Ухвала суду № 56487753, 14.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Недашківська К.М.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"14" березня 2016 р. Справа № 817/3182/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю представника позивача - ОСОБА_3 ;позивача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної служби інтелектуальної власності України третяособа: Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України (далі іменується - відповідач),за участі третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 28.08.2015 про відмову у реєстрації знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m 2014 08565, дата подання заявки 23.06.2014, а також зобов'язати продовжити діловодство за заявкою № m 2014 08565, дата подання заявки 23.06.2014.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 позов - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасувано рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 28.08.2015 про відмову у реєстрації знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m 2014 08565, дата подання заявки 23.06.2014.

Зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України продовжити діловодство за заявкою № m 2014 08565, дата подання заявки 23.06.2014.

Присуджено на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби інтелектуальної власності України суму судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

Не погоджуючись з даною постановою Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено, 23.06.2014 ОСОБА_4 звернувся до Державної служби інтелектуальної власності України із заявкою №m 2014 08565 про реєстрацію словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для отримання правової охорони на нього у якості знака для товарів та послуг щодо товарів 30-го класу Міжнародного класифікатора для товарів та послуг. В заявці міститься перелік товарів, для яких цей знак позивач просив зареєструвати за собою.

07.11.2014 експерт 1 категорії ДП «Український інститут промислової власності» Шпетна О.Ю. патентному повіреному позивача - ОСОБА_6 надала висновок № 40118 формальної експертизи заявки на знак для товарів і послуг, за результатами якої встановлено, що заявка відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та зазначено, що у разі ненадходження до ДП «Український інститут промислової власності» зауважень у місячний строк від дати одержання висновку, такий висновок буде вважатися узгодженим.

03.06.2015 ДП «Український інститут інтелектуальної власності» направило патентному повіреному повідомлення за № 17229/3 про можливу відмову у реєстрації знака відносно усього переліку товарів. 23.06.2015 позивач надав мотивовану відповідь на вказане повідомлення з доводами на користь реєстрації знаку.

Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності» наданий висновок № 26876/3 від 28.08.2015 про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи. Даний висновок затверджений Державною службою інтелектуальної власності України та набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака.

Даний висновок обгрунтовується тим, що за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони (п. 1 ст. 5; ст. 6 Закону), а саме заявлене словесне позначення є таким, що суперечить публічному порядку, бо відтворює ім'я та прізвище відомої в Україні особи, яка внесла значний вклад в політичне життя України. «ОСОБА_7 (1595-1657рр.) - державний і політичний діяч, керівник Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст., фундатор Української держави (Війська Запорозького) гетьман України (1648-1657 рр.), організатор українського козацького війська, родоначальник української дипломатії, меценат і покровитель Української православної церкви.» Використання заявленого позначення для маркування товарів широкого вжитку може ображати патріотичні почуття членів суспільства.

Позивач, вважаючи дії відповідача по відмові в реєстрації словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» для отримання правової охорони на нього у якості знака для товарів та послуг протиправними, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що відмова у реєстрації словесного позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положенням про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №436/2011 року (далі - Положення №436/2011), встановлено, що Державна служба інтелектуальної власності України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-ХІІ (далі по тексту - Закон № 3689-ХІІ).

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону № 3689-ХІІ, установа (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію.

Пункт 4 Положення №436/2011 передбачає, що Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу» (далі - Закон про експертизу) наукова і науково-технічна експертиза - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів.

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулює Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93р. № 3689-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 3689-XII).

Вимоги до подання заявки на одержання свідоцтва України на знак для товарів і послуг передбачені статтею 7 Закону № 3689-XII.

Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва Украхни на знак для товарів і послуг затверджені наказом Державного патентного відомства України від 28.07.95р. №116, що зареєстрований в Мін'юсті України 02.08.95р. за №276/812.

Положеннями статті 8 Закону про експертизу визначено, що законодавство України про наукову і науково-технічну експертизу складається з цього Закону та інших актів законодавства України, що регулюють відносини у сфері наукової і науково-технічної експертизи.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 3689-ХІІ експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

Вимоги до заявки, правила подання та процедура розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів та послуг, на момент виникнення спірних правовідносин, регулюють Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затв. наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 року № 116, з наступними змінами та доповненнями. (далі - Правила).

Відповідно до змісту п. 4.3 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг експертиза заявки по суті складається з: перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони відповідно до пункту 1 статті 5 та пунктів 1, 2 статті 6 Закону; перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, зазначених у пунктах 3, 4 статті 6 Закону.

Згідно з пунктом 4.3.1.1 Правил під час перевірки позначення, заявленого на реєстрацію як знак, щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, відповідно до пункту 1 статті 5 Закону, встановлюється: чи не належить заявлений знак до позначень порнографічного характеру, чи не містить антидержавних, расистських лозунгів, емблем та найменувань екстремістських організацій, нецензурних слів та виразів тощо. Якщо заявлене позначення або хоча б один з його елементів відноситься до позначень, зазначених в абзаці 1 цього пункту, подальший розгляд заявки припиняється і заявнику надсилається рішення про відхилення заявки.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 3689-ХІІ правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Як слідує з матеріалів справи, саме дана норма стала підставою для відмови в реєстрації знаку для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Однак, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не містить визначення «публічний порядок».

