимог закону при використанні ним об'єкту авторського права зобов'язаний довести відповідач.

Згідно договору поставки №03-01/15 від 05.01.2015 року та згідно накладної №1 від 06.01.2015 року відповідач ТОВ «Компанія Осма» придбав щоденники з малюнками «Tet-a-tet» у відповідача ДП «Самміт-Книга» у кількості 12 шт. (а.с.144-149 т.1).

На підставі вищезазначеного договору поставки та накладної представник відповідача ТОВ «Компанія Осма» зазначав у судовому засіданні, що його довіритель не є належним відповідачем, оскільки не створював та не вводив в цивільний обіг щоденник «Tet-a-tet», а лише добросовісно набув право власності на нього у ДП «Самміт-Книга».

Проте згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Представник третьої особи ТОВ «Ля Фамм» у судовому засіданні наголошував, що у позивача і третьої особи ТОВ «Ля Фамм» виробника спірного товару є усна домовленість про таке виробництво і використання творів позивача у товарі, оскільки з 2006 по 2012 роки позивач працювала в редакції журналу «Chercher la femme», була позаштатним членом редколегії.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2, яка є заступником керівника редакції журналу «Chercher la femme», повідомила, що під час співпраці позивача з редакцією журналу з 2006 року у них склалися дружні стосунки, і позивач знала про випуск щоденнику «Tet-a-tet» у майбутньому, та давала усну згоду на викладення у ньому її творів образотворчого мистецтва.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно з ч. 1 ст. 1107 ЦК України розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

За приписами ч. 2 ст. 1107 ЦК України договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Відповідно ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо).

Авторський договір у цьому випадку може бути укладений в усній формі з можливим залученням свідків для доказу факту укладення договору. Про укладення договору може свідчити повідомлення автора редакцією про прийняття його рукопису або сам факт опублікування твору. Якщо до органу періодичної преси надходить незамовлений рукопис, попередня робота над ним ще не є доказом, що між сторонами вже виникли договірні відносини. Внутрішні організаційні дії редакції і навіть попередній набір рукопису ще не є доказом згоди на приймання рукопису. У авторському договорі не може бути умов, які обмежують автора у створенні ним у майбутньому творів на певну тему або в певній галузі, та таких, що суперечать Закону України «Про авторське право і суміжні права» або погіршують права автора порівняно із цим Законом. Такі умови авторського договору визнаються недійсними.

На спірному товарі щоденнику «Tet-a-tet» на задній частині відтворено Міжнародний стандартний номер книги (ISBN). Згідно Інструкції про порядок надання міжнародного стандартного номера книги (ISBN) в Україні від 27.08.2015 року ISBN ідентифікує лише одне неперіодичне видання одного конкретного видавця, є неповторним і використовується тільки для цього видання. На основі ISBN будується штриховий код для книжкового видання. Тобто, спірний товар не може кваліфікуватися як періодичне видання, а тому на нього не поширюється дія ч. 1 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» передбачено, що згідно зі ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам, вони охороняються безстроково.

Враховуючи все викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачами порушено авторське право позивача шляхом розповсюдження контрафактної продукції із зображенням творів образотворчого мистецтва під авторством позивача без надання на це її згоди.

Пунктом г) ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають правоґ6 подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» відповідно до пункту г) частини першої статті 52 Закону №3792-ХІІ суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірними кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні. Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт г) частини другої статті 52 Закону №3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, враховуючи невизнання відповідачем ТОВ «Компанія Осма» факту порушення ним авторського права позивача шляхом реалізації ним контрафактної продукції, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на зафіксований випадок реалізації контрафактної продукції через мережу торгівлі відповідача ТОВ «Компанія Осма», якому у свою чергу зазначену контрафактну продукцію поставив відповідач ДП «Самміт-Книга», суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити, стягнути з ТОВ «Компанія Осма» на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав, яке полягає у публічному показі та розповсюдженні 5 творів образотворчого мистецтва в структурі щоденника «Tet-a-tet», у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що станом на час ухвалення рішення у справі становить 41 340,00 грн. Також суд вважає необхідним стягнути з ДП «Самміт-Книга»на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав, яке полягає у публічному показі та розповсюдженні 5 творів образотворчого мистецтва в структурі щоденника «Tet-a-tet», у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що станом на час ухвалення рішення у справі становить 41 340,00 грн.

Керуючись ст.ст. 79, 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів ТОВ «Компанія Осма» та ДП «Самміт-Книга» на користь позивача судовий збір у розмірі 413,00 грн з кожного.

З огляду на вищевикладене, відповідно до ст.ст. 16, 435, 614, 1166 ЦК України, ст.ст. 1,11, 14, 50, 52 ЗУ «Про авторське прав і суміжні права», керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-61, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма», Дочірнього підприємства «Самміт-Книга», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Ля Фамм», про захист авторського права та стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав та за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма» про захист авторських прав- задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма» (код ЄДРПОУ 39314791) на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключних авторських прав у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що станом на час ухвалення рішення у справі становить 41340 (сорок одну тисячі триста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Самміт-Книга» (код ЄДРПОУ 35760108) на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення виключних авторських прав у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, що станом на час ухвалення рішення у справі становить 41340 (сорок одну тисячі триста сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Осма» (код ЄДРПОУ 39314791) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 413 (чотириста тринадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Самміт-Книга» (код ЄДРПОУ 35760108) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 413 (чотириста тринадцять) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Белоконна