Рішення № 56489715, 03.03.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7071/14

№ 2/183/103/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2016 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Березюк В.В.,

при секретарі Тен І.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Союз Дніпро», ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Союз Дніпро», ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним,-

в с т а н о в и в:

КС «Союз-Дніпро» звернулося до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, яким просили стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 1449/14 від 19.06.2014 року в розмірі 106864,44 грн., з яких: 89460,00 грн. залишок по кредиту, 17404,44 грн. відсотки нараховані за прострочення платежів.

В обґрунтування свого позову позивач посилався на те, що 19.06.2014 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 1449/14, відповідно до якого КС «Союз-Дніпро» надав позичальнику грошові кошти у розмірі 89460,00 грн., строком повернення до 18.06.2016 року, а відповідач зобовязався використати кредит на визначені договором цілі, забезпечити його повернення, сплату нарахованих відсотків у розмірі 2,3% у встановлений термін. За період своєчасного повернення кредиту фактично за кожен день користування кредитом було нараховано 3090,84 грн.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання позичальником ОСОБА_7 зобовязань по договору, КС «Союз-Дніпро» уклало з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 договір поруки, відповідно до якого останні поручилися за виконання ОСОБА_7 своїх зобовязань за кредитним договором.

Позивач зазначив, що зі своєї сторони кредитна спілка виконала всі умови підписаного договору, надала відповідачу кредит у вищевказаному розмірі, а відповідач ОСОБА_7 в порушення умов договору, не сплачує кошти за кредитом та відсоткам, які вона повинна сплачувати щомісяця, в результаті чого станом на 16.09.2014 року виникла заборгованість у розмірі 106864,44 грн., яка складається із залишку по кредиту у розмірі 89460,00 грн. та відсотків, нарахованих за прострочення платежів у розмірі 17404,44 грн.

Посилаючись на вимоги ст. 554 ЦК України щодо солідарного обовязку за виконання умов кредитного договору, КС «Союз-Дніпро» просило стягнути з позичальника і поручителів заборгованість за кредитним договором.

В свою чергу ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до КС «Союз-Дніпро», ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки від 19.06.2014 року № 1449/14, укладеного між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 послалася на те, що вона дійсно підписала договір поруки № 1449/14 від 19.06.2014 року з КС «Союз-Дніпро», але під впливом тяжких обставин. Так, до підписання поруки її примусила ОСОБА_7, від якої вона повністю залежала разом із своєю неповнолітньою дитиною, інших доходів, крім заробітної плати на автозаправочній станції вона не мала, а тому боялася втратити місце роботи, що і змусило її підписати вищезазначений договір поруки.

Посилаючись на вимоги ст. ст. 213, 215 ЦК України, звернулася з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

19.06.2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зустрічним позовом до КС «Союз-Дніпро», ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки від 19.06.2014 року № 1449/14, укладеного між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1

В обґрунтування свого позову позивач послалася на те, що на час укладення спірного договору поруки вона працювала на посаді старшого оператора ПП «Лукойл-Україна». Вона працювала з документами і кожного дня підписувала їх чимало. Наприклад, акти проведення інвентаризації, акти прийому бензовозів, контролю якості нафтопродуктів, документи по ремонту та обслуговуванню обладнання. ОСОБА_7, яка доводиться їй рідною сестрою, на той час була її безпосереднім керівником. ОСОБА_3 мала до неї довіру, а вона, скориставшись таким відношенням до себе, просто «підсунула» договір поруки їй для підпису. Про існування договору поруки та про те, що вона є поручителем по кредитному договору дізналась значно пізніше, коли їй зателефонували з КС «Союз-Дніпро» з питанням щодо погашення зобовязань по вищезазначеному кредитному договору. Тобто, ОСОБА_7 обманним шляхом здобула її підпис на договорі поруки.

