Постанова № 56487176, 18.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року справа №810/3713/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду, пред?явивши вимоги про скасування рішень про коригування митної вартості товару від. 17.02.2015 р. №100260002/2015/000117; від 16.02.2015 р. №100260002/2015/000115; від 16.02.2015 р. №100260002/2015/000114; від 23.02.2015 р. №100260002/2015/000142; від 23.02.2015 р. № 100260002/2015/000141; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000156; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000155; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000153; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000152; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000148; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000150; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000151; 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000154; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000149; від 10.03.2015 р. №00260002/2015/000168; №100260002/2015/000166; № 100260002/2015/000167; №00260002/2015/000165; №00260002/2015/000163; №00260002/2015/000164; від 16.03.2015 р. №00260002/2015/000194; №00260002/2015/000193; №00260002/2015/000192 до Київської міської митниці ДФС.

Звернення до суду обґрунтовує тим, що при винесенні оспорюваних рішень митний орган не дотримався встановленої законом процедури, а саме проведення консультації, порушив послідовність застосування методів визначення митної вартості товару, а тому вважає прийняті рішення незаконними та такими, що порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

У призначений для розгляду справи час представник суб?єкта владних повноважень у судове засідання не з?явився, матеріали справи містять докази належного повідомлення його про дату та місце розгляду справи, заяв чи клопотань про здійснення розгляду справи без його участі не надав.

Суд, на підставі положень ч.6 ст.128 КАСУ, провів розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні докази, із наданням їм відповідної правової оцінки, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке:

в лютому-березні 2015 р., декларантом позивача було заявлено до митного оформлення товар- свиняча печінка морожена без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервована, без вмісту складових сумішей, добавок та приправ. Разом із деклараціями позивачем буди надані: картка особи, яка здійснює операції із товарами; міжнародні автомобільні накладні; рахунки-фактури до договору на перевезення вантажу; довідки про транспортні витрати; інвойси; страхові поліси; зовнішньоекономічний контракт; договори про перевезення товару; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару; резервна позиція та сертифікат походження товару загальної форми; заяви на перевезення вантажу; сертифікат якості; договори страхування товару.

В процесі опрацювання представлених до митного органу документів було встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально, а саме є розбіжності у документах наданих митниці, зокрема, у страховому полісі вказано замовлення, яке декларантом не надане; в п.9.1 договору про перевезення вантажу зазначено кінцеву дату дії даного контракту за відсутності додаткових угод які б підтверджували дійсність договору; на товаросупровідних документах відсутній штемпель перевізника, що передбачено п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту; п. 3.2 зовнішньоекономічного також передбачено замовлення, яке до митного оформлення декларантом не надане. Не було надано всіх документів, передбачених п.7.1 контракту, а саме пакувальний лист.

На підставі п.2 ч.2 ст. 52 та ч.ч.1,3 ст.53, ч.2 ст. 58 МКУ митним органом запропоновано надати документи на усунення обставин, визначених ч.2 ст.58 МКУ та на підтвердження включення у повному обсязі витрат, передбачених ч.10. ст.58 МКУ, зокрема, виписку із бухгалтерської документації; каталоги, специфікації; прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

За результатом перевірки та, в рамках проведеної консультації, в порядку ст.57 МКУ митним органом було встановлено наявність обставин, визначених ч.2 ст.58 МКУ. Поданими додатковими документами (роздруківка станом на 23.02.2015 р. стосовно вартості печінки мороженої свинячої; прайс-листи; комерційні пропозиції) виявлені розбіжності та недоліки, на думку митного органу, не усунені позивачем, у зв?язку з чим митна вартість товару оспорюваними рішеннями була відкорегована.

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке:

відповідно до ч.1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

До переліку документів, які подаються декларантом на підтвердження митної вартості товару відносяться транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

В той же час, згідно зі ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 3 ст. 53 МК встановлено обовязок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження реалізуються у спосіб, визначений законом, зокрема, шляхом витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості. Це може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обовязковою, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Наданню підлягають ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не повязаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із Правилами міжнародної торгівлі Інкотермс до групи F входять терміни, зокрема FCA - «франко-перевізник» (назва пункту), які обєднує те, що продавець виконує свої обовязки після передачі товару перевізникові в зазначеному місці. Перевізником може виступати експедиторське підприємство яке не здійснюватиме перевезення, але забезпечить доставку товару покупцеві. FCA умова таких поставок застосовується при перевезенні вантажів будь-яким видом транспорту. Вона передбачає зобов?язання продавця передати товар перевізникові або іншій особі, вказаній покупцем, наприклад, експедитору. Передача товару відбувається в зазначений день або період часу в погодженому пункті. Якщо покупець не назвав такого пункту, продавець вибирає його сам. Договір перевезення відповідно до розглянутої умови має укласти покупець за власний рахунок., продавець має право укласти угоду про перевезення за рахунок та на ризик покупця на його прохання. Продавець повинен повідомити покупця про передачу товару в розпорядження перевізника і передати покупцеві транспортний документ. У випадку неприйняття перевізником товару в узгоджений час продавець також повинен проінформувати покупця. Продавець має своєчасно повідомити покупцеві зворотний спосіб перевезення, найменування перевізника, дату або період постачання йому товару, а у випадку необхідності, пункт та місце, де товар повинен бути переданий перевізникові. Якщо вартість перевезення сплачена продавцем, покупець має повністю відшкодувати йому понесені витрати. Експортна ліцензія та всі митні витрати при вивезенні товару сплачуються продавцем, а імпортна ліцензія та митні витрати при перевезенні транзитом товару через треті країни,- покупцем. Продавець несе відповідальність за всі ризики щодо товару до моменту передачі його в узгодженому порядку перевізникові в пункті відправлення. В Інкотермс наведено пояснення щодо перевезення різними видами транспорту. При перевезенні товарів автомобільним транспортом або внутрішніми водними шляхами, якщо поставка відбувається з підприємства продавця, він зобов?язаний завантажити товар до транспортного засобу, наданого перевізником, а якщо завантаження здійснюється з підприємства перевізника, продавець повинен передати товар останньому.

