Рішення № 56499816, 10.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9646/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарями Бурячек О.В., Оверчук Т.І.,

Томіленко В.В.

за участі

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги мотивувала тим, що 25 квітня 2014 року було укладено договір позики, відповідно до якого позивачем передано відповідачу 2 000 доларів США, на підтвердження цього надана розписка. На час пред'явлення позову відповідач не повернув кошти. Просить стягнути з відповідача грошові кошти за договором позики у розмірі 42 266,20 грн., та судовий збір у розмірі 423,00 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що через затримку виплати заробітної плати відповідач звернувся до її чоловіка, щоб взяти у борг кошти до виплати підприємством боргу по заробітній платі. Але після виплати підприємством боргу по заробітній платі до теперішнього часу відповідач 2 000 доларів США не повернув. Термін повернення грошей у розписці не зазначено, тому що не знали, коли підприємство розрахується з боргами по заробітній платі, але письмову вимогу відповідачу направляла. На зворотній стороні розписки міститься чернетка видаткового касового ордера, по якій кошти відповідачу не видавалися та її не відома особа, яка цю чернетку виготовляла.

Відповідач позов не визнав. Пояснив, що кошти, які ним отримані по розписці виплачені йому як винагорода або за якісно виконану роботу або за швидкість при виконанні роботи. Після звільнення працівників необхідно було виконати певний обсяг роботи, тому ним був розроблено проект, який дозволив завершити певну ділянку роботи. 28 лютого 2015 року був звільнений за прогул та після скасування незаконного звільнення відповідачем було подано позов про стягнення боргу по росписці.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що директор товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» Куліковський звернувся до нього з проханням дозволити у зв»язку із затримкою виплати заробітної плати передати в борг відповідачу кошти. Це питання було погоджено та в подальшому від Куліковського йому стало відомо про передачу коштів в борг.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що наприкінці березня 2014 року заборгованість по заробітній платі збільшилась, тому написав заяву про звільнення. Після цього директор Куліковський повідомив, що домовився з ОСОБА_6 про виплату заборгованості по заробітній платі у травні, червні. Про позику не йшла мова. 25 квітня 2014 року спочатку було надано на підпис касовий ордер на отримання коштів у сумі 2000 євро із зазначенням еквівалента у гривні, що не відповідало офіційному курсу. Тому відмовився його підписувати. Після цього на звороті цього ордера позивач запропонувала написати розписку про отримання коштів у долларах США для звіту ОСОБА_6, при цьому про повернення цих коштів не було обумовлено.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Згідно наказу № 16-п від 13 січня 2005 року відповідача прийнято інженером-конструктором по переводу в товариство з обмеженою відповідальністю «Тесис» (а.с.65).

Згідно наказу № 30-к від 02 березня 2015 року відповідача звільнено з посади за прогули без поважних причин - п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.66).

Згідно рішення Апеляційного суду м.Києва від 17 листопада 2015 року ,зокрема скасовано наказ № 30-к від 22 березня 2015 року про звільнення відповідача за п.4 ст. 40 КЗпП (а.с. 148-154).

Згідно наказу № 66/1-к від 04 липня 2012 року позивача прийнято на посаду директора з економіки в товариство з обмеженою відповідальністю «Тесис» (а.с.67).

Згідно довідки станом на 01 червня 2014 року заборгованість з виплати заробітної плати ТОВ «ТЕСИС» перед відповідачем становила 41601,16 грн., станом на 27 червня 2014 року заборгованість по заробітній платі погашена в повному обсязі, станом на 05 березня 2015 року заборгованість по заробітній платі відсутня (а.с.71).

Згідно розписки від 25 квітня 2014 року відповідач отримав у позивача 2 000 доларів США (а.с.100).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов'язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Позивач просила про стягнення з відповідача грошові кошти за договором позики у розмірі 42 266,20 грн.

На підтвердження своїх вимог позивача надала розписку від 25 квітня 2014 року про отримання відповідачем від позивача 2 000 доларів США.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що з ним було погоджено передачу директором товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» Куліковським відповідачу коштів у борг.

Відповідач позов не визнав. Пояснив, що кошти, які ним отримані по розписці не є боргом через відсутність домовленості про передачу в борг та повернення зазначених коштів.