Таким чином, посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 230, 231 ЦК України, звернулася з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 року позов КС «Союз-Дніпро» до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 підтримав, просив його задовольнити, мотивуючи його обставинами, викладеними в позовній заяві. При цьому зазначив, що ОСОБА_7 була безпосереднім керівником ОСОБА_1 і шляхом погроз на адресу останньої, змусила її підписати договір поруки. Дані погрози ОСОБА_1 сприймала реально. Оскільки боялась втратити роботу, яка була єдиним джерелом коштів для існування. Не заперечував і проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 позов ОСОБА_3 підтримала, просила його задовольнити, мотивуючи обставинами, викладеними в позовній заяві. При цьому зазначила, що ОСОБА_3 помилково підписала договір, а ОСОБА_7 скористалась довірою сестри. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечувала.

ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_1, кожної окремо, не заперечувала.

Представник відповідача КС «Союз-Дніпро» ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до КС «Союз-Дніпро» про визнання договору поруки недійсним заперечувала, просила суд відмовити в їх задоволенні у звязку з відсутністю доказів на підтвердження обставин, на які посилалися позивачі.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9

Так, свідок ОСОБА_8 пояснив, що йому відомі всі відповідачі за первісним позовом. Він працював на АЗС 0413 «Лукойл» в одній зміні з ОСОБА_1 Керівником на цій же АЗС була ОСОБА_7 В червні 2014 року до нього підійшла ОСОБА_1 і сказала, що їде оформляти кредит. Потім він побачив, як вона з ОСОБА_7 кудись поїхали. Взаємовідносини між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 на роботі були нормальні. Все відомо зі слів ОСОБА_1 В той же день, коли вони підписали договір йому стало відомо від ОСОБА_1 про підписання договору. ОСОБА_1 сказала, що не хотіла, але підписала, бо боялася.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_7 працювала оператором на АЗС. Влітку 2014 року ОСОБА_1 працювала оператором, а вона в цей час працювала прибиральницею на цій же заправці. ОСОБА_3 була на заправці старшим оператором. Під час виконання своїх обовязків (прибирання), вона чула розмову між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ОСОБА_7 сильно сварила ОСОБА_1 Бачила, як вони кудись поїхали, потім приїхали. ОСОБА_1 приїхала в сльозах і розповіла їй, що вона підписала поручительство за кредит, який взяла ОСОБА_7 Перед цим, протягом двох тижнів чула розмови ОСОБА_7 і ОСОБА_1, в ході яких ОСОБА_7 погрожувала звільнити ОСОБА_1, якщо остання не зробить так, як її просить ОСОБА_7

Суд, вислухавши думку учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Суду надано копію кредитного договору № 1449/14 від 19.06.2014 року, укладеного 19.06.2014 року між КС «Союз-Дніпро» та ОСОБА_7, відповідно до якого КС «Союз-Дніпро» надав позичальнику грошові кошти у розмірі 89460,00 грн., строком повернення до 18.06.2016 року, а відповідач зобовязався використати кредит на визначені договором цілі, забезпечити його повернення, сплату нарахованих відсотків у розмірі 2,3% у встановлений термін. За період своєчасного повернення кредиту фактично за кожен день користування кредитом було нараховано 3090,84 грн. (а.с.4).

Суду також надано договір поруки, укладений між КС «Союз-Дніпро», з однієї сторони, та ОСОБА_3, ОСОБА_1, з іншої сторони задля забезпечення своєчасного виконання позичальником ОСОБА_7 зобовязань по кредитному договору, відповідно до якого останні зобовязалися за виконання ОСОБА_7 своїх зобовязань за кредитним договором (а.с.6).

Суду також надано договір поруки, укладений між КС «Союз-Дніпро», з однієї сторони, та ОСОБА_6 з іншої сторони задля забезпечення своєчасного виконання позичальником ОСОБА_7 зобовязань по кредитному договору, відповідно до якого остання зобовязалася за виконання ОСОБА_7 своїх зобовязань за кредитним договором (а.с.7).

Судом по справі була призначена судова почеркознавча експертиза, за результатами проведення якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі «Поручитель» договору поруки № 1449/14 від 19.06.2014 року виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (а.с.105-108).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобовязання щодо надання кредиту, відповідач отримав кредит у розмірі 89460,00 грн. (а.с.8).

Суду надано розрахунок заборгованості, згідно з яким за ОСОБА_7 станом на 16.09.2014 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 106864,44 грн., яка складається із залишку по кредиту у розмірі 89460,00 грн., відсотків нарахованих за прострочення платежів у розмірі 17404,44 грн. (а.с.3).

Суду надано заяву ОСОБА_1 від 12.02.2015 року про скоєння злочину адресовану Новомосковському міжрайонному прокурору, якою вона повідомила, що у відношенні неї ОСОБА_10 скоєно злочини, шляхом примушення її до підписання договору поруки № 1449/14 від 19.06.2014 року з КС «Союз-Дніпро» (а.с.61-62).

Суду надано висновок СДСБЕЗ Новомосковського МВ ГУ МВС України в Дніпропетровської області від 03.03.2015 року щодо розгляду заяви ОСОБА_1 стосовно неправомірних дій з боку ОСОБА_7, а саме, що ОСОБА_1 працювала на ПП «Лукойл-Україна» на автозаправочній станції. Її керівником була начальник комплексних заправок ОСОБА_7 У черні 2014 року остання відвезла ОСОБА_1 до Новомосковського відділення КС «Союз-Дніпро» та, погрожуючи звільненням, змусила підписати договір поруки з метою отримання кредиту. Перевіркою встановлено, що між сторонами виникли господарсько-правові відносини, які повинні вирішуватися в судовому порядку (а.с.203-204).

Дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як на підставу для визнання правочину недійсним позивач ОСОБА_1 посилається на ст. 231 ЦК України про те, що даний договір нею було підписано із застосуваннями психологічного насильства зі сторони ОСОБА_7П ., яке полягало у погрозах останньої звільнити її з роботи, якщо вона відмовиться підписувати договір поруки.

Статтею 231 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинено під впливом насильства або погрози, необхідна наявність фізичного чи психологічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину. Під насильством слід розуміти заподіяння учасникові правочинуфізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли з обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (ст. 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

В судовому засіданні були допитані свідки, зокрема ОСОБА_8, який зазначив, що йому стало відомо від ОСОБА_1 про підписання нею договору поруки. ОСОБА_1 сказала, що не хотіла, але підписала, бо боялася.

А також була допитана свідок ОСОБА_9, яка пояснила, що ОСОБА_7 працювала на ТРК 0413. Влітку 2014 року на цій же заправці оператором працювала і ОСОБА_1 Вона ж особисто в цей час працювала прибиральницею на цій же заправці. ОСОБА_3 була на цій же заправці старшим оператором. В червні 2014 року вона, під час виконання своїх функцій, а саме прибирання, чула розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, в ході якої остання сильно сварила ОСОБА_1 після чого, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_1 кудись поїхали, а коли приїхали ОСОБА_1 в сльозах розповіла їй, що вона підписала поручительство за кредит, який взяла ОСОБА_7 Перед цими подіями, протягом двох тижнів вона чула розмови ОСОБА_7 і ОСОБА_1, в ході яких ОСОБА_7 погрожувала звільнити ОСОБА_1, якщо остання не зробить так, як її просить ОСОБА_7 Про обставини укладення договору ОСОБА_3 їй нічого не відомо. В той день, коли ОСОБА_1 кудись їздила з ОСОБА_7 працювала і ОСОБА_3, але чи їздила вона кудись з ОСОБА_7 їй не відомо.

Суд приймає до уваги свідчення даних свідків, однак дані докази не є беззаперечним доказом обставин, на які посилається позивач ОСОБА_1 у своєму позові. Свідчення ОСОБА_9 можуть підтверджувати лише той факт, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 існували суперечності, але чого саме вони стосувались і чи стосувались вони спірного договору, за допомогою свідчень свідка ОСОБА_9 беззаперечно встановити не можливо.

