Ухвала суду № 56485507, 02.03.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

2 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Терлецького О.О.,

суддів: Гриціва М.І.,

Кривенди О.В., -

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Харківської області, третя особа - Генеральна прокуратура України, про зобов'язання перерахувати грошову допомогу,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 листопада 2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду року від 3 лютого 2015 року у вищезгаданій справі скасував, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовив.

Не погоджуючись із такою постановою суду касаційної інстанції, ОСОБА_3 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1> (далі - КАС).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження цього Суду з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

На обґрунтування наведених у заяві доводів ОСОБА_3 додав копії постанов Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2011 року та 21 листопада 2013 року (№№ К-11364/09, К/9991/28168/12 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а саме - частини шістнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Аналіз рішення, про перегляд якого подана заява, та рішень, які надані для порівняння, свідчить про те, що вони ухвалені за різних фактичних обставин, встановлених судами у цих справах, тому підстав для висновку про неоднакове застосування вищезазначеної норми матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Отже, постанова Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року не може бути переглянута Верховним Судом України з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року у цій справі.

Керуючись статтею 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Харківської області, третя особа - Генеральна прокуратура України, про зобов'язання перерахувати грошову допомогу до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.О. ТерлецькийСудді: М.І. Гриців О.В. Кривенда