На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на видатковий касовий ордер, який також складений 25 квітня 2014 року із зазначенням прізвища відповідача та грошових коштів у розмірі 2000 євро, який міститься на зворотній сторінці розписки.

Будучи допитаним у якості свідка відповідач ОСОБА_4 пояснив, що наприкінці березня 2014 року з директором Куліковським була розмова про виплату заборгованості про заробітній платі, про позику мова не йшла. 25 квітня 2014 року спочатку йому було надано на підпис касовий ордер на отримання коштів у сумі 2000 євро із зазначенням еквівалента у гривні, який не відповідав офіційному курсу. Тому відмовився його підписувати. Після цього на звороті позивач запропонувала написати розписку про отримання коштів у доларах США для звіту ОСОБА_6, при цьому про повернення цих коштів не було обумовлено.

Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа, наданого для підтвердження позовних вимог, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 р року у справі № 6-63цс13, яка відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Твердження позивача та пояснення свідка ОСОБА_6 про укладення договору позики спростовуються змістом розписки, в якій не зазначено про отримання відповідачем грошової суми у борг із зазначенням обов»язку повернути. Тому позивачем не доведено факт передачі відповідачу коштів у борг за договором позики.

Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідач просив про стягнення витрат з оплати правової допомоги у сумі 5000 грн. 00 коп.

Виходячи з положень ст.79 ЦПК України судові витрати складають із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, до яких належать, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги.

Згідно з вимогами ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється частиною 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року № 4191-VI, згідно з якою розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

На підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2016рік" передбачено наступний розмір мінімальної заробітної плати: з 01 січня 2014 року - 1218 грн. 00 коп., з 01 січня 2016 року - 1378 грн. 00 коп.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення витрат у зв'язку з оплатою правової допомоги підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

На підтвердження цих обставин суду надано договір про надання правової допомоги, квитанцію про оплату гонорару, розрахунок обсягу виконаних робіт поза судовим засіданням,а саме, складання позовної заяви, надання консультацій та інше, участь представника відповідача у судових засіданнях протягом 300 хвилин (а.с.98,99,125,126,126а,127,128,164,165-166) .

При визначенні розміру витрат з оплати правової допомоги суд приймає до уваги участь представника відповідача ОСОБА_5 у судових засіданнях 23 грудня 2015 року протягом 0 год. 46 хв., 01 грудня 2015 року - 0 год. 18 хв., 10 грудня 2015 року - 0 год. 26 хв.,15 лютого 2016 року - 0 год. 02 хв., 22 лютого 2016 року - 0 год. 25 хв., 25 лютого 2016 року - 0 год. 53 хв. та розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2014 року - 1218 грн. 00 коп., з 01 січня 2016 року - 1378 грн. 00 коп. (а.с. 101,129,134,138,145,160-161).

З урахування наведеного, з 01 січня 2014 року 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи складає 487 грн. 20 коп., за участь у судових засіданнях протягом 01 год. 30 хв. (487 грн. 20 коп. х 01 год.30 хв.) оплата правової допомоги складає у сумі 730,80 грн.; 01 січня 2016 року 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи складає 551 грн. 20 коп., за участь у судових засіданнях протягом 01 год. 20 хв. (551 грн. 20 коп. х 01 год. 20 хв.) оплата правової допомоги складає у сумі 734,93 грн. та поза судовими засіданнями - 22 лютого 2015 року протягом 01 год. 37 хв., 09 лютого 2016 року протягом 5 хв., 13 лютого 2016 року пртягом 19 хв., 25 лютого протягом 9 хв.оплата правової допомоги складає у сумі 787,64 грн. Загальна сума оплати правової допомоги складає у розмірі 2253,37 грн.(730,80 грн.+734,93 грн.+787,64).

Тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню витрати з оплати правової допомоги у сумі 2253 (дві тисячи двісті п"ятдесят три) грн. 37 коп.В іншій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 202,207, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61,79,88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати, понесені на правову допомогу у сумі 2253 (дві тисячи двісті п"ятдесят три) грн. 37 коп.

Повний текст рішення виготовлено 15 березня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Є.Арапіна