Ухвала суду № 56497344, 14.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження 22ц/790/301/16 Головуючий 1 інстанції - Бєссонова Т.Д.

Справа № 632/3003/14-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - право власності

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Пилипчук Н.П., Трішкової І.Ю.,

за участю секретаря - Гребенщикової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, уточненою в подальшому, до ОСОБА_1 про стягнення компенсації вартості частки у спільному майні. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину автомобіля FORD Mondeo д.р.н. НОМЕР_1, 2001 року випуску. Ще до моменту розділу майна відповідач забрав вказаний автомобіль та користується ним одноособово. Спільне користування автомобілем неможливе. Просить, в порядку ст. 364 ЦК України стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частини вказаного автомобіля FORD Mondeo, в сумі 64377,10 грн.; припинити її право власності на 1/2 частину цього автомобіля, визнати за відповідачем право особистої власності на автомобіль, стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав. Посилався на те, що після розірвання шлюбу він звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому просив виділити йому FORD Mondeo д.р.н. НОМЕР_1. 2001 року випуску, інше спільне майно залишити за ОСОБА_2 Але ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року за ним визнано право власності на 1/2 частину спірного автомобіля FORD Mondeo. Після цього він неодноразово пропонував позивачеві, в тому числі і письмово під час розгляду вказаної справи, спільно продати автомобіль та розділити отримані кошти, однак остання від продажу автомобіля ухиляється. Просить в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля Форд Мопдео, в сумі 64 377,10 грн. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину вказаного автомобіля . Визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на цей автомобіль. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі в сумі 2181,27 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що не згоден з висновками експертизи щодо вартості спірного автомобіля. Вважає, що експерт ОСОБА_3 є зацікавленою особою та не мала права оцінювати рухомі речі, такі як колісні транспортні засоби. З оцінкою автомобіля не згоден, так як оцінка проведена без огляду автомобіля. Вказує на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 07 грудня 2015 року справа була направлена для проведення судової товарознавчої експертизи для визначення вартості спірного автомобіля. Провадження у справі зупинено. 22 лютого 2016 року справу повернуто до суду без виконання проведення експертизи, так як вартість експертизи не сплачено та автомобіль не надано експерту для огляду.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2015 року провадження у справі поновлено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом спору є автомобіль FORD Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1,2001 року випуску, який належить сторонам на праві спільної часткової власності в рівних частинах на підставі рішення суду та є неподільною річчю. Відповідно до висновків судової автотоварознавчої експертизи ринкова вартість спірного автомобіля на момент проведення експертизи, розрахована за матеріалами справи та складає 128754,20 грн. Також судом враховано, що частки сторін не можуть бути виділені в натурі, тому що автомобіль є неподільною річчю; спільне користування автомобілем неможливе через неприязні стосунки між сторонами після розірвання шлюбу.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, так як такий висновок є обгрунтованим, відповідає вимогам закону, обставинам справи та підтверджується доказами.

Матеріали справи свідчать, що сторони, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, придбали автомобіль FORD Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, який було зареєстровано 24.07.2013 року на ім'я ОСОБА_2 у ВРЕР ДАІ м. Ізюм, ГУМВС України в Харківській області, (а.с.6)

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину вказаного автомобіля FORD Mondeo д.р.н. НОМЕР_1, 2001 року випуску(а.с.4-5). Тобто спірний автомобіль став належати сторонам на праві спільної часткової власності. На цей час автомобіль знаходиться у відповідача, що не заперечує і він. Позивач згодна, щоб спірний автомобіль залишився у відповідача і надалі.

Відповідно до ст. ст. 355. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Здійснення права спільної часткової власності регулюється статтею 358 ЦК України, згідно якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Так, відповідно до ч.І ст.364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно частини 2 цієї ж статті якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Отже, якщо один із подружжя (із співвласників) бажає отримати замість своєї частки у неподільній нерухомій речі грошову компенсацію, а інша сторона не хоче її добровільно сплачувати, то такий заінтересований співвласник має право звернутися до суду із відповідним позовом (відповідною вимогою) у порядку статті 364 Цивільного кодексу України.

Об'єктом спору є автомобіль FORD Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1,2001 року випуску, який належить сторонам на праві спільної часткової власності в рівних частинах на підставі рішення суду та є неподільною річчю.

Відповідно до висновків судової автотоварознавчої експертизи № 6450 від 08 липня 2015 року ринкова вартість автомобіля FORD Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001року випуску, на момент проведення експертизи, розрахована за матеріалами справи, складає 128754,20 грн. (а.с.235-237)

Частиною першою статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Позивач ОСОБА_2 просить припинити її право власності на 1/2 частку автомобіля, таким чином суд вважає, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам позивача та членам його сім'ї.

При задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що частки сторін не можуть бути виділені в натурі, тому що автомобіль є неподільною річчю; спільне користування автомобілем неможливе через неприязні стосунки між сторонами після розірвання шлюбу.

Судова колегія вважає необгрунтованими посилання апелянта ОСОБА_1, що суд першої інстанції невірно визначив вартість спірного автомобіля. Відповідно до висновків судової автотоварознавчої експертизи № 6450 від 08 липня 2015 року ринкова вартість автомобіля FORD Mondeo, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001року випуску, на момент проведення експертизи, розрахована за матеріалами справи та складає 128754,20 грн.( т. 1 а. с. 235-237). При розгляді справи апеляційним судом, оскільки ОСОБА_1 був не згодний з вартістю автомобіля визначеною вказаною експертизою, за його клопотанням призначалася ухвалою суду від 07 грудня 2015 року повторна експертиза. ОСОБА_1 не сплатив вартість вказаної експертизи та не надав для огляду експерту спірний автомобіль, тому справа повернута з експертизи та повідомлено про неможливість надання висновку ( т. 2 а. с. 65-79).

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 79, ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема і витрати пов'язані з проведенням судових експертиз.

Позивачем ОСОБА_2 надано до суду квитанції про сплату судового збору та квитанцію на оплату проведення судової автотоварознавчої експертизи № 6450, всього на суму 2181,27 грн. В зв»язку з наведеним судом першої інстанції правильно судові витрати покладено на відповідача.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин підстав для зміни або скасування судового рішення судова колегія не вбачає. Відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: