Ухвала суду № 56491768, 15.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/10692/14-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.

Категорія 34 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2015 року

встановила:

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2015 року накладено арешт на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2: автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2; автомобіль марки «BMW», модель «Х3», 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4. Зобовязано ОСОБА_2 не вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаних автомобілів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу про забезпечення позову скасувати. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи в повному обсязі заяву ОСОБА_1 та накладаючи арешт на транспортні засоби, що належать на праві власності ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами наявний спір з приводу відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення в майбутньому.

Проте в повній мірі погодитись з таким висновком суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом та просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь93 077 грн майнової шкоди та 15000 грн моральної шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки (а.с. 2-9).

Частиною 3статті 152 ЦПК Українивстановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п., п. 4, 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

З метою захисту своїх прав ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2; автомобіль марки «BMW», модель «Х3», 2007 року випуску, кузов №WBXPC93497WF15813, номерний знак НОМЕР_4, які належать відповідачу, та заборонити вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження.

Проте звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, в порушення вимог ч. 2ст. 151 ЦПК України, ОСОБА_1 не зазначила у заяві вартість транспортних засобів, на які просила накласти арешт, а також не надала відповідні відомості щодо їх вартості.

Як видно з наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції копій договорів страхування транспортних засобів за № 002690/КАВТ від 20.02.2013 р. та № 002704/КАВТ від 11.04.2013 р., вартість автомобіля марки «BMW», модель «Х3», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_4, та автомобіля марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 встановлена в розмірі 244000 грн та 390000 відповідно.

За таких обставин, коли сукупна вартість забезпечених транспортних засобів (634000 грн) значно перевищує суму позовних вимог (108077 грн), заявлених ОСОБА_1 до ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що вид забезпечення позову, застосовний судом першої інстанції, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи зазначене, ухвала суду відповідно до п. 2 ч. 1ст. 312 ЦПК Українипідлягає скасуванню в частині накладення арешту на автомобіль марки «PORSCHE».

Керуючись ст. ст.209,303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 02 березня 2015 року в частині накладення арешту на автомобіль марки «PORSCHE», модель «CAYENNE», 2007 року випуску, кузов №WP1ZZZ9PZ8LA31269, номерний знак НОМЕР_2 скасувати.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: