Ухвала суду № 56484834, 09.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року м. Київ К/800/22067/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - ГУ МВС), Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - Лозівський МВ ГУ МВС), третя особа - начальник ГУ МВС про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за касаційною скаргою позивача на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

скасувати накази начальника ГУ МВС від 27.09.2011 року №1274, №210 о/с в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;

поновити на посаді оперуповноваженого СБНОН Лозівського МВ УМВС та виплатити грошового утримання за час вимушеного прогулу з 01.10.2011 року по 20.08.2014 року з розрахунку 62,46 грн. за кожен день, що становить 65832,84грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2014 року позов задоволено частково. Скасовані накази начальника ГУ МВС від 27.09.2011 року №1274, №210о/с в частині притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ. Зобов'язано поновити позивача на посаді оперуповноваженого СБНОН Лозівського МВ УМВС., виконати вимоги пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29.07.1991 року №114 (далі - Положення №114) щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Харківський апеляційний адміністративний суд рішенням від 7 жовтня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував в частині зобов'язання Лозівського МВ виконати вимоги пункту 24 Положення №114 про виплату ОСОБА_4 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один рік. В решті постанову окружного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить попередні судові рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову про виплату грошового утримання за час вимушеного прогулу і задовольнити позов в повному обсязі. Вказує на безпідставність відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

На час виникнення спірних правовідносини порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначався Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114 (далі - Положення № 114).

Як зазначалося у статті 4 Закону № 565-ХІІ (у редакції Закону України від 19.06.92 № 2484-ХІІ) правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням (пункт 10 розділу ІІ Положення № 114)

Відповідно до пункту 3.5.4. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відповідно до яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.

У разі якщо до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, відсторонених від посад, яких утримували під вартою, обрано інший запобіжний захід, а не утримання під вартою, з дня прибуття до органу (підрозділу) внутрішніх справ і до дня отримання повідомлення суду про набрання вироком законної сили про засудження особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до позбавлення волі грошове забезпечення виплачується в порядку, передбаченому підпунктом 3.5.3 пункту 3.5 цього розділу.

Наведена норма регулює порядок виплати грошового забезпечення працівникам органів внутрішніх справ під час їх перебування під вартою.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і з дня звільнення з органів внутрішніх справ по день розгляду справи в суді першої інстанції він перебував у слідчому ізоляторі, тому апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати йому грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок апеляційного суду не спростовують та не дають підстав вважати рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Безспірним є той факт, що позивач на час розгляду справи перебував під вартою у зв'язку із обранням запобіжного заходу в кримінальному провадженні, тому судом апеляційної інстанції правомірно застосовано до правовідносин в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення, викладені в пункті 3.5.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499. У разі визнання незаконним тримання під вартою кошти будуть стягуватися за правилами цивільного судочинства, зокрема статті 1176 Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

О.Ф. Ситников

І.В. Штульман