Крім того, як зазначила у своєму позові ОСОБА_1 вона підписала спірний договір поруки через психологічний тиск на неї, але, як встановлено в судовому засіданні і не заперечувалось сторонами, спірний договір поруки було підписано у червні 2014 року, а вже в липні 2014 року ОСОБА_7 звільнилася з роботи та зникла у невідомому напрямку, однак ОСОБА_1, не зважаючи на той факт, що, особа, яка, як вона стверджує, їй погрожувала, зникла і вже фізично не могла здійснювати на ОСОБА_1 тиску, не вчинила жодних дій, які могли б свідчити про відсутність її справжньої вільної волі на підписання спірного договору поруки (не звернулась до правоохоронних органів, не звернулась до банку), хоча мала таку можливість, оскільки погрози її звільнення з роботи з боку ОСОБА_7, на яку вона посилається, вже не існувало. ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів лише в 2015 році, коли отримала виклик до суду по даній справі.

А тому, суд приходить до переконання, що факт здійснення психологічного тиску на ОСОБА_1 зі сторони ОСОБА_7 в даному судовому засіданні беззаперечно не доведений, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тому в задоволенні позову ОСОБА_1 з цих підстав, суд вважає за необхідне відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у своєму позові ОСОБА_1 також посилається на недійсність договору ще і з тих підстави, що була порушена процедура його укладення, а саме тільки вона одна підписували договір в банку, інші ж учасники цього правочину або його не підписували взагалі, або підписали вдома.

Але дані обставини не були предметом судового розгляду, і з цих підстав сторони доказів не надавали.

Присутність чи відсутність всіх сторін договору під час його підписання належними та допустимими доказами в судовому засіданні доведений не був.

Крім того, позивач пред'явив позов про визнання договору недійсним із кількох самостійних взаємовиключних підстав.

Визнання ж спірного правочину недійсним одразу із декількох підстав без їх уточнення є помилковими.

А тому суд вважає, що з цих підстав в даному випадку позов задоволенню також не підлягає.

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_3, то він також задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як на підставу для визнання правочину недійсним позивач ОСОБА_3 посилається на ст. 230 ЦК України про те, що даний договір нею було підписано під впливом обману.

Свою позицію позивачка обґрунтовує тим, що працюючи оператором на АЗС, вона кожного дня підписувала дуже багато різноманітних документів.

І, як вона припускає, її рідна сестра ОСОБА_7, скориставшись сестринською довірою, «підсунула» їй договір поруки, а вона, в свою чергу, підписала його, сприйнявши, як один з документів, підписання яких входило до її обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З огляду на положення ст. 230 ЦК України предметом доказування у цій справі є умисел у діях особи, яка вела в оману ОСОБА_3, а також обставини щодо яких позивача введено в оману чи обставини, які перешкоджали вчиненню правочину і не були повідомлені ОСОБА_3П та їх істотність.

Тобто, наявність умислув діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Однак, в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, жодного доказу на підтвердження даних обставин, ОСОБА_3 надано не було.

Не була доведена в судовому засіданні і злочинна домовленість ОСОБА_7 та працівників КС «Союз-Дніпро», на яку також посилається позивач.

Крім того, позивачем зазначено про те, що вона взагалі не усвідомила того факту, що підписала договір, а відтак твердження позивача про те, що спірний договір їй підсунула саме ОСОБА_7, на переконання суду, є лише припущенням позивача, не доведеним жодним належним та допустимим доказом. І взагалі, якщо брати до уваги позицію позивача про «підсунутий» договір, то вона взагалі достеменно не може назвати ані дату, ані місце підписання договору, ані, відповідно, особу, яка могла підсунути цей договір. Таким чином, така підстава для визнання правочину недійсним, як його укладення внаслідок обману зі сторони ОСОБА_7 є недоведеною. А відтак з цих підстав позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що обидва зустрічні позови не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 234, 626, 627, 628 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 212-215, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Союз Дніпро», ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Союз Дніпро», ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суду в десятиденний термін після його проголошення. Особи, які брали участь у судовому засіданні, але не були присутніми під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Березюк