Рішення № 56492214, 10.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13566/15-ц

Провадження № 22-ц/779/426/2016

Категорія 24

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С.О.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Малєєва А.Ю.

секретаря Яковин М.Я.

за участю: відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання, за апеляційною скаргою представника Львівського державного університету внутрішніх справ -Шевчука А.В. на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року представник ЛьДУВС звернувся в суд з позовом ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 25.08.2009 року між сторонами було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Згідно п.п.2.36 та 3.2 договору, відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний був у випадку звільнення з органів внутрішніх справ протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати витрати, затрачені на його утримання у ВНЗ МВС України.

Оскільки 27.01.2015 року відповідач звільнився з органів внутрішніх справ, то з нього підлягає до стягнення сума відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця, яка становить 16500 грн. 10 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2015 року в задоволенні позову Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання - відмовлено.

На дане рішення представник Львівського державного університету внутрішніх справ подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що в порушення приписів ст..212-214 ЦПК України суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що угода про підготовку фахівця у ВНЗ укладалась між ВНЗ в особі його ректора і особою, зарахованою на навчання ( відповідачем ОСОБА_2.). Виходячи з п.п. 1.1., 9.9. Положення про вищі навчальні заклади, та п.п. 2.3, 3 Порядку розрахунку витрат з утриманням курсантів у ВНЗ, кошти відшкодовані за утримання курсантів у ВНЗ нараховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади, як власні надходження ВНЗ та витрати на утримання курсантів.

Суд першої інстанції помилково вважав, що витрати на навчання відповідача повинні відшкодовуватись на користь МВС України, а не на користь позивача.

Також судом не взято до уваги письмові докази, які підтверджують факт отримання відповідачем стипендії, його речового та харчового забезпечення під час навчання, користування комунальними послугами.

Рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник ЛьДУВС в судове засідання не з'явився, хоч належно був повідомлений про розгляд справи.

ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги не визнали, просять її відхилити; рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та доводи його представника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до наказу Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ від 26.07.2009 року № 219 ОСОБА_2 зараховано з 06.08.2009 року курсантом першого курсу денної форми навчання за напрямом підготовки 6.0701106 «Автомобільний транспорт».

25.08.2009 року між Прикарпатським юридичним інститутом, управлінням МВС України в Івано-Франківській області та відповідачем було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі, до п. 2.3.6 та 3.2. якого відповідач зобов`язаний у випадку звільнення з органів внутрішніх справ протягом 3 років після закінчення навчання відшкодувати витрати на утримання у навчальному закладі. Строк дії договору сторони визначили до серпня 2016 року.

Згідно наказу №109 о/с від 30/08/2011 р. ОСОБА_2 відряджено для проходження служби і навчання до Львівського державного університету внутрішніх справ з 30/08/2011 року.

Між ЛьДУВС та відповідачем також було укладено договір про підготовку фахівця у навчальному закладі МВС, відповідно до п. 2.3.5 якого відповідач зобов`язувався після закінчення навчання прибути до місця призначення і приступити до виконання службових обов`язків за посадою та відпрацювати не менше 3 років. Відповідно до п. 2.3.6. вказаного договору відповідач зобов`язався у разі відрахування і навчального закладу чи звільнення зі служби до встановленого трирічного строку відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з навчанням.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 27.01.2015 року № 39 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п. 64 «ж» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» за власним бажанням з 30.01.2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не надав підтверджуючих доказів, що він уповноважений на подання вказаного позову та стягненні грошових коштів на свою користь, а не на користь державного бюджету. Крім того, вважав, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат пов'язаних з утримання позивача за час навчання.

Однак погодитись з таким висновком колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.1. Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом МВС України від 14 лютого 2008 року № 62 (далі - Положення) вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС.

Кошти на навчання виділяються із державного бюджету України після чого перераховуються вищим навчальним закладам МВС України та витрачаються останніми на підготовку фахівців для підрозділів МВС України.

Бюджетні асигнування та надходження спеціального фонду не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням відповідно до вимог чинного законодавства (п. 9.9. Положення).

Вищі навчальні заклади самостійно використовують кошти загального та спеціального фондів державного бюджету відповідно до кошторису, що затверджується МВС (п. 9.10. Положення).

Згідно з п. 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого спільним наказом МО України, Міністерства фінансів України, МВС України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534, сума відшкодування витрат на утримання під час навчання курсантів відображається у наказі про його звільнення та вноситься до книги обліку нестач вищого навчального закладу.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, в порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд не звернув уваги та не врахував, що розпорядником коштів, які виділяються із бюджету для підготовки спеціалістів органів внутрішніх справ є університет, а кошти, які просить стягнути позивач з відповідача, відшкодовуються МВС України або підпорядкованим йому підрозділам, яким у даному випадку виступає університет.

Згідно довідки-розрахунку № 7 від 24.04.2015 року сума фактичних витрат пов'язаних з утриманням складала за період з 01.09.2009 по 31.08.2011 року складала: 2751 грн., а сума витрат до утримання пов'язаних з навчанням у ЛьДУВС за вересень 2011 та червень 2013 року складала 13748,60 грн., а всього разом - 16 500 грн.

ОСОБА_2 не заперечує того факту, що під час навчання у позивача ним отримувалася стипендія, надавалося речове та продовольче забезпечення.

Правильності здійсненого позивачем розрахунку витрат відповідач також не спростовує.

За таких обставин, розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням вимог матеріального права. Зважаючи не це, воно підлягає скасуванню; по суті позовних вимог слід ухвалити нового рішення про задоволення позову.

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 509, 526 ЦК України, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Львівського державного університету внутрішніх справ - задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ 16500 (шістнадцять тисяч п'ятсот) гривень 10 копійок відшкодування витрат пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського державного університету внутрішніх справ 267, 96 гривень судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

А.Ю. Малєєв