Ухвала суду № 56493221, 03.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6262/15-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.Провадження № 22-ц/780/357/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1.Категорія 26 03.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

03 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Дмитрієвої Л.Д., Мельника Я.С.,

при секретарі Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа : ОСОБА_2 про визнання правовідносин поруки припиненими,

встановила:

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2015 року первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 30162,96 дол. США, пеню в сумі 63 806 грн. 87 коп. та судові витрати по справі 3654 грн.

Зустрічний позов задоволено.

Визнано припиненими правовідносини поруки між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» по договору поруки № КІСWGА 00000127\Р від 19.07.2007 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення первісного позову скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити.

Зазначає, що судом при розгляді справи порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що19.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № KICWGA00000127, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 55700 дол.США на наступні цілі: придбання земельної ділянки під забудову 50 000дол.США, а також 5700дол.США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5% від суми кредиту у момент надання кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.1.1. данного договору та винагороди за повернення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

Відповідно до п.7.1. договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти у сумі 794, 23 дол.США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді. Для виконання данного договору банк відкрив позичальнику рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам.

Станом на 27.02.2015року в звязку з порушенням умов договору, за позичальником ОСОБА_2 рахується заборгованість в розмірі 33118,34 дол.США, яка складається з: 21299,15 дол.США -заборгованість за кредитом; 5726,67 дол.США -заборгованість по процентам за користування кредитом; 1551,49дол.США -заборгованість по комісії за користування кредитом; 2955,39 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 9,01 дол. США штраф (фіксована частина);1576,64дол.США-штраф (процентна складова).

Встановлено, що в забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором № KICWGA00000127 мід ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № KICWGA00000127/Р від 19.07.2007року.

Відповідно до п.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

17.09.2014 року на адресу позичальника ОСОБА_2 та поручителя було направлено повідомлення про наявність заборгованості по поверненню кредитних коштів, однак, погашення заборгованості не здійснено.

03.10.2008 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» направив позичальнику ОСОБА_2 повідомлення про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором від 19.07.2007 року, тобто відсоток за договором було встановлено в 13,08 % на рік. Однак, банк не направив вказаного повідомлення про збільшення відсоткової ставки поручителю за кредитним договором ОСОБА_3

Згідно статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вимогами договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

На підставі пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, частиною другою статті 1050 ЦК встановлено, що коли договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Також, відповідно до ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором.

Вирішуючи вказаний спір та частково задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував своїх зобовязань за кредитним договором і станом на день звернення позивача до суду сума заборгованості відповідачем не була погашена.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, частина перша якої передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши спір, повно та всебічно дослідив й оцінив обставини справи, надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про часткове задоволення первісного позову.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2015 року мзалишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його оголошення.

Головуючий

Судді