Пунктом 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, визначено, що правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне володіння ним.

Визначення «публічний порядок» слід розуміти як врегульована моральними і правовими нормами система суспільних відносин, що має на меті гарантування громадської безпеки і спокою, захисту честі і гідності безпеки і спокою, захисту честі і гідності громадян, нормальних умов для діяльності державних та громадських організацій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом прершої інстанеції, матеріали справи не містять доказів того, що заявлене позивачем на реєстрацію словесне позначення («ІНФОРМАЦІЯ_1») для отримання правової хорони на нього у якості знака для товарів та послуг щодо товарів 30-го класу Міжнароднї класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків не відповідає вимогам пункту 4.3.1 Правил чи якимсь чином порушує публічний порядок.

Разом з цим, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не містить визначення принципу моралі та гуманності.

Відповідно до Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-ІV визначено саму сутність «суспільної моралі», а саме це система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість.

Статтею 2 цього Закону регламентується чіткий перелік заборон стосовно виробництва та реалізації продукції, зокрема, забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропагує фашизм та неофашизм; принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою; пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь; принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей; пропагує невігластво, неповагу до батьків; пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.

Принцип гуманності як принцип людяності, почуття любові до людей, поваги до їх гідності проголошений ООН в Загальній декларації прав людини та прийнятій Радою Європи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Важливою і визначальною, з позиції відповідного розвитку національного законодавства, є конструкція з трьох статей основного закону, кожна з яких розкриває певний аспект втілення ідеї гуманності на рівні позитивного права. Стаття 3 Конституції України може розглядатися як така, що формує принцип гуманізму відносно життя суспільства та діяльності держави: «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Стаття 28 вказує на пов'язане з цим принципом невідчужуване та непохитне суб'єктивне право кожної людини: «ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому,нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню», маючи на увазі неможливість будь-якого виправдання дії проти людської гідності. Нарешті стаття 68 встановлює відносно всіх суб'єктів право позитивне зобов'язання, яке доповнює та обмежує вимогу дотримуватися приписів гуманності взагалі: «кожен зобов'язаний... не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей». Як можна побачити з наведених положень основного закону гідність людини є тим стрижневим феноменом, навколо якого вибудовується розуміння гуманного відношення до людської особи та її гідності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, подане на реєстрацію відповідачем позначення словесного знака для товарів і послуг під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» відносно товарів 30-го класу за МКТП (кондитерські вироби, солодощі тощо) жодним чином не порушує принципу моралі та гуманності.

Як слідує з матеріалів справи, позивач при виробництві кондитерських виробів не лише відтворює ім'я та прізвище гетьмана України - ІНФОРМАЦІЯ_1 для маркування кондитерських виробів, але й представляє опис біографії цієї відомої в Україні особи, що внесла значний вклад в політичне життя України, його славетних походів, перемог та здобутків.

Також, станом на дату подання даної заявки, відповідачем вже були зареєстровані знаки для товарів і послуг та видані свідоцтва в класі 33 «алкогольні напої» на позначення зі словесним знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1», докази чого є в матеріалах справи (а.с.45).

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 28.08.2015 про відмову у реєстрації знака для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою № m 2014 08565, дата подання 23.06.2014, є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом також правильно зазначено, що посилання відповідача на виконання Державною службою інтелектуальної власності України технічної функції прийняття рішення на підставі висновку експертизи судом до уваги не береться, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень має узгоджуватись з приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд першої інстанції з урахуванням ст. 71 КАС України правильно зазначив, що ваідповідач приймаючи рішення на підставі згаданої експертизи, має перевірити її на відповідність об'єктивності та обґрунтованості, оскільки суб'єкт владних повноважень доводить правомірність його прийняття. Разом з цим такий обов'язок узгоджується і зі статтею 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» з огляду на те, що відповідач затверджує цей висновок, а відтак несе відповідальність за своє рішення.

Також, судом першої інстанції для повного захисту порушеного суб'єктивного права ОСОБА_4, правомірно зобов'язано відповідача продовжити діловодство за заявкою № m 2014 08565, дата подання заявки 23.06.2014.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Висновки суду першої інстанції є повними та вичерпними, а відповідні доводи апелянта - надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог наведеного законодавства з питань інтелектуальної власності.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "15" березня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_2,33022.

3- відповідачу/відповідачам: Державна служба інтелектуальної власності України вул.В.Липинського,45,м.Київ-35, МПС,Південна Частина Києва, Київ,03680

4-третій особі: Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" - вул.Глазунова,1,м.Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01601,