Декларантом позивача до суду були надані документи, які підтверджують понесені транспортні витрати, а саме договір про надання послуг з організації перевезення вантажу автомобільним транспортом та транспортно-експедиційних послуг від 13.03.2012 р., п.9.1 умовами якого передбачена його чинність до 31.12.2013 р. За відсутності пропозицій по розірванню зазначеного договору він вважається продовженим на той самий термін на один календарний рік. Кількість подовжень строку дії договору на викладених в ньому умовах не обмежена.

Крім того, позивачем були надані автотранспортні накладні (СМR), довідки про понесені транспортні витрати, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, імпортні ліцензії, страхові поліси. Суд вважає, що вказані документи є достатніми для підтвердження транспортних витрат позивача та такими, на підставі яких можливо обрахування складової митної вартості товару.

З урахуванням того, що при здійсненні митного контролю правильності визначення митної вартості товарів за основним методом митний орган не перевірив, чи були включені в заявлену митну вартість всі її складові, не дослідив усіх документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, не зазначив, чому із наявних документів неможливо було встановити вартість послуг з перевезення вантажу, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для коригування митної вартості товару позивача.

За підсумками здійснення митного контролю відповідач прийняв письмові рішення про коригування митної вартості товару.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів має право: упевнитися в достовірності та/або точності будь-якої заяви, документа та/або розрахунку, наданих декларантом з метою визначення митної вартості; у передбачених Митним кодексом України випадках письмово запитувати у декларанта додаткові документи та відомості, перелік яких встановлений ст. 53 Митного кодексу України, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у передбачених Митним кодексом випадках здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; в установленому Митним кодексом України порядку проводити перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися із запитами про надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів, до органів доходів і зборів інших країн; застосовувати всі форми митного контролю, передбачені Митним кодексом України.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом (ціна договору) щодо товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, в разі відсутності зауважень щодо застосування основного методу, здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки наданого декларантом розрахунку. Слід мати на увазі, що основний метод визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до режиму імпорту, застосовується у разі, якщо (ч.1 ст. 58 Митного кодексу України): 1) відсутні будь-які обмеження щодо прав покупця на використання товарів, за винятком тих, які встановлюються законом або вводяться органами державної влади в Україні і / або обмежують географічний регіон, в якому товари можуть бути відчужені повторно та / або не впливають значною мірою на вартість товарів; 2) відсутні будь-які умови або зауваження щодо продажу та / або ціни товарів, які роблять неможливим визначення вартості таких товарів; 3) жодна частина виручки від подальшого відчуження, розпорядження та / або використання товарів прямо та / або опосередковано не вступить продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування заявленої митної вартості товарів;4) покупець і продавець не є афілійованими особами або якщо покупець і продавець є афілійованими особами, але це жодним чином не вплинуло на ціну товарів.

За підсумками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів або визнає заявлену декларантом митну вартість товарів, або приймає письмове рішення про її коригування. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих причин вважати, що заявлені неповні та / або недостовірні дані про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, якщо: декларантом був неправильно здійснений розрахунок митної вартості; якщо декларантом, у випадках, передбачених Митним кодексом України, не було надано документи, які підтверджують митну вартість товарів, або у наданих документах відсутні всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та / або відомості щодо ціни, яка була оплачена та / або підлягає оплаті за товари; невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів вимогам Митного кодексу України; отримання органом доходів і зборів документально підтвердженої інформації від органів доходів і зборів інших держав про недостовірність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Судом встановлено, що товариство надало митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, надані документи не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, підставі, встановлені законом для коригування митної вартості товару позивача були відсутні, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару від. 17.02.2015 р. №100260002/2015/000117; від 16.02.2015 р. №100260002/2015/000115; від 16.02.2015 р. №100260002/2015/000114; від 23.02.2015 р. №100260002/2015/000142; від 23.02.2015 р. № 100260002/2015/000141; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000156; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000155; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000153; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000152; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000148; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000150; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000151; 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000154; від 03.03.2015 р. № 100260002/2015/000149; від 10.03.2015 р. №00260002/2015/000168; № 100260002/2015/000166; № 100260002/2015/000167; №00260002/2015/000165; №00260002/2015/000163; №00260002/2015/000164; від 16.03.2015 р. №00260002/2015/000194; №00260002/2015/000193; №00260002/2015/000192 до Київської міської митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 лютого 2